Постанова № 46607271, 09.07.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.07.2015 року Справа № 904/2740/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)

суддів: Білецька Л.М., Парусніков Ю.Б. ( зміна складу колегії суддів відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати Коваль Л.А. від 08 липня 2015 року)

Секретар судового засідання Ситникова М.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Бережок С.І. представник, довіреність № 14-96 від 18.04.15;

від відповідача: Євстигнеєв А.О. представник, довіреність № 1226 від 12.06.15;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015року у справі № 904/2740/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

про стягнення 10108851,81 грн.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови (статті 85, 99, 105 Господарського процесуального кодексу України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року по справі № 904/2740/15 (суддя Кеся Н.Б. ) задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", м.Київ до Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ про стягнення 6836137,83 грн. інфляційних втрат, 3272713,98грн. 3% річних, нарахованих позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов»язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 22 вересня 2011 року № 7809/21/124478 укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", та умов Договору про відступлення права вимоги від 26 жовтня 2012 року , укладеного між Публічним акціонерним товариством «Дніпрогаз» та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

При прийнятті рішення суд керувався приписами статей 4,16,258,549-551,611,625 Цивільного кодексу України, статтями 20,216-220,224-226 та 230 Господарського кодексу України, статтями 4,32-33,43,44,82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд керувався умовами вказаних Договорів та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року № 36/5005/1788/2012, яким з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ стягнено 65824971,32 грн. основного боргу, 66639,15 грн. інфляційних втрат, 63201,13 грн. пені,122039,34 грн. 3% річних ( а.с.41).

Не погодившись із вказаним рішенням, до суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій просив рішення скасувати, а в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що Постановою НКРЕКП №72 від 29 січня 2015 року , затверджений «Реєстр нормативів перерахування коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів, та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на лютий 2015 року» , Постановою НКРЕКП № 222 від 26 лютого 2015 року затверджений «Реєстр нормативів перерахування коштів,що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на березень 2015 року», Постановою НКРЕКП № 968 від 31 березня 2015 року затверджений «Реєстр нормативів перерахування коштів,що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання теплопостачальних і теплогенеруючих організацій як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води від усіх категорій споживачів та як плата теплопостачальних організацій за вироблену теплогенеруючими організаціями теплову енергію, на квітень 2015 року».

Таким чином, скаржник вважає, що Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ здійснює розрахунки з позивачем відповідно до вищезазначених нормативних актів, які передбачають оплату за спожитий природний газ за нормативами НКРЕКП з урахуванням заборгованості за минулий період, у зв»язку з чим відсутні підстави вважати, що Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ прострочило виконання грошового зобов»язання за спожитий природний газ, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу природного газу від 22 вересня 2011 року № 7809/21/124478, та як наслідок, скаржник вважає, що у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ відсутні підстави для нарахування індексу інфляції та 3% річних.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення господарського суду Дніпропетровської області не підлягає скасуванню з наступних підстав.

Між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" (продавець) та Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (покупець) укладений Договір купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями №7809/21/124478 від 22 вересня 2011 року (далі - Договір-1).

На виконання умов Договору -1 купівлі-продажу природного газу Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" протягом періоду листопад-грудень 2011року передало Міському комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" природний газ обсягом 20457734 тис. куб. м на загальну суму 78744273, 10 грн.

У встановлений Договором термін Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі"за поставлений газ розрахувався частково, у зв'язку з чим борг за отриманий газ у період листопад-грудень 2011року склав суму 65824971,31 грн.

За невиконання договірних зобов'язань Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" нарахована пеня у розмірі 632011,27 грн.

У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" нараховано Міському комунальному підприємству "Дніпропетровські міські теплові мережі" 3% річних у розмірі 122039,34 грн. та інфляційні втрати у розмірі 66639,15 грн.

За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року у справі №36/5005/1788/2012 стягнуто з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" суму 65824971,32 грн. основного боргу, 63201, 13 грн. пені, 122039, 34 грн. 3% річних, 66639, 15 грн. інфляційних втрат та 64380, 00 грн. судового збору.

В силу частини третьої статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

26 жовтня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Дніпрогаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було укладено Договір про відступлення права вимоги № 9814/21/133405 ( далі Договір -2) (а.с.43-44).

У відповідності до пункту 1.1 Договору -2 первісний кредитор (ПАТ "Дніпрогаз") передає, а новий кредитор (ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" за Договором купівлі-продажу природного газу у сумі 65362483,23 грн.

Відповідно до пункту 1.2 Договору - 2 крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в пункті 1.1 Договору-2, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу газу.

Згідно з пунктом 2.2 Договору -2 про відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в пункті 2.1 Договору. Передача оформлюється актом приймання-передачі з зазначенням переліку переданих документів (а.с.45).

На виконання пункту 2.2 Договору-2 Публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» ( первісний кредитор) передав Публічному акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за Актом від 01 листопада 2012 року документи на підтвердження вимог до відповідача по Договору купівлі-продажу від 22 вересня 2011 року № 7809/21/124478.

Пунктом 2.3 про відступлення права вимоги (Договір 2) передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання Договору відступлення права вимоги письмово повідомити боржника про відступлення права боргу (а.с.46-47).

07 листопада 2012 року позивач направив відповідачу повідомлення про укладання Договору про відступлення права вимоги від 26 жовтня 2012 року № 9814/21133405 ( а.с.46-47).

Вимогою від 14 грудня 2014 року №26/2-256-12 новим кредитором (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") було повідомлено боржника ( Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі") щодо сплати вищезазначеної заборгованості (а.с. 48, 49).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) є підставою заміни кредитора у зобов'язанні.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позивач - Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" є належним кредитором та позивачем у справі, що розглядається.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач по даній справі нарахував відповідачу за період з 21 квітня 2012 року по 19 березня 2015 рік 3272713,98 грн. 3% річних та 6836137,83 грн. індексу інфляції за період з травня 2012року по лютий 2015рік ( з урахуванням часткової оплати).

Під час розгляду справи відповідач - Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" доказів погашення заборгованості не надало.

Сторони є суб'єктами господарювання, тому згідно до положень статей 4, 173-175 і 193 Господарського суду України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями №7809/21/124478 від 22 вересня 2011 року є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

В силу положень статей 4, 16, 258, 549-551, 611, 625 Цивільного кодексу України та статей 20, 216-220, 224-226 та 230 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачених Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами і договором, а держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та застосування штрафних санкцій.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до пунктів 7.1, 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника (стаття 121 Господарського процесуального кодексу України ), оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 14 листопада 2011 року у справі № 12/207, 24 жовтня 2011 року у справі 16/5/5022-103/2011(2/43-654), 12 вересня 2011 року у справі № 6/433-42/183, від 4 липня 2011 року у справі № 13/210/10, від 20 грудня 2010 року у справі № 10/25, від 20 грудня 2010 року у справі № 10/25.

Враховуючи те, що матеріалами справи доводиться невиконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача суми 6836137, 83 грн. індексу інфляції та 3% річних у розмірі 3272713, 98 грн. згідно до розрахунку (а.с.33) нарахованих позивачем за період після набрання рішення господарським судом Дніпропетровської області від 10 квітня 2012 року по справі № 36/5005/1788/2012 з 21 квітня 2012 року по 19 березня 2015 року.

За вказаних підстав і оскільки суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року по справі № 904/2740/15, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги ніяким чином не спростовують вищенаведену правову оцінку матеріалів, обставин справи, отже, не є правовими підставами зміни чи скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року по справі № 904/2740/15.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2015 року у справі № 904/2740/15- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 13 липня 2015 року.

Головуючий суддя О.М.Лисенко

Суддя Л.М.Білецька

Суддя Ю.Б.Парусніков