Рішення № 46606013, 08.07.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 рокуСправа № 912/1516/15 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/1516/15

за позовом: дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії", м. Кіровоград

до відповідача: публічного акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Кіровоград

про стягнення 721 265,96 грн.

Представники сторін:

від позивача - Бершадський С.М., довіреність № 21 від 05.05.15;

від відповідача - Гретченко Л.Л., довіреність № 3924 від 03.11.14.

В судових засіданнях оголошувалась перерва: 26.06.2015 до 07.07.2015; 07.07.2015 до 08.07.2015.

В судовому засіданні 08.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дочірнє підприємство "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" згідно поданого позову просить стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком", заборгованості в розмірі 1 113 649,20 грн., з яких: 565 074,03 грн. основного боргу, 361 828,23 грн. пені, 100 717,12 грн. штрафу, 4 407,06 грн. 3% річних та 81 622,76 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за укладеними між сторонами договорами на виробництво та постачання теплової енергії №529 від 31.12.2009 та від 18.10.2013 щодо оплати послуг теплопостачання.

Ухвалою господарського суду від 30.04.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 912/1516/15.

Заявою від 07.07.2015 за № 13-1774/07 позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 721 265,96 грн. заборгованості, з яких: 80 987,68 грн. основного боргу, 361 828,23 грн. пені, 100 717,12 грн. штрафу, 5 675,98 грн. 3% річних та 172 056,95 грн. інфляційних втрат (а.с. 148-150).

Вказане зменшення обґрунтовано частковою сплатою відповідачем суми основного боргу та здійсненим перерахунком заборгованості.

За приписами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене та оскільки за ч. 3 ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, господарський суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та вирішує спір у справі виходячи з нової ціни позову, вказаної позивачем у заяві від 07.07.2015, та яка становить 721 265,96 грн.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги визнає частково та просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з його оплатою (а.с. 90-93). Позовні вимоги в частині стягнення 10 957,81 грн. пені за зобов'язаннями березня 2014 відповідач заперечує з підстав пропуску річного строку позовної давності; заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу і пені на 50% ; надано власний розрахунок 3% річних та пені (а.с. 102-103, 105-107).

В судовому засіданні 08.07.2015 представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення, підтримав в повному обсязі; представник відповідача заперечив проти задоволення позову частково та підтримав подані раніше клопотання про зменшення розміру штрафу та пені.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі і подані сторонами докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009 та 18.10.2013 між ДП "Кіровоградтепло" (Постачальник) та публічним акціонерним товариством "Укртелеком", від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (Споживач), укладено договори № 529 на виробництво та постачання теплової енергії (далі - Договір), за якими Постачальник взяв на себе зобов'язання постачати теплову енергію Споживачеві, а останній зобов'язався використовувати теплову енергію та оплачувати її на умовах та в термін, визначених Договором (далі - Договір від 31.12.2009 та Договір від 18.10.2013) (а.с. 20-21, 23-24).

Згідно Додатку № 1 до Договору від 31.12.2009 розділ "Характеристика споживача теплової енергії" надання послуги теплопостачання провадиться до приміщень, які перебувають в оренді Споживача та становлять 11 163,00 кв.м. (а.с. 22).

Згідно Додатку № 1 до Договору від 18.10.2013 розділ "Характеристика споживача теплової енергії" надання послуги теплопостачання провадиться до приміщень, які перебувають в оренді Споживача та становлять 7 250,71 кв.м. (а.с. 23).

Пунктом 4.2 Договору від 31.12.2009 та Договору від 18.10.2013 передбачено, що Споживач щомісячно, не пізніше ніж 10 числа місяця наступного за розрахунковим місяцем, оплачує вартість фактично поставленої Постачальником теплової енергії.

Відповідно до пункту 4.4 Договорів від 31.12.2009 та від 18.10.2013 оплата здійснюється на підставі виставленого Постачальником рахунку за фактично спожиту теплову енергію через установу банку або касу підприємства.

Споживач оплачує за фактично спожиту теплову енергію згідно з діючими тарифами, затвердженими органами виконавчої влади та/або органами місцевого самоврядування (п. 3.1. Договорів).

Дані договори підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Договір від 18.10.2013 діє з моменту підписання його сторонами до 18.10.2029 ( п. 8.1 ).

З матеріалів справи слідує, що позивачем на виконання умов Договір здійснено постачання теплової енергії, на оплату якої виставлено рахунки-фактури, що отриманні відповідачем, а саме: за січень 2012 року на суму 248 699,63 грн., лютий 2012 на суму 302 114,02 грн., березень 2012 на суму 175 899,14 грн., квітень 2012 на суму 24 195,94 грн., жовтень 2012 на суму 1 660,93 грн., листопад 2012 на суму 118 765,73 грн., грудень 2012 на суму 196 092,11 грн., січень 2013 на суму 216 720,91 грн., лютий 2013 на суму 163 334,36 грн., квітень 2013 на суму 57 079,80 грн., жовтень 2013 на суму 4 900,68 грн., листопад 2013 на суму 34 087,44 грн., грудень 2013 на суму 172 168,62 грн., січень 2014 на суму 172 238,20 грн., лютий 2014 на суму 165 738,90 грн., березень 2014 на суму 84 290,84 грн., квітень 2014 на суму 1 508,56 грн., жовтень 2014 грн. на суму 2 048,21 грн., листопад 2014 на суму 108 569,64 грн., грудень 2014 на суму 196 743,94 грн., січень 2015 на суму 277 520,78 грн., лютий 2015 на суму 226 064,80 грн., березень 2015 на суму 161 488,45 грн. (а.с. 26-45).

Обставини належного виконання позивачем своїх зобов'язань за Договорами та отримання відповідних рахунків на оплату відповідачем не заперечено.

В силу положень ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Однак, як повідомляє позивач та що підтверджується наведеним розрахунком заборгованості, відповідач поставлену теплову енергію згідно виставлених рахунків оплатив з порушенням договірних строків оплати та не в повному обсязі, що призвело до виникнення основної заборгованості, яка на час звернення до суду становила 565 074,03 грн., та стало підставою для нарахування пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

При розгляді справи господарський суд враховує наступне.

Відповідно до Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання, для господарських і технологічних потреб споживачів, є товарною продукцією, визначеною для купівлі-продажу.

Статтею 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" та Договорів Споживач зобов'язаний своєчасно в установлений Договором термін оплачувати спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 504, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог законодавства та в установлений строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачає ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З наявних у справі матеріалів слідує, що відповідач не здійснював належним чином у встановлений Договорами строк платежі за використану теплову енергію. Заборгованість відповідача за теплову енергію утворилась за період з грудня по березень 2015 та станом на 21.04.2015 становила 565 074,03 грн.

Однак, після порушення провадження у справі відповідачем надано копії платіжних доручень № 2308 від 29.05.2015 про оплату послуг теплопостачання за січень 2015 в сумі 94 075,94 грн., № 2309 від 29.05.2015 про оплату послуг теплопостачання за квітень 2015 в сумі 33 090,41 грн., № 2554 від 10.06.2015 про оплату послуг теплопостачання за лютий 2015 в сумі 143 891,95 грн., № 2553 від 10.06.2015 про оплату послуг теплопостачання за березень 2015 в сумі 80 500,77 грн. (а.с. 63, 64, 94, 95).

До того ж, відповідачем повідомлено про підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України № 20/1341 від 15.04.2015, № 20/1652 від 14.05.2015, № 20/1991 від 11.06.2015, Зведених реєстрів заборгованості місцевих бюджетів Кіровоградської області за послуги зв'язку по пільгах, наданих населенню станом на 01.04.2015, на 01.05.2015 та на 01.06.2015, Схеми розрахунків по погашенню вказаної заборгованості, відповідно до яких проведено взаєморозрахунок між позивачем і відповідачем на суму відповідно 83 444,84 грн., 82 172,85 грн. та 80 987,68 грн. (а.с. 65-81)

У зв'язку з викладеним позивачем згідно заяви від 07.07.2015 за № 13-1774/07 зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 80 987,68 грн. (а.с. 148).

Разом з цим, до вирішення спору по суті позивачем в судовому засіданні 08.07.2015 повідомлено про сплату відповідачем після порушення провадження у справі 80 987,68 грн. основного боргу, що підтвердилось довідкою ДП "Кіровоградтепло" ТОВ "ЦНТІ УНГА" № 18 від 07.07.2015 про відсутність заборгованості (а.с. 158).

Пункт 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачає припинення провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

За наведеною нормою господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору внаслідок сплати суми боргу після звернення позивача до суду з позовом.

Враховуючи викладене та оскільки відповідач після звернення позивача з даним позовом сплатив суму основного боргу в розмірі, що заявлялась до стягнення згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог в сумі 80 987,68 грн., то провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Разом з цим, позивач згідно заяви від 07.07.2015 за № 13-1774/07 просить стягнути з відповідача 361 828,23 грн. пені, 100 717,12 грн. штрафу, 5 675,98 грн. 3% річних та 172 056,95 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до наведеної норми підставою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних в сумі 5 675,98 грн. (а.с. 152) відповідачем не заперечується є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Між тим, господарський суд не погоджується із правомірністю нарахування позивачем інфляційних втрат в зазначеному ним розмірі, що обумовлено наступним.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. (пункт 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

З урахуванням наведеного та в межах періоду розрахунку позивача і зазначених ним сум, є правильним наступний розрахунок:

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за лютий 2014 - заборгованість на кінець місяця, в якому така сума підлягала сплаті, а саме - березень 2014 становила 160 509,44 грн., до якої застосовується індекс інфляції за березень 2014 та втрати від інфляції становлять 3 531,20 грн.;

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за березень 2014 - сума, на яку позивач нараховує інфляційні втрати за квітень 2014 в розмірі 84 290,84 грн., сплачена позивачем повністю 24.04.2014, а отже прострочення менше місяця та борг відсутній на кінець місяця, тому підстави для нарахування інфляційних втрат відсутні;

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за грудень 2014 - нараховано 196 743,94 грн. зі строком оплати не пізніше 10.01.2015, які оплачено 09.02.2015, а отже нарахування інфляційних за січень 2015 в розмірі 6 099,06 грн. є правомірним;

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за січень 2015 - нараховано 277 520,78 грн. зі строком оплати не пізніше 10.02.2015, оплачено частково 09.04.2015 100 000,00 грн., а отже нарахування інфляційних за лютий 2015 в розмірі 14 708,60 грн. є правомірним;

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за лютий 2015 - нараховано 226 064,80 грн. грн. зі строком оплати не пізніше 10.03.2015 + залишок заборгованості 277 520,78 грн., а всього 503 585,58 грн., які на кінець місяця не сплачено, а тому нарахування інфляційних за березень 2015 в розмірі 54 387,24 рн. є правомірним;

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за березень 2015 - нараховано 161 488,45 грн., зі строком оплати не пізніше 10.04.2015 + залишок заборгованості 403 585,58 грн. (503 585,58 грн. - 100 000,00 грн. оплата 09.04.2015), а всього 565 074,03 грн., які на кінець місяця не сплачено, а тому нарахування інфляційних за квітень 2015 в розмірі 79 110,36 рн. є правомірним;

по зобов'язанням з оплати теплової енергії за квітень 2015 - нараховано 33 090,41 грн., зі строком оплати не пізніше 10.05.2015 + залишок заборгованості 565 074,03 грн. - 210 611,19 грн. оплати в травні, а всього заборгованість на кінець травня 2015 387 553,25 грн., на які нараховані за травень 2015 інфляційні становлять 8 526,17 грн.,

а всього 166 362,63 грн. інфляційних втрат.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 166 362,63 грн. У задоволенні позову в частині стягнення інфляційних в іншій частині господарський суд відмовляє.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1-2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Зазначений Закон є спеціальним нормативним актом, який регулює відносини, що виникають при несвоєчасному внесені плати за комунальні послуги.

Умовами Договору від 18.10.2013, зокрема, п. 7.1.1, встановлено відповідальність споживача за прострочення терміну оплати за фактично спожиту теплову енергію у вигляді пені у розмірі 1,0% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та відключення у порядку передбаченому п. 5.1.3. даного Договору, а за прострочення понад 30 календарних днів Споживач додатково сплачує штраф у розмірі 20% від суми простроченого платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Позивач пред'явив вимогу про стягнення пені, виходячи з обумовленого договором розміру у вигляді одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, та про стягнення штрафу, який розраховано згідно умов договору від 18.10.2013 у розмірі 20% від суми простроченого платежу понад 30 календарних днів.

За розрахунком позивача (а.с. 48-49) відповідачу нараховано 361 828,23 грн. пені.

Разом з цим, відповідач просить застосувати до вимоги про стягнення штрафних санкцій позовну давність.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пункт 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлює спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України). За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За вимогами частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Отже, законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності, а відтак її може бути викладено у відзиві на позов.

Відповідно до частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно пункту 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

З урахуванням положень частини 4 статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

До господарського суду Кіровоградської області з позовом у даній справі ДП "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" звернулось 28.04.2015 згідно вхідного штемпелю загального відділу (канцелярії) господарського суду Кіровоградської області (а.с. 3), тоді як позивач згідно поданого розрахунку просить стягнути пеню в розмірі 10 957,81грн. за період з 11 по 24 квітня 2014 по зобов'язанням з оплати вартості теплової енергії, поставленої в березні 2014, що перевищує річний строк позовної давності.

Позивачем не наведено суду поважності причин пропуску строку позовної давності, а з матеріалів справи господарський суд таких причин не встановив.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи наявність у позивача права стягнути пеню, що передбачено умовами Договору та нормами законодавства, про які зазначено вище і підтвердження такого права матеріалами справи, з огляду на викладення відповідачем у відзиві на позов обставин стосовно пропуску строку позовної давності, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у стягненні з відповідача пені в сумі 10 957,81 грн.

Стосовно нарахування пені в іншій частині річний строк позовної давності не пропущено. Разом з цим, при нарахуванні пені за зобов'язаннями грудня 2014 позивачем не враховано положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України (10.01.2015 - вихідний день).

За наведених обставин господарським судом при розрахунку пені враховано контррозрахунок відповідача (а.с. 102) та встановлено, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня всього в сумі 346 935,55 грн.

Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Згідно розрахунку позивача штраф в сумі 100 717,12 грн. (20% від простроченого платежу в розмірі 503 585,58 грн.) нараховано правомірно та відповідно до умов Договору (а.с. 50); строк позовної давності за вказаною вимогою не пропущено.

Разом з цим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 50 % з наступних підстав: основне зобов'язання відповідачем виконано; зниження рівня оплати телекомунікаційних послуг у зв'язку з неплатоспроможністю абонентів підприємства; зростання дебіторської заборгованості за телекомунікаційні послуги, які є основним видом діяльності підприємства; відповідач перебуває в скрутному фінансовому становищі; невідповідність розміру штрафних санкцій наслідкам порушення (а.с. 105-107).

Представником позивача в судовому засіданні 08.07.2015 заперечено проти зменшення штрафних санкцій.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд враховує наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" є провідним оператором, який протягом тривалого часу надає сучасні та якісні телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення на всій території України. Разом з цим, в періоді, в якому допущено прострочення оплати послуг з теплопостачання, внаслідок чого нараховано пеню і штраф, має місце збитковий фінансовий результат діяльності відповідача, який відповідно до звіту про фінансові результати за 1 квартал 2015 р. становить 165 540,00 тис. грн. (а.с. 114).

Одночасно має місце добросовісна поведінка відповідача, що виявилася в акумулюванні необхідної суми коштів на оплату основного боргу в ході судового засідання. Також, як слідує з матеріалів справи, відповідач приймає участь в організації багатосторонніх взаєморозрахунків за електроенергію за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету шляхом підписання спільних протокольних рішень, Схеми взаєморозрахунків, в тому числі і за участю позивача.

В даному випадку господарський суд також враховує неспіврозмірність розміру застосованої позивачем відповідальності та суми прострочених платежів, оскільки заявлена до стягнення сума пені та штрафу фактично відповідають вартості наданих послуг.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача, господарський суд враховує: ступінь виконання боржником зобов'язань за договорами , доводи відповідача що причиною неналежного виконання зобов'язання є несвоєчасність оплати телекомунікаційних послуг; збитковість підприємства. Враховується також строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача).

Отже, відповідач вчиняв дії з метою розрахунку за спожиту електроенергію.

Разом з цим, позивач понесення збитків внаслідок прострочки саме відповідача не доводить, однак враховуючи, що розрахунок позивача з контрагентом по поставці природного газу залежить від своєчасності надходження платежів від споживачів, яким є і відповідач у справі, господарський суд вважає можливим зменшити розмір штрафних санкцій лише на 30% , а не на 50% як просить відповідач.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Тому, оцінюючи співрозмірність сум штрафних санкцій з реальними наслідками негативного характеру, яких зазнав позивач, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансований стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, господарський суд на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне, частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити суму нарахованої пені та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на 30 %.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 242 854,89 грн. (30% від 346 935,55 грн.) та штраф в розмірі 70 501,99 грн. (30% від 100 717,12 грн.).

У задоволені позову про стягнення пені та штрафу в іншій частині господарський суд відмовляє.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню на суму 485 395,49 грн., з яких: 5 675,98 грн. 3% річних, 166 362,63 грн. інфляційних, 242 854,89 грн. пені та 70 501,99 грн. штрафу. Провадження у справі в частині стягнення 80 987,68 грн. основного боргу підлягає припиненню. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

Відповідно до п. 4.3. розділу 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В іншій частині судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що передбачено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 80, 82, 83, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Укртелеком", від імені якого діє Кіровоградська філія публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (25006, м. Кіровоград, вул. Гоголя, 72, ідентифікаційний код 22211233), на користь дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (25030, м. Кіровоград, вул. Кутузова, 23/16, ідентифікаційний код 33142568) 5 675,98 грн. 3% річних, 166 362,63 грн. інфляційних, 242 854,89 грн. пені та 70 501,99 грн. штрафу, а також 14 013,58 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 80 987,68 грн. основного боргу припинити.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 13.07.2015.

Суддя В.В.Тимошевська