Постанова № 46607760, 09.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" липня 2015 р. Справа№ 911/1580/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Маядо" на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.04.2015 у справі № 911/1580/15 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маядо"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенсис"

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

позивача-Глоба М.М. за довіреністю

відповідача- не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Маядо" у прийнятті позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенсис".

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить її скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить її скасувати та повернути матеріали справи на розгляд суду першої інстанції.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

За змістом ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст.102 ГПК України, наявність у матеріалах справи поштових повідомлень про отримання сторонами ухвали апеляційного суду про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду з зазначенням часу, дати та місця, колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Маядо" звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенсис" про стягнення заборгованості за контрактом від 19.12.2013р. № 1912/М, укладеного між сторонами в розмірі 50 060,73 доларів США.

З поданого позову відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фенсис" є іноземним підприємством, місцезнаходження якого є: Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. П.Бровки, 17, оф. 522.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви до провадження, господарський суд виходив з того, що позивач в позовній заяві посилається на п. 9.2 контракту від 19.12.2013р. № 1912/М, укладеного між сторонами, завірена копія якого міститься в матеріалах позовної заяви, відповідно до якого сторони погодили, що у випадку, якщо спори та розбіжності, які виникли не вдалося вирішити шляхом переговорів, то вони підлягають передачі на розгляд і остаточне рішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.

Тобто, вказаний контракт, містить виключно арбітражне застереження, та не містить положень, в яких сторони передбачили повноваження судів України щодо вирішення спорів між сторонами контракту чи положень, які надають право позивачу звернутись до господарських судів України. Оскільки позивач не зазначає в позовній заяві ні одного з випадків визначених вказаними вище положеннями Закону України "Про міжнародне приватне право", який був би підставою для прийняття господарським судом Київської області до свого провадження і розгляду зазначеної справи з іноземним елементом, а положення ст. 15 ГПК України визначають, що вказаний спір розглядається за місцем знаходження відповідача, то суд приходить до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах України.

Заперечуючи проти ухвали суду, позивач вказує на те, що правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльністю в України, регулюються положеннями Закону України « Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання що виникають ц сфері приватноправових відносин з іноземними елементами, у тому числі й питання щодо підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно Закону України «про міжнародне приватне право». Крім того, відповідно до змін до договору, сторони визначили, що спор вирішується господарським судом.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (стаття 17 ЦПК України, стаття 12 ГПК України, стаття 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55 Конституції України). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України) (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 N 6-50цс12).

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Разом з тим, відмовляючи у прийнятті позовної заяви, господарський суд не врахував положення додаткової угоди від 03.02.2014 до контракту № 1912/М від 19.12.2013, відповідно до якої сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо спірні питання не вдалось вирішити шляхом переговорів, то керуючись Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, ратифіковану 19.12.92 р., спори підлягають розгляду у господарському суді Київської області.

Крім того, пункти контракту 9.4.-9.5, 9.7-9.8 щодо визначення Регламенту Міжнародного арбітражу при Торгово-промислової палаті України, кількості арбітрів та мови провадження, додатковою угодою до контракту виключено.

Зі змісту ст. 1 ГПК України до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, оспорювана ухвала господарського суду не відповідає вимогам діючого законодавства, що в свою чергу, свідчить про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст.99, ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Маядо» задовольнити, ухвалу господарського суду м. Києва від 14.04.2015 року у справі № 911/1580/15 скасувати.

2. Матеріали справи повернути господарському суду Київської області на розгляд.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

повний текст постанови підписаний 14.07.2015

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала