Рішення № 46605795, 07.07.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 рокуСправа № 912/748/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/748/15-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго"

до відповідача: Обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград"

про стягнення 31 527 549,97 грн,

представники сторін:

від позивача - Соловйова М.С., довіреність № 60/07 від 26.03.15 ;

від відповідача - Слюсар О.В., довіреність № 1806/01/07-21 від 14.10.14 ;

В судових засіданнях на підставі норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувались перерви з 23.03.2015 до 08.04.2015, з 08.04.2015 до 27.04.2015, з 27.04.2015 до 07.05.2015, з 07.05.2015 до 14.05.2015, з 14.05.2015 до 09:30 год 22.05.2015.

Публічне акціонерне товариство "Кіровоградобленерго" (далі по тексту - ПАТ "Кіровоградобленерго", позивач, постачальник) звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (далі по тексту - ОКВП "Дніпро-Кіровоград", відповідач, споживач) заборгованості в сумі 32 482 861,81 грн, яка складається з 19 413 520,58 грн боргу за спожиту активну електроенергію, 2 323 748,09 грн боргу за спожиту реактивну електроенергію, 5 474 987,86 грн інфляційних збитків, 1 648 575,99 грн 3% річних, 3 622 029,29 грн пені.

27.04.2015 позивач заявою № 2657/07 зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача 19 413 520,58 грн боргу за спожиту у період з лютого 2012 по січень 2015 активну електроенергію; 1 873 905,37 грн боргу за отриманні у період з лютого 2012 по січень 2015 послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії; 5 351 332,37 грн втрат від інфляції; 1 610 596,86 грн 3% річних; 3 515 811 грн пені".

Відповідач у своїх відзиві на позов від 19.03.2015 позовні вимоги визнав частково.

07.05.2015 позивачем подано до суду заяву № 2878/07 про зменшення розміру позовних вимог в якій останні просить суд: "стягнути з обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" 19 413 520,58 грн боргу за спожиту у період з лютого 2012 по січень 2015 активну електроенергію; 1 873 905,37 грн боргу за отриманні у період з липня 2012 по січень 2015 послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії; 4 765 859,82 грн втрат від інфляції; 1 554 614,26 грн 3% річних; 3 286 040,74 грн пені".

ОКВП "Дніпро-Кіровоград" у письмових поясненнях № 895/21/07-21 від 05.05.2015 частково визнав позовні вимоги, а саме щодо боргу за спожиту у період з травня 2014 по січень 2015 активну електроенергію на суму 19 413 520,58 грн, боргу за отриманні у період з лютого 2012 по січень 2015 послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії на суму 1 873 905,37 грн. Відносно нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені відповідач заперечує щодо нарахування вказаних сум по заборгованості за активну електроенергію. Стосовно нарахування інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість по реактивній електроенергії, то відповідач визнає у повному обсязі і просить суд зменшити розмір пені до 1%.

14.05.2015 позивач у своїх поясненнях вказав на те, що ПАТ "Кіровоградобленерго" допущено помилку в зазначені періоду заборгованості за активну електроенергію на суму 19 413 520,58 грн, а саме вказано: "за період з лютого 2012 по січень 2015", тоді як правильно: "за період з травня 2014 по січень 2015".

25.06.2015 позивач подав заяву № 4081/07 про збільшення позовних вимог, які здійснено ПАТ "Кіровоградобленерго" у зв'язку з розрахунком втрат від інфляції, 3% річних та пені за кожний розрахунковий період окремо. При цьому втрати від інфляції, 3% річних та пеня за період дій договорів про організацію взаєморозрахунків не нараховуються. З огляду на вказане та враховуючи заперечення відповідача, позивач просить суд стягнути з відповідача 31 527 549,97 грн, з яких: 19 413 520,58 грн борг по спожитій активній електроенергії за травень 2014 - січень 2015; 1 873 905,37 грн боргу по спожитій реактивній електроенергії за липень 2012 - січень 2015; 5 109 396,90 грн втрат від інфляції за період з 08.03.2012 по 31.01.2015; 1 626 773,81 грн 3% річних за період з 08.03.2012 по 26.02.2015; 3 503 953,31 грн пені за період з 26.02.2014 по 26.02.2015.

Відповідно до норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вказане остаточними позовними вимогами позивача, господарський суд вважає стягнення з відповідача заборгованості на загальну суму 31 527 549,97 грн.

Відповідач у своїх запереченнях № 1266/21/07-21 від 06.07.2015 на позовну заяву враховуючи заяву про збільшення розміру позовних вимог підтверджує та визнає існування заборгованості перед позивачем в розмірі та за періоди: 19 413 520,58 грн борг по спожитій активній електроенергії за травень 2014 - січень 2015; 1 873 905,37 грн боргу по спожитій реактивній електроенергії. Щодо нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені, то відповідач визнає їх частково, а саме: пеню в сумі 2 019 913 грн за період з 10.06.2014 по 26.02.2015, 3% річних в сумі 213 732, 46 грн за період з 10.06.2015 по 26.02.2015, інфляційні втрати в сумі 1 441 648,92 грн за період з 01.07.2014 по 31.01.2015 з наступних підстав:

споживач вважає обставини погашення заборгованості за електроенергію на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків такими, що виключають можливість застосування штрафних санкцій з боку ПАТ "Кіровоградобленерго" у вигляді пені та наслідків порушення грошового зобов'язання, визначених ч. 2 ст. 265 ЦК України;

також відповідач вважає, що позивачем при здійснені розрахунку інфляційних втрат не враховано роз'яснення постанови пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання", тобто, нарахування інфляційних за рахунком травня 2014, остаточний строк оплати якого є 09.06.2014, має починатись з 01.07.2014 - наступний місяць за місяцем в якому мав бути здійснений платіж.

З огляду на вказане та п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України відповідач просить суд зменшити розмір пені на 90 % та відстрочити виконання рішення у справі № 912/748/15-г до моменту надходження коштів згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015, але не пізніше терміну закінчення поточного бюджетного року - 31.12.2015.

07.07.2015 позивачем подано до матеріалів справи детальний розрахунок втрат від інфляції (з урахуванням рекомендацій Верховного Суду України), 3% річних та пені з визначенням сум, які були сплачені відповідачем власними коштами та сум, погашених у відповідності до умов договорів про організацію взаєморозрахунків.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2006 між публічним акціонерним товариство "Кіровоградобленерго" та обласним комунальним виробничим підприємством "Дніпро-Кіровоград" було укладено договір №1 про постачання електричної енергії (надалі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з загальною приєднаною потужністю 43200 кВА, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначених п. 6, 7 додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач зобов'язався оплатити постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії чи перегляд його умов (п. 9.4 Договору).

Порядок розрахунків сторони погодили у Додатку 1 до Договору (далі по тексту -Додаток).

Згідно з пунктом 1 вказаного Додатку розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.

Споживач до початку розрахункового періоду здійснює попередню оплати у розмірі 100% заявленої величини обсягу споживання електричної енергії на наступний розрахунковий період (п.2 Додатку).

Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на дільниці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про використану електричну енергію" за показниками розрахункових засобів обліку в точках обліку, перелік яких наведено в п. 7 додатку до договору "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (п.3 Додатку).

Споживач самостійно на протязі 5 операційних днів після дати отримання рахунку здійснює повний розрахунок за активну електричну енергію, шляхом оплати різниці між вартості обсягу електричної енергії, фактично спожитої протягом розрахункового періоду, та сумою коштів, сплачених у відповідності до п.2 цього Додатку, оплату за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплату нарахувань по протоколах порушень при користуванні електричною енергію, рахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, пеню, індекс інфляції та інші платежі, згідно з умовами цього договору (п. 8 Додатку).

Умови Договору від 17.04.2006 свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

Відповідно до пункту 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з положеннями вищезазначених Правил користування електричною енергією, одним з етапів укладання договору про користування електричною енергією є підключення та приєднання електроустановок споживача до електричних мереж енергопостачальної організації після виконання споживачем у повному обсязі технічних умов, проектної документації, оплати вартості підключення.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході розгляду спору судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв'язку з несплатою відповідачем наданих позивачем послуг по поставці активної електричної енергії у період з травня 2014 по січень 2015 включно на загальну суму 19 413 520,58 грн та боргу за отриманні у період з липня 2012 по січень 2015 послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії на суму 1 873 905,37 грн (уточнений розрахунок заборгованості за вказаний період поданий разом із заявою № 4087/07 від 25.06.2015).

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується звітами про використану електроенергію за період лютий 2012 - січень 2015; рахунками за вказаний період; платіжними документами; договорами про організацію взаєморозрахунків за період з грудня 2012 по грудень 2014; актами звірки розрахунків за Договором від 04.12.2012, 03.09.2013, 05.05.2014, 01.02.2015 та не заперечується сторонами.

Водночас, відповідач розрахувався за спожиту електроенергію не вчасно, тобто з порушення узгоджених сторонами строків.

Між сторонами у справі складено та підписано акт звірки від 26.03.2015 в якому позивачем та відповідачем погоджено наявність заборгованості за поставлену та отриману активну електричну енергії у період з травня 2014 по січень 2015 включно на загальну суму 19 413 520,58 грн та боргу за отриманні у період з липня 2012 по січень 2015 послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії на суму 1 873 905,37 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Господарським судом враховано положення статті 33 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги щодо основної заборгованості не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги ПАТ "Кіровоградобленерго" про стягнення заборгованості за активну електричну енергії у період з травня 2014 по січень 2015 включно на загальну суму 19 413 520,58 грн та боргу за отриманні у період з липня 2012 по січень 2015 послуги з компенсації з перетікання реактивної електричної енергії на суму 1 873 905,37 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Матеріали справи свідчать, що відповідач оплату за отриману електроенергію проводив із порушенням строків, встановлених умовами Договору, та не у повному обсязі, чим порушив п. 2.3.3 Договору, п. 8 Додатку № 1 до Договору, норми ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що слугувало підставою для застосування позивачем положення п. 4.2.1 Договору та п. 9 Додатку до Договору, а також норм ст. 625 ЦК України, що призвело до нарахування позивачем 5 109 396,90 грн втрат від інфляції за період з 08.03.2012 по 31.01.2015 (втрати від інфляції в сумі 4 721 014,50 грн по активній електроенергії та 388 382,40 грн по реактивній електроенергії);

1 626 773,81 грн 3% річних за період з 08.03.2012 по 26.02.2015 (3 % річних в сумі 1 536 109,70 грн по активній електроенергії та 90 664,11 грн по реактивній електроенергії);

3 503 953,31 грн пені за період з 26.02.2014 по 26.02.2015 (пеня за несплату активної електроенергії в сумі 3 145 315,22 грн, пеня за несплату реактивної електроенергії в сумі 358 638,09 грн).

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Позивачем нараховано пеню в розмірі 3 503 953,31 грн за період з 26.02.2014 по 26.02.2015.

Господарський суд враховує, що ПАТ "Кіровоградобленерго" 07.07.2015р. подано до справи новий розрахунок пені, враховуючи заперечення відповідача зазначені у відзиві на позов та запереченнях, норми ст.ст. 258, 625 Цивільного кодексу України, з врахуванням умов Договорів про організацію взаєморозрахунків та сум, які були сплачені відповідачем власними коштами і сум, погашених у відповідності до умов договорів про організацію взаєморозрахунків.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено період для нарахування пені з 26.02.2014 по 26.02.2015 на суму 3 503 953,31 грн, а тому заперечення відповідача про те, що позивачем не враховано обставини погашення заборгованості за електроенергію на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків, господарським судом відхиляються, оскільки з розрахунку ПАТ "Кіровоградобленерго" (детальний, уточнений розрахунок пені поданий разом із заявою № 4087/07 від 25.06.2015) вбачається, що постачальником враховані дані факти.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України господарському суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Господарський суд враховує, що відповідачем по справі заявлене клопотання щодо зменшення розміру пені, з посиланням, зокрема, на ті обставини, що основними причинами виникнення заборгованості за поставлену електричну енергію є

- відповідач є єдиним спеціалізованим підприємством по транспортуванню та очищенню води в Кіровоградській області і стягнення у великому розмірі пені призведе до невиправданих витрат, що буде додатковим збитком для підприємства і може негативно вплинути на виробничу діяльність ОКВП "Дніпро - Кіровоград" по забезпеченню питною водою як населення області, так і юридичних осіб, в тому числі закладів охорони здоров'я, освіти, транспорту та зв'язку;

- майновий стан підприємства, так як протягом останніх років, відповідач перебуває у скрутному фінансовому становищі, що підтверджується даними бухгалтерської звітності (копія балансу (звіт про фінансові результати) на 31.03.2015; копія звіту про фінансові результати за І квартал 2015), а виконання грошового зобов'язання перед позивачем відбувається з 2011 року виключно шляхом перерахування субвенції з державного бюджету виділеної ОКВП "Дніпро-Кіровоград" у зв'язку із встановленням тарифів нижче економічно обґрунтованих витрат, (такий же порядок розрахунків зберігається і в 2015 році).

Суд погоджується з доводами відповідача та враховує ступінь виконання зобов'язання ОКВП "Дніпро-Кіровоград", добросовісну поведінку відповідача, фінансову залежність від субвенції з державного бюджету, а також те, що вказані обставини призвели до виникнення заборгованості у відповідача та неможливості своєчасно розрахуватися за спожиту електроенергію.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд також враховує положення підпункту 3.17.4. пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, заявленої до стягнення з відповідача, господарський суд враховує: ступінь виконання боржником зобов'язань за договором поставки електричної енергії, доводи відповідача що причиною неналежного виконання зобов'язання відповідачем є залежність від субвенції з державного бюджету. Враховується також строк прострочення виконання зобов'язання, вжиття відповідачем всіх можливих заходів для погашення заборгованості перед позивачем (добросовісна поведінка відповідача), а також ту обставину, що відповідач є єдиним спеціалізованим підприємством по транспортуванню та очищенню води в Кіровоградській області.

Отже, господарський суд вважає, що даний випадок є винятковим та зменшує розмір пені на 50% грн та стягує з відповідача пеню за несплату активної електроенергії в сумі 1 010 345,04 грн, пеню за несплату реактивної електроенергії в сумі 179 319,04 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені господарський суд відмовляє.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем нараховано 3% річних в сумі 1 626 773,81 грн за період з 08.03.2012 по 26.02.2015 (3 % річних в сумі 1 536 109,70 грн по активній електроенергії та 90 664,11 грн по реактивній електроенергії).

Господарський суд враховує, що 07.07.2015р. позивач подано до справи новий розрахунок 3% річних, враховуючи заперечення відповідача щодо нарахування інфляційних втрат на заборгованість по активній електроенергії з врахуванням умов Договорів про організацію взаєморозрахунків та сум, які були сплачені відповідачем власними коштами і сум, погашених у відповідності до умов договорів про організацію взаєморозрахунків.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що позивачем правильно визначено період для нарахування 3% річних, однак помилково визначена у позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) сума 3% річних в розмірі 1 626 773,81 грн, які складаються з 3 % річних в сумі 1 536 109,70 грн по активній електроенергії та 90 664,11 грн по реактивній електроенергії, що підтверджується новим детальним розрахунком за 07.07.2015. З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з 08.03.2012 по 26.02.2015 підлягаю задоволенню частково на суму 326505,61 грн (3 % річних в сумі 235 841,50 грн по активній електроенергії та 90 664,11 грн по реактивній електроенергії). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних, господарський суд відмовляє.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями пунктів 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму інфляційних втрат в сумі 5 109 396,90 грн за період з 08.03.2012 по 31.01.2015 (втрати від інфляції в сумі 4 721 014,50 грн по активній електроенергії та 388 382,40 грн по реактивній електроенергії). Відповідач заперечив проти нарахування суми інфляційних втрат в розмірі 4 721 014,50 грн по активній електроенергії вказуючи на невірний розрахунок що вбачається із відзиву та заперечень на позов.

Розглядаючи спір в цій частині господарський суд враховує норми ст. 625 Цивільного кодексу України, роз'яснення Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012, рекомендації Верховного Суду України та детальний уточнений розрахунок позивача від 07.07.2015 та враховує наступне.

Здійснюючи розрахунок інфляційний втрат позивачем враховано, що часткові проплати відповідача здійснювались кожного місяця як з 1 по 15 числа відповідного місяця та і з 16 по 31. Отже інфляційні втрати розраховуються з врахуванням погашення заборгованості здійсненої відповідачем з 1 по 15 день відповідного місяця і тоді інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця, що позивач і відобразив у своєму новому розрахунку, який господарський суд вважає правомірним та з якого вбачається, що позивачем враховано суми, які були сплачені відповідачем власними коштами і суми, погашених у відповідності до умов договорів про організацію взаєморозрахунків.

Суд вважає, що позивачем правильно визначено період для нарахування інфляційних втрат, однак помилково визначена сума інфляційних втрат в розмірі 4 721 014,50 грн по активній електроенергії, що підтверджується новим детальним розрахунком за 07.07.2015. З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат підлягаю задоволенню частково на суму 2202790,19 грн (втрати від інфляції в сумі 1 814 407,79 грн по активній електроенергії та 388 382,40 грн по реактивній електроенергії). В іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат, господарський суд відмовляє.

Таким чином, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 19 413 520,58 грн боргу за спожиту активну електроенергію; 1 873 905,37 грн боргу за спожиту реактивну електроенергію, пеню за несплату активної електроенергії в сумі 1010345,04 грн, пеня за несплату реактивної електроенергії в сумі 179 319,04 грн, 3 % річних в сумі 235 841,50 грн по активній електроенергії та 90 664,11 грн по реактивній електроенергії, втрати від інфляції в сумі 1 814 407,79 грн по активній електроенергії та 388 382,40 грн по реактивній електроенергії.

В задволенні решти позовних вимог господарський суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Разом з тим відповідач керуючись норми п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України просить суд відстрочити виконання рішення у даній справі з огляду на наступне:

- боржник не уникає від виконання рішення, а навпаки шукає способи погашення заборгованості перед позивачем, а саме те, що відповідачеві на погашення існуючої перед постачальником заборгованості та на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України № 375 від 04.06.2015 "Про питання погашення у 2015 році заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню" вже узгоджено обсяг заборгованості з тарифів станом на 01.06.2015 в розмірі 18 100 099,07 грн, про що складено протокол обласної комісії №2 від 03.07.2015, після узагальнення протоколів міжвідомчої комісії місцевим фінансовим органом, позивачу буде надіслано пропозицію про укладення договору про організацію взаєморозрахунків на вказану суму;

- згідно вказаної постанови, норм Бюджетного кодексу України у разі стягнення вказаної суми боргу, у процесуально визначені строки, відповідач буде позбавлений гарантованого державою права на відшкодування різниці в тарифах, оскільки змушений повернути назад кошти субвенції з державного бюджету;

- вказане свідчить про наявність загрози виникнення або накопичення додаткового боргу у відповідача.

При розгляді заяви відповідача, господарський суд враховує, що у відповідності до п. 6 ч. 1 ст 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання. Тому, суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи із наведеного, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Дослідивши подані сторонами докази та врахувавши матеріальні інтереси сторін, зокрема фінансовий стан відповідача, ступінь його вини у виникненні спору та бажання як найшвидше погасити заборгованість перед позивачем і виконати рішення суду, наслідки до яких призведе одноразова сплата суми заборгованості (позбавлення гарантованого державою права на відшкодування різниці в тарифах, оскільки боржник буде змушений повернути назад кошти субвенції з державного бюджету), позиції сторін та не заперечення позивача (надходження коштів в майбутньому від (укладення договору про організацію взаєморозрахунків), господарський суд вважає за можливе задовольнити заяву ОКВП "Дніпро - Кіровоград" про відстрочити виконання рішення суду у даній справі до 31.12.2015.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір в сумі 73 080,00 грн покладаються на відповідача.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 1176 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з обласного комунального виробничого підприємства "Дніпро-Кіровоград" (25009, м. Кіровоград, вул. 50 років Жовтня, 19А, ідентифікаційний код 03346822) на користь публічного акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" (25015 м. Кіровоград, пр. Комуністичний, 15, ідентифікаційний код 23226362) 19 413 520,58 грн боргу за спожиту активну електроенергію на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323011425 в філії КОУ АТ "Ощадбанк", МФО 323475 код 23226362; 1 873 905,37 грн боргу за спожиту реактивну електроенергію, пеню за несплату активної електроенергії в сумі 1010345,04 грн, пеня за несплату реактивної електроенергії в сумі 179 319,04 грн, 3 % річних в сумі 235 841,50 грн по активній електроенергії та 90 664,11 грн по реактивній електроенергії, втрати від інфляції в сумі 1 814 407,79 грн по активній електроенергії та 388 382,40 грн по реактивній електроенергії, а також судовий збір в сумі 73080,00 грн на поточний рахунок № 260033865 у ПАТ "Перший інвестиційний банк" м. Київ, МФО 300506, код 23226362.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Відстрочити виконання рішення суду до 31.12.2015 року.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 13.07.2015.

Суддя Т. В. Макаренко