Постанова № 46607828, 08.07.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2015 р. Справа № 909/211/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого - судді Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П. Матущака О.І.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» за № 187 від 05.05.2015 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року

у справі № 909/211/15

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача: Державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру», м. Івано-Франківськ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів, м.Івано-Франківськ

про розірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та стягнення 45 468,19 грн. заборгованості з орендної плати, 9 218,15 грн. пені та 9 948,97 грн. індексації.

за участю представників:

від позивача: Чернов Р.М. - довіреність № 01/14-36 від 25.12.2014 року;

від відповідача: Халус М.М. - довіреність № 153 від 06.04.2015 року;

від третьої особи: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Державного підприємства «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» про розірвання договору оренди, звільнення орендованого приміщення та стягнення 45468,19 грн. заборгованості з орендної плати, 9218,15 грн. пені та 9948,97 грн. індексації.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/211/15 (суддя Матуляк П.Я.) позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області задоволено. Суд виніс рішення, яким вирішив: розірвати договір оренди державного майна №77/09 від 24.11.09 р.; звільнити ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» орендоване за договором оренди державного майна №77/09 від 24.11.09 державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 307,6 кв.м., в тому числі корисна площа 7 кімнат V поверху 126,4 кв.м. (приміщення №№ 148-154, згідно експлікації), площа 2 кімнат VI поверху 96,6 кв.м (приміщення №№ 169,171) та площа загального користування 84,6 кв.м адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів, що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23А; стягнути з ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області 45468,19 грн. заборгованості з орендної плати, 9218,15 грн. пені та 9948,97 грн. інфляційних втрат.

Не погоджуючись з даним рішенням ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» було подано апеляційну скаргу за № 187 від 05.05.2015 року, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що заборгованість по сплаті орендної плати виникла не з вини відповідача. Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції прийняв рішення без врахування тієї обставини, що 31.03.2015 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі орендованого приміщення, у відповідності до якого загальна площа орендованого приміщення зменшилась на 89 кв.м.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 10-06-01085 від 02.06.2015 року, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області (орендодавець) та Державним підприємством «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» (орендар) та Івано-Франківським обласним виробничим управлінням по меліорації і водному господарству (правонаступник Івано-Франківське обласне управління водних ресурсів) (балансоутримувач) було укладено договір оренди державного майна № 77/99. Згідно умов договору орендодавець передав орендарю в строкове платне користування державне майно - приміщення загальною площею 491,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23А.

Термін дії договору - до 24.10.12 р. (п. 11.1. договору).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору(п.11.6 договору).

Вступ орендаря у користування майном, визначеним п.1.1 договору, настає одночасно із підписанням сторонами договору та акта приймання-передачі вказаного майна (п.2.1 договору).

24.11.2009 року між сторонами був підписаний акт приймання-передачі майна, згідно договору оренди.

Пізніше, сторонами змінювалися умови договору, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів про внесення змін до договору оренди державного майна № 1 від 20.01.2010 р., № 2 від 12.04.2011 р., № 3 від 01.11.2012 р. з додатками. Зокрема, договором про внесення змін № 2 від 12.04.2011 р. внесено зміни у абзац перший пункту 1.1. договору оренди державного майна №77/09 від 24.11.2009 р., відповідно до якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення загальною площею 307,6 кв.м., в тому числі корисна площа 7 кімнат V поверху 126,4 кв.м. (приміщення №№ 148-154, згідно експлікації), площа 2 кімнат VI поверху 96,6 кв.м (приміщення №№ 169,171) та площа загального користування 84,6 кв.м адміністративної будівлі, яка перебуває на балансі Івано-Франківського обласного управління водних ресурсів, що розташована за адресою м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23А (за актом приймання-передачі державного майна від 01.04.2011 р. відповідачем повернуто позивачу частину приміщення загальною площею 184,3 кв.м.).

Пунктом 3.4 договору оренди передбачено, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсотків на рахунок балансоутримувача. Орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату (5.4. договору).

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання належним чином не виконував, допустив заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 45468,19грн. за період з 01.09.14р. по 31.01.15 р.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною першою статті 193 Господарського кодексу України.

Судом встановлено, що між сторонами у справі було укладено договір оренди нерухомого майна, за яким ДП «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» прийняло у користування за плату приміщення, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23А.

Пунктами 3.4, 5.4 договору оренди сторони погодили, що орендна плата перераховується орендарем щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним і спрямовується 50 відсотків до державного бюджету і 50 відсотків на рахунок балансоутримувача. Орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Матеріали справи не містять відомостей про сплату відповідачем орендної плати за користування приміщенням в період з 01.09.14р. по 31.01.15 р..

Судом апеляційної інстанції досліджено розрахунок позовних вимог та встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 45 468,19 грн. орендної плати за період з 01.09.14р. по 31.01.15 р.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (штраф і пеня). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610 - 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом(ст.625 Цивільного кодексу України).

В п. 9.4. договору оренди передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасне внесення орендної плати, згідно договору, у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 9 218,15 грн. пені за період з 15.09.2014 року по 18.02.2015 року та 9 948,97 грн. індексу інфляції за період з 01.08.2014 року по 31.01.2015 року.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені у зв'язку з чим останній вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Клопотання про зменшення розміру пені відповідачем не було заявлено до суду першої інстанції. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач мав достатньо часу та можливості для подання до суду першої інстанції додаткових доказів чи пояснень по справі, зокрема і клопотання про зменшення розміру пені. Однак, відповідач у суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання доказів та пояснень.

При цьому, слід зазначити, що норми щодо зменшення пені не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Виходячи зі змісту статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є порушення судом вимог законодавства та недотримання принципів обгрунтованості, всесторонності, повноти рішення, тоді як норми, що регулюють зменшення господарським судом пені встановлюють право, а не обов'язок господарського суду на зменшення пені, у зв"язку з чим незастосування такого права не може свідчити про порушення судом вимог закону або про те, що рішення не є обгрунтованим, повним та всестороннім.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Згідно ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому вказана норма застосовується з урахуванням наведених вище загальних положень ГК України та ЦК України.

Істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як внесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Пунктом 11.4 договору оренди передбачено, що за ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання згідно договору щодо сплати орендної плати за період з 01.09.14р. по 31.01.15 р. Вказане порушення договору є істотним, а тому вимога позивача про розірвання договору оренди є правомірною.

Згідно з частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача щодо звільнення Державним підприємством «Карпатське підприємство геодезії, картографії та кадастру» орендованого приміщення загальною площею 307,6 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Сахарова, 23А.

Відповідачем до апеляційної скарги був поданий акт приймання-передачі приміщення від 31.03.2015 року, відповідно до якого останній передав, а позивач прийняв частину приміщення загальною площею 89,0 кв.м., згідно договору оренди. Зазначений документ не був поданий до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апелянт стверджує, що станом на дату прийняття рішення (21.04.2015 року) не мав можливості подати зазначений документ, а тому 20.04.2015 року подав до суду першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, яке останнім було відхилене і винесено рішення по суті.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.02.2015 року у даній справі було прийнято позовну заяву до розгляду і призначено розгляд справи на 17.03.2015 року.

17.03.2015 року відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. У зв'язку з чим, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 17.03.2015 року було відкладено розгляд справи на 21.04.2015 року.

21.04.2015 року відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, подав клопотання від 20.04.2015 року № 172 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника відповідача по сімейним обставинам прибути у судове засідання, яке відбудеться 21.04.2015 року. Дане клопотання не було документально обґрунтованим.

Відповідно до ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи те, що відповідачем до клопотання про відкладення розгляду справи не було подано клопотання про продовження розгляду справи, суд першої інстанції відхилив клопотання та розглянув справу по суті в межах строку вирішення спору до ст. 69 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач мав достатньо часу та можливості для подання до суду першої інстанції додаткових доказів чи пояснень по справі. Крім цього, в клопотанні про відкладення розгляду справи представник відповідача не зазначає про наявність Акта приймання-передачі від 31.03.2015 року і причини, з яких не може з"явитися на судовий розгляд інша уповноважена особа товариства.

За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що викладене свідчить про те, що відповідач у суді першої інстанції не скористався своїм правом на подання доказів та пояснень.

Відтак, при поданні апеляційної скарги, відповідач не обґрунтував належним чином поважності причин неможливості подання додаткових доказів в суді першої інстанції. А тому, поданий скаржником Акт приймання-передачі від 31.03.2015 року судом апеляційної інстанції не приймаються, а рішення місцевого господарського суду переглядалось за наявними в матеріалах справи доказами.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2015 року у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити в Господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено та підписано 10.07.2015 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

Суддів Дубник О.П.

Матущак О.І.