Рішення № 46606031, 07.07.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 рокуСправа № 912/1844/15 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1844/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій"

про стягнення 8531,27 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - участі не брав;

від відповідача - Гуртовий М.О., довіреність від 20.02.2015.

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі - Позивач, ПАТ "ВіЕйБі Банк") звернулось до господарського суду із позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" (надалі - Відповідач, ПАТ "НВП "Радій") коштів за договором про надання гарантій № 282/Г-2011 від 09.12.2011 у загальній сумі 8531,27 грн, із яких 6962,69 грн - комісії, 498,99 грн - пеня, 26,09 грн - 3 % річних, 1043,50 грн - інфляційні збитки.

У своєму позові ПАТ "ВіЕйБі Банк" зазначив, що 09.12.2011 між ним та ПАТ "НВП "Радій" було укладено договір № 282/Г-2011 про надання гарантії. Позивач зазначив, що взяті на себе зобов'язання по договору гарантії виконав у повному обсязі, а саме випустив гарантію № 146/2011 від 09.12.2011 на суму 137359,60 Євро на термін до 31.07.2015. На адресу ПАТ "ВіЕйБі Банк" 14.04.2015 надійшов лист від ПАТ "НВП "Радій" щодо повернення гарантії, у зв'язку з виконанням зобов'язань за контрактом на поставку обладнання. Відповідно до змісту даного листа принципал повертає оригінал банківської гарантії та просить припинити дію договору про надання гарантії та вивільнити із застави депозитний вклад на суму 144250,00 Євро, але станом на 28.04.2015 ПАТ "НВП "Радій" не сплатив квартальної комісійної винагороди за обслуговування гарантії за період з 09.03.2015 по 08.06.2015 у розмірі 6962,69 грн, у зв'язку з чим Позивачем було направлено на адресу Відповідача вимогу про погашення заборгованості за комісією та пені за несплату вищевказаної комісійної винагороди, проте Відповідач не сплатив таку заборгованість і тому ПАТ "ВіЕйБі Банк" звернувся із даним позовом до господарського суду.

Ухвалою господарського суду від 27.05.2015 позовну заяву прийнято та порушено провадження у справі, розгляд якої призначено на 18.06.2015.

На адресу господарського суду Відповідачем було направлено відзив на позовну заяву, за змістом якого останній вважає, що всі зобов'язання по договору про надання гарантії №282/Г-2011 від 09.12.2011 ними були виконані (а.с.69). Заперечуючи позовні вимоги Відповідач зазначає, що розмір комісії є необґрунтованим так як позивачем при розрахунку комісії застосований курс НБУ 06.03.2015, а не 10.03.2015, як передбачено умовами договору, крім того Позивачем не враховано дату припинення гарантії у зв'язку з її поверненням ПАТ "НВП "Радій" -10.04.2015. Також Відповідач наголошує, що пунктом 2.4. Договору гарантії № 282/Г-2011 від 09.12.2011 гарант має право, зокрема, при настанні строків виконання будь-яких зобов'язань самостійно списувати кошти з депозитних рахунків Принципала.

В судовому засіданні 18.06.2015 на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 11:00 07.07.2015.

01.07.2015 до господарського суду надійшли заперечення на позов від Відповідача, у яких останній зазначає, що у зв'язку із відкликанням банківської ліцензії Позивач не мав права здійснювати банківську діяльність, а тому і відсутні підстави для сплати йому комісії після позбавлення його такої ліцензії. Крім того Відповідач зазначає, що 19.03.2015 Позивача було позбавлено ліцензії, а тому у ПАТ "ВіЕйБі Банк" відсутні законні підстави щодо стягнення з ПАТ "НВП "Радій" пені, індексу інфляції та 3 % річних.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав свої доводи, що викладені у останніх запереченнях, представник Позивача участі у судовому засіданні не брав у зв'язку із неможливістю здійснення відеоконференції, про що складено акт, який міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника Відповідача, господарський суд встановив нижченаведені обставини справи.

09.12.2011 між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі - банк/гарант) та Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче підприємство "Радій" (надалі - боржник/принципал) було укладено договір № 282/Г-2011 про надання гарантії (надалі - Договір гарантії).

За умовами п.1.1 Договору гарантії банк за дорученням боржника надав на користь The European Commission, Brussels< Belgium (надалі - бенефеціар) банківську гарантію виконання (надалі - гарантія) на суму 137359 євро 60 євроцентів, згідно з контрактом на поставку для зовнішніх дій ЄС № 2011/276-145, укладеним 05.12.2011, між принципалом та ДН НАЕК "Енергоатом", та індексованим ЄС № 2011/276-145, укладеним 05.12.2011 між принципалом та ДН НАЕК "Енергоатом", та індексованим ЄС для фінансування ("Supply contract for European Union External Actions №2011/276-145. Financed from the EU General Budget dd 05.12.2011").

Відповідно до п.1.2. Договору гарантії, гарантія надається на термін до 31.07.2015 і набуває чинності з дати випуску.

Строк дії цього договору - до 14.08.2015, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Договором гарантії передбачено, що гарантія випускається англійською мовою згідно з текстом, наведеним у Додатку № 1 до цього договору, гарантія надана для подальшої передачі бенефеціару - п.п.1.3, 1.4 договору гарантії.

Відповідно до п. 1.5. Договору гарантії принципал сплачує гаранту:

1.5.1. Комісію за підготовку надання та обслуговування гарантії згідно з індивідуальними тарифами, а саме:

- за підготовку надання гарантії 300 грн;

- за обслуговування покритої коштами клієнта гарантії - 0,2 % від суми гарантії за квартал або його частину, мінімум 500 грн.;

- 1.5.2. Інші комісійні згідно з діючими тарифами гаранта.

- 1.5.3. Комісійні інших банків (у разі виникнення).

Згідно з п.2.1. Договору гарантії, принципал зобов'язується:

- 2.1.1. Сплачувати на рахунок № 2909410001006 У ПАТ "ВіЕйБі Банк", код банку (МФО) 380537:

- Комісію за підготовку надання гарантії (п.1.5.1. Договору) протягом 15-ти календарних днів з дати надання гарантії (одноразово). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату надання гарантії;

- Комісію за обслуговування гарантії (п.1.5.1 договору) протягом 15-ти днів з дати надання гарантії і далі не пізніше 15-ти днів з початку наступного розрахункового періоду дії гарантії (щоквартально). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на перший робочий день дії розрахункового періоду;

- Комісію за прийняття зобов'язань (п.1.5.2. договору) не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за розрахунковий місяць (щомісячно). Комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на останній робочий день розрахункового місяця.

Відповідно до п.2.2. Договору гарантії гарант зобов'язується протягом двох банківських днів з дати підписання договору випустити гарантію за умови виконання принципалом вимог передбачених п.2.1.6. договору.

Пунктом 2.4.2. Договору гарантії передбачено, що при настанні строків виконання будь-яких зобов'язань принципала передбачених п.2.1.1 цього договору гарант здійснює самостійне списання коштів з депозитних рахунків принципала.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюється Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639 (надалі - Положення), вимоги якого поширюються на банки, які беруть участь у здійсненні операцій за гарантіями (п.3 Положення).

В пункті 2 Положення встановлено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефеціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефеціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії.

Банк таку гарантію випустив, у Принципала жодних заперечень щодо невиконання банком своїх зобов'язань за Договором гарантії немає.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов'язків за гарантією.

Як свідчить лист № 47/5010 від 03.04.2015 ПАТ "НВП "Радій" (а.с. 21) кредитор повернув банківську гарантію, а тому Договір гарантії на підставі пункту 3 частини 1 статті 568 Цивільного кодексу України вважається припиненим з 14.04.2015 (дата отримання банком поверненої банківської гарантії).

Підпунктом 7 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", встановлено, що гарантія вважається фінансовою послугою.

Статтею 567 Цивільного кодексу України встановлено, що гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Беручи до уваги вищевикладене відповідно до норм чинного законодавства та умов договору про надання гарантії ПАТ "ВіЕйБі Банк", як банк (гарант), зобов'язався протягом дії договору надавати ПАТ "НВП "Радій" фінансову послугу, а ПАТ "НВП "Радій", як принципал зобов'язався щоквартально сплачувати комісію за надану банком фінансову послугу.

Відповідно до пункту 2.4.2 Договору гарантії гарант має право при настанні строків виконання будь-яких зобов'язань, передбачених п.п. 2.1., 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9 цього Договору, а Принципал цим доручає Гаранту самостійно списувати кошти з депозитних рахунків Принципала.

Проте господарський суд враховує наступні положення законодавства та обставини справи.

Постановою Правління Національного банку України від 20.11.2014 № 733 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.11.2014 прийнято рішення № 123 про запровадження з 21.11.2014 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк".

Постановою Правління національного банку України від 19.03.2015 № 188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20.03.2015 № 63 "Про початок процедури ліквідації Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський акціонерний банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банка провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну Марину Анатоліївну строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно.

Процедура, щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Пунктом 16 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

За змістом частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

У відповідності до пункту 1 частини 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України.

Згідно статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. Згідно статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Аналізуючи вищевказані норми чинного законодавства господарський суд погоджується із позицією Позивача, що Відповідач не є вкладником в розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а є кредитором Банку, вимоги якого не можуть бути задоволені під час тимчасової адміністрації.

Підводячи підсумок господарський суд доходить висновку, що після введення тимчасової адміністрації банк позбавлений можливості самостійного списання коштів з рахунку клієнта в порядку пункту 2.4.2 Договору гарантії, як стверджує Відповідач, а тому сплатити комісію боржник повинен був самостійно.

Як випливає з п.2.1.1. абз.3 Договору гарантії та дати надання гарантії (09.12.2011) розрахунковим періодом по Договору про надання гарантії № 282/Г-2011 від 09.12.2011 по розрахунку комісії за обслуговування покритої коштами клієнта гарантії повинні бути наступні періоди:

- з 09 березня по 08 червня, зі строком оплати відповідно - по 24 березня;

- з 09 червня по 08 вересня, зі строком оплати відповідно - по 24 червня;

- з 09 вересня по 08 грудня, зі строком оплати відповідно - по 24 вересня;

- з 09 грудня по 08 березня, зі строком оплати відповідно - по 24 грудня.

Позивачем у позовній заяві при розрахунку комісії застосований курс валюти Національного Банку України станом на 06.03.2015, проте, як вірно зазначено Відповідачем має бути застосований курс станом на 10.03.2015, як передбачено умовами договору, а саме, що комісія сплачується у гривневому еквіваленті по курсу Національного Банку України на перший робочий день дії розрахункового періоду, тобто на 10.03.2015 (пункт абз. 3 пункту 2.1.1 Договору гарантії).

Враховуючи вищевикладене суд вважає вірним наступний розрахунок комісії:

02 % від суми гарантії за квартал - розмір комісії, 137359,60 євро - сума гарантії, а тому 137359,60 євро х 0,2 % = 274,7192 євро розмір комісії за квартал.

Курс Національного Банку України станом на 10.03.2015 становить - 23,604981 грн за 1 євро, тому 274,7192 євро х 23,604981 грн = 6484,74 грн за квартал - розмір комісії у гривні.

Квартал - це період з 09.03.2015 по 08.06.2015.

Господарський суд не погоджується із позицією Відповідача про те, що комісія має бути сплачена лише по дату відкликання банківської ліцензії виходячи з наступного.

Як встановлено вище, період, за який має бути сплачена комісія - з 09.03.2015 по 08.06.2015, відповідно до умов абзацу 2 пункту 2.1.1 Принципал зобов'язується сплачувати комісію за обслуговування Гарантії протягом 15-ти днів з дати надання Гарантії і далі не пізніше 15-ти днів з початку наступного розрахункового періоду дії Гарантії (щоквартально), тобто кінцева дата сплати комісії за обслуговування гарантії - 24.03.2015. Оскільки право на отримання комісії за обслуговування у банку виникло 09.03.2015 з дати початку розрахункового періоду, а станом на 09.03.2015 банківська ліцензія у банку була, так як її було відкликано Національним банком України лише 20.03.2015, то господарський суд вважає стягнення комісії за обслуговування правомірно.

Також слід наголосити, що відповідно до абзацу 3 пункту 1.5.1 Договору комісії принципал сплачує гаранту комісію за обслуговування покритої коштами клієнта Гарантії - 0,2% від суми гарантії за квартал або його частину, мінімум 500 грн, а тому обрахування Принципалом комісії за кожен день користування гарантії не відповідає умовам Договору гарантії, який останній підписав без зауважень.

Підводячи підсумок господарський суд дійшов висновку, що згідно Договору гарантії комісія за обслуговування гарантії сплачується щоквартально, право на отримання якої у банку виникло з 09.03.2015 і зменшення її пропорційно кількості днів не відповідає умовам Договору гарантії, що спростовує заперечення Відповідача.

Щодо суми нарахування 498,99 грн пені, 26,09 грн 3 % річних та 1043,50 грн інфляційних збитків господарський суд виходить з наступного.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком ( ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.1. Договору гарантії передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання умов пп. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.7, 2.1.8, 2.1.9, цього договору принципал сплачує гаранту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання;

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Позивач у своєму розрахунку використовує період нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат - з 24.03.2015 по 05.05.2015.

Проте слід зауважити, що 24.03.2015 - це п'ятнадцятий день, протягом якого Відповідач міг сплатити комісію за обслуговування і лише з 25.03.2015 можливе нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Господарський суд здійснивши перерахунок пені за період з 25.03.2015 по 05.05.2015 із суми 6484,74 грн отримав лише 458,37 грн пені, що підлягають задоволенню господарським судом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми статті Позивач нарахував 26,09 грн 3% річних із суми 6962,69 грн за період з 24.03.2015 по 05.05.2015. Господарський суд здійснивши перерахунок 3 % річних з суми 6484,74 грн за період з 25.03.2015 по 05.05.2015, з вищезазначених підстав, отримав 22,92 грн, які підлягають задоволенню господарським судом.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача суму інфляційних втрат за період з 24.03.2015 по 05.05.2015, що складає 1 043,50 грн.

Розглядаючи спір в цій частині господарський суд враховує норми статті 625 Цивільного кодексу України, роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, постанову пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Відповідно до позиції Вищого господарського суду України, яка викладена у абзаці 3 пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", яка передбачає, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (пункт 2 роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012).

Отже нарахування інфляційних втрат у даному випадку має здійснюватися лише за квітень 2015 року із суми заборгованості - 6 484,74 грн і така сума інфляційних втрат за розрахунком господарського суду становить 907,86 грн.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в загальній сумі 7873,89 грн, з яких 6484,74 грн - сума комісії, 458,37 грн пені, 907,86 грн інфляційних втрат, 22,92 грн 3% річних.

В задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до положень частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

На підставі вказаної норми процесуального закону господарський суд покладає судовий збір у розмірі 1686,22 грн пропорційно задоволеним вимогам на Відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 64, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" (25009, м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 29, ідентифікаційний код 14312430) на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 27 Т, ідентифікаційний код 19017842) - заборгованість в сумі 7873,89 грн, з яких 6484,74 грн - сума комісії, 458,37 грн пені, 907,86 грн інфляційних втрат, 22,92 грн 3% річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче підприємство "Радій" (25009, м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда, 29, ідентифікаційний код 14312430) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1686,22 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 13.07.2015.

Суддя В.М. Балик