Постанова № 46607717, 07.07.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2015 р. Справа№ 910/2650/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Мальченко А.О.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Мельниченко О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2015 р.

у справі № 910/2650/15-г (Суддя: Яковенко А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімзбут"

про визнання недійсними банківських гарантій

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про визнання недійсними банківських гарантій.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. у справі №910/2650/15-г в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивач не довів та не надав суду належних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги встановлені частинами 1-3,5 та шостою статті 203 ЦК України, тобто не довів підстави, в силу яких банківські гарантії № БГ-05\2013 та № БГ-08\2013 мають бути визнані недійсними.

Не погоджуючись із винесеним рішенням, позивач - ПАТ "Унікомбанк" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015р. скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення не прийняв до уваги, що зміст випущених банківських гарантій не відповідає вимогам діючого законодавства , суперечить та порушує норми Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах» від 15 грудня 2014 року № 639, у зв'язку з чим , зазначені банківські гарантії повинні бути визнані недійсними. В змісті банківських гарантій відсутні такі обов'язкові реквізити, як : назва банку бенефіціара та умови , за яких можна вносити зміни до тексту гарантії принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2015 року було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" та призначено справу № 910/3890/15-г до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Руденко М.А., суддів: Дідиченко М.А., Пономаренка Є.Ю.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2015р., у зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. на лікарняному, змінено склад колегії суддів, та призначено новий склад колегії: головуючий суддя Руденко М.А., судді: Мальченко А.О., Дідиченко М.А.

23.06.2015 року у судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином. Колегією суддів було відкладено розгляд справи на 07.07.2015 рік.

07.07.2015 року у судове засідання представники обох сторін вдруге не з'явились, про причини неявки суд не повідомили як свідчать матеріали справи про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Інформаційний лист Вищого господарського суду від 13.08.2008 р. № 01-8/482 із змінами станом на 29.06.2010 року „Про деякі питання застосування норми Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників позивача та відповідача, за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ПАТ "Унікомбанк" (Гарант, Банк, Позивач) та ТОВ "Агрохімзбут" (Принципал, Відповідач) укладено договір про надання банківської гарантії №БГ-05/2013 від 19.02.2013 (Договір №БГ-05/2013) та Договір про надання банківської гарантії №БГ-08/2013 від 26.04.2013 (Договір №БГ-05/2013).(а.с.67,70)

За умовами пунктів 2.1 та 2.2. Договору №БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 Гарант у забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов'язань перед ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" (Бенефіціар) (код ЄДРПОУ 37037544), що знаходиться за адресою: 04080, Україна, м. Київ, вул. Юрківська, буд. 28, оф. 3, зобов'язується протягом двох робочих днів з дати виконання Принципалом умов пунктів 2.2, 4.1.1, 5.1.1 цього договору надати Бенефіціару банківську гарантію (гарантія). Виконання Принципалом своїх зобов'язань щодо відшкодування суми, яка може бути сплачена Гарантом за гарантією забезпечується всім майном та коштами Принципала відповідно до чинного законодавства України.

У пунктах 3.1. договору № БГ-05/2013 визначено, що гранична сума відповідальності за Гарантією, що надається згідно з п. 2.1 цього Договору, складає 4 000 000,00 грн., а в договорі № БГ-08/2013 визначено, що гранична сума відповідальності за Гарантією, що надається згідно з п. 2.1 цього Договору, складає 10 000 000,00 грн.

За умовами договору № БГ-05/2013 та договору №БГ-08/2013 сторони погодили, що Гарантією за цим Договором забезпечено виконання Принципалом зобов'язань, які виникають за Договором постачання нафтопродуктів №521-2012 від 29.10.2012 зі змінами та доповненнями, укладеним між Принципалом та Бенефіціаром (далі - Договір постачання), зокрема: якщо Принципал, як Покупець по Договору постачання, не виконав своїх зобов'язань і не здійснив оплату за товар на підставі виставленого Бенефіціаром, як Постачальником по Договору постачання, рахунку для сплати та/або на умовах додаткових угод до Договору постачання.(п. 3.2 договорів). Сума гарантії, визначена в пункті 3.1 цього Договору, перераховується на рахунок Бенефіціара за умови отримання Гарантом від Бенефіціара (банка Бенефіціара) письмової вимоги Бенефіціара про необхідність здійснення такого платежу з обов'язковим наданням оригіналів документів, що підтверджують невиконання принципалом своїх зобов'язань, визначених пунктом 3.2 цього Договору, разом із карткою із зразками підписів та відбитком печатки Бенефіціара, завіреної нотаріально.(п. 3.3. договорів ). У разі настання гарантійного випадку, а саме - невиконання Принципалом своїх зобов'язань перед Бенефіціаром, визначених пунктом 3.2. цього Договору, Гарант відповідає перед Бенефіціаром в межах суми, визначеної пунктом 3.1 цього Договору.(п. 3.4. договорів )

У відповідності до пункту 3.5 вказаних Договорів строк дії гарантії - до 31.12.2013. Надання Гарантії відбувається шляхом її передачі на паперовому носії безпосередньо Принципалу для подальшого надання Бенефіціару. Гарантія вважається чинною з дати її передачі бенефіціару. Якщо гарант не отримав протягом строку дії гарантії від банку Бенефіціара або від Бенефіціара відмову про прийняття умов гарантії, то ця Гарантія вважається прийнятою.(п. 3.6. договорів).

Пунктом 3.8 Договору №БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 визначено, що зобов'язання Гаранта за Гарантією припиняються достроково у випадку відмови бенефіціара від своїх прав за Гарантією шляхом її повернення Гаранту або шляхом подання Гаранту письмової заяви про звільнення його від відповідальності за Гарантією.

Сторони погодили, що Гарант зобов'язаний за умови належного виконання Принципалом п.п. 4.1.1. та п.п. 5.1.1. Договору надати Принципалу Гарантію в забезпечення належного виконання Принципалом своїх зобов'язань, визначених п. 3.2. Договору (п. 4.3.1. Договору №БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013)

Пунктом 7.3 Договору № БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013 визначено, що питання, за якими сторони не дійшли згоди, вирішуються відповідним судом у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Звертаючи з позовними вимогами про визнання недійсними вищевказаних банківських гарантій, позивач зазначив, що в них відсутні обов'язкові реквізити: назва банку Бенефіціара - його назва та адреса, SWІFT-код (BІC kod) або номер телекса; умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом, що є, на думку, останнього, порушенням п. 3 глави 2 розділу ІІ Постанови НБУ "Про затвердження положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" від 15.12.2014 за №639, у зв'язку з чим указані банківські гарантії є недійсними в силу положень ст. 203 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не доведено належними доказами обставини в силу яких банківські гарантії №БГ-05/2013 та №БГ-08/2013, мають бути визнанні недійсними. Крім того, спірні правочини спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не містить положення, які б суперечили вимогам чинного законодавства або інтересам сторін, а волевиявлення банку є вільне і відповідає його внутрішній волі, що відповідає загальним вимогам ст. 203 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільного права може бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтями 4, 10 та 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсним" №11 від 29.05.2013, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

На підставі положень ст. 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У відповідності до статей 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансових послуг є надання гарантії.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", з урахування змісту Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, гарантія, як фінансова послуга, надається суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

Пунктом 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах (далі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України №639 від 15.12.2004, гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

В пунктів 4 глави І розділу ІІ Положення передбачений перелік реквізитів які має обов'язково містити зава про надання гарантії.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що між позивачем та відповідачем було укладено Договір про надання банківської гарантії №БГ-05/2013 від 19.02.2013 та Договір про надання банківської гарантії №БГ-08/2013 від 26.04.2013, на підставі яких Позивачем було надано відповідні гарантії № БГ-05/2013 та № БГ-08/2013.(а.с. 55,57) Пунктом 3 глави 2 розділу ІІ Положення передбачено які саме має містити реквізити гарантія.

Згідно з п. 4. глави 2 розділу ІІ Положення гарантія, яка надана на користь іншого банку бенефіціара, надсилається у формі повідомлення безпосередньо на його адресу з проханням підтвердити її отримання, а копія цієї гарантії передається принципалу, який подав заяву про її надання.

Пунктами 3.6.-3.7 договору №БГ-05/2013 та договору №БГ-08/2013 передбачено, що надання Гарантії відбувається шляхом її передачі на паперовому носії безпосередньо Принципалу для подальшого надання Бенефіціару.

Таким чином, зазначення у банківській гарантії, як обов'язкового реквізиту, назви банку бенефіціара - його назви та адреси, SWIFT-коду (BIC kod) або номеру телекса, не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки цей реквізит указується "за потребою", відповідно до п.4 глави 1 розділу 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валютах.

Як на підставу визнання недійсними банківських гарантій апелянт посилається, також, на відсутність положення про умови, за яких можна вносити зміни до тексту гарантії принципалом, бенефіціаром, банком-гарантом.

Проте, як видно зі змісту вищевказаних банківських гарантій , вбачається по всім іншим питанням, які не передбачені цією Гарантією, Гарант, Бенефіціар, Принципал керуються чинним законодавством України. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що гарантії були видані з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.

Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що банківська гарантія надається на виконання договору про надання гарантії безпосередньо самим гарантом і є за своєю правовою природою одностороннім абстрактним правочином, що свідчить про відсутність можливості впливу сторонніх осіб, включаючи самого принципала та бенефіціара, на процес видачі банківської гарантії.

Частиною 1 ст. 1 ГПК України,передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, шляхом звернення до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті.

Даної правової позиції притримується також Вищий господарський суд України у постанові від 07.11.2012 року у справі № 5011-54/5770-2012.

Слід зазначити, що, захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. При цьому предмет позову кореспондує зі способами захисту права, що визначені в статті 16 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, в даній справі, право Позивача взагалі не є порушеним, оскільки саме він безпосередньо та одноособово видавав банківські гарантії, які є самостійними односторонніми абстрактними правочинами, на виконання вимог Договору №БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач взагалі не порушував прав і охоронюваних законом інтересів позивача, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про недійсність банківських гарантій, виданих Банком на виконання Договору №БГ-05/2013 та Договору №БГ-08/2013, а й про сам факт порушення прав Банку зі сторони Принципала.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не довів та не надав доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, тобто не довів підстави, в силу яких банківські гарантії № БГ-05/2013 та № БГ-08/2013, мають бути визнані недійсними.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/2650/15-г, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Унікомбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/2650/15-г залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2015 року у справі № 910/2650/15-г залишити без змін.

Матеріали справи № 910/2650/15-г повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді А.О. Мальченко

М.А. Дідиченко