Рішення № 46605559, 23.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2015Справа №910/8872/15

За позовом ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. (TECHFUND HOLDING INC.)

до 1)Приватного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "СПЕЦЗОВНІШКОМПЛЕКТ"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Когана Геннадія Ісааковича

про визнання недійсними рішення загальних зборів та договору застави

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача-1: Бауліна В.О. - довіреність № 19-11/161 від 24.11.2014 року;

від відповідача-2: не з'явилися;

від третьої особи-1: не з'явилися;

від третьої особи-2: не з'явилися;

Обставини справи :

ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. (TECHFUND HOLDING INC.) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" про визнання недійсними рішення загальних зборів та договору застави.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-польського підприємства "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ", яке оформлене протоколом №29/09/11 від 29.09.2011 року є недійсними в зв'язку з тим що від імені позивача була присутня особа (Коган Г.І.) яка не мала права діяти від його імені, а тому на зборах був відсутній кворум для ухвалення рішення, а як наслідок вищезазначеного рішенням зборів (яке позивач вважає недійсним) не було надано повноваження директору на підписання (укладання) Договору застави обладнання №11 від 10.10.2011 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов: 1) визнавши недійсними рішення Зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Ай.Ті.Джі-Інвест» від 29 вересня 2011 року, які зафіксовані в Протоколі №29/09/11; 2) визнавши недійсним Договір застави обладнання № 11 від 10 жовтня 2011 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю спільним українсько-польським підприємством «АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ» та Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», посвідчений приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Васильченком В.М., зареєстрований в реєстрі за № 1557; 3) вилучивши обтяження заставою майна згідно Договору застави обладнання № 11 від 10 жовтня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1557, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-польському підприємству «Ай.Ті.Джі-Інвест» та знявши заборону відчуження майна згідно Договору застави обладнання №11 від 10 жовтня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1557, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-польському підприємству «Ай.Ті.Джі-Інвест».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.04.2015 року порушено провадження по справі, залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Приватне підприємство "СПЕЦЗОВНІШКОМПЛЕКТ" та призначено розгляд справи на 19.05.2015 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015 року відкладено розгляд справи на 02.06.2015 року.

02.06.2015 року через відділ діловодства суду від представника відповідача-1 надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Когана Геннадія Ісааковича.

В судове засідання 02.06.2015 року представники відповідача-1 з'явилися, клопотання підтримали, просили суд його задовольнити, подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 днів.

В судове засідання, призначене на 02.06.2015 року представники позивача, відповідача-2, третьої особи не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали.

Відповідно до ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача-1 з огляду на складність спору.

Відповідно до ч.1 ст.27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін.

Частиною 3 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

Клопотання представника відповідача-1 обгрунтоване тим, що підставою, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, є відсутність повноважень у Когана Г.І. на представлення інтересів ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК. (TECHFUND HOLDING INC.) у зв'язку з відкликанням довіреності 14.01.2011 року.

З зв'язку з вище викладеним, суд вважає за необхідне залучити Когана Г.І. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів.

Враховуючи те, що нез'явлення представників позивача, відповідача-2 у судове засідання перешкоджає вирішенню спору по суті, а також враховуючи необхідність залучення до участі у справі третьої особи, суд вважав за доцільне відкласти розгляд справи на 23.06.2015 року, продовжити строк розгляду спору на 15 днів, залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Когана Геннадія Ісааковича (м. Київ, вул. Оболонська набережна, 11, корп. 2, кв. 1).

23.06.2015 року представники позивача, відповідача-2, третьої особи-1 та третьої особи-2 у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 23.06.2015 року представник відповідача позовні вимоги не визнав.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 23.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності, та заслухавши пояснення представника відповідача-1, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2011 року відбулися збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" (далі по тексту - відповідач-2, ТОВ Спільного українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ", застводавець, Товариство), які оформлені протоколом №29/09/11 (далі по тексту - протокол №29/09/11), згідно якого прийняті наступні рішення щодо:

- виступу майновим та фінансовим поручителем перед Приватним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (далі по тексту - ПАТ «Державний ощадний банк України», відповідач-1, Банк, заставодержатель, АТ «Ощадбанк») по кредитній угоді на отримання кредиту з максимальним лімітом кредитування 37 500 000,00 грн.;

- надання в іпотеку нерухомого майна: комплексу будівель і споруд, що розташоване за адресою: м. Світловодськ, вул. Заводська, 4-д, договірною вартістю 21 469 000,00 грн.;

- надання в заставу складського комплексу «Елеватор» та обладнання, що розташоване за адресою: м. Світловодськ, вул. Павлика Морозова, 3, договірною заставною вартістю 19 784 045,00 грн.;

- виступу фінансовим поручителем перед ПАТ «Ощадбанк» за ПП «СпецЗовнішКомплект» (далі по тексту - третя особа-1);

- оформлення протягом 60 календарних днів від дати укладення кредитного договору виплати заробітної плати з використанням платіжних карток, випущених установами AT «Ощадбанк», шляхом укладення відповідних договорів;

- оформлення протягом 30 календарних днів з моменту укладання відповідного договору забезпечення, страхування майна, що передане в заставу (іпотеку) Банку, за власний рахунок на користь Банку із страховою компанією, погодженою з Банком, на весь строк дії документів забезпечення, або на менший строк з послідуючим їх (договорів страхування) переукладанням до повного погашення заборгованості за кредитним договором з наданням Банку доказів щодо вчинення таких дій; забезпечення наявності страхового покриття за предметами забезпечення протягом усього строку дії Кредитного договору;

- уповноваження директор Товариства - Дідул Валерія Семеновича підписати відповідну договірну базу, а саме договір іпотеки, договір застави, договір поруки, відповідний договір на виплату заробітної плати з використанням платіжних карток установ ПAT «Ощадбанк», договори страхування майна, наданого Банку в іпотеку та заставу.

Згідно ст. 33 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" (далі по тексту - Статут товариства) (у редакції, зареєстрованій 21.07.2010 та дійсній на день проведення Зборів учасників Товариства) частки учасників у статутному фонді (статутному капіталі) Товариства складають:

- Коган Геннадій Ісаакович - 0,01575% (далі по тексту - третя особа-2);

- ТОВ «INDUSTRIAL TRADING GROUP» - 3,42954%

TECHFUND HOLDING INC. - 96,55471% (далі по тексту - позивач, ТЕКФАНД ХОЛДИНГ ІНК.).

У відповідності до тексту Протоколу №29/09/11 на зборах були присутні засновники Товариства:

1) Фізичні особи: Коган Геннадій Ісаакович;

2) Представники юридичних осіб:

- ТОВ «INDUSTRIAL TRADING GROUP», представник голова правління - Богуш Цезари Ягодзінські;

- від позивача (TECHFUND HOLDING INC.) представник - громадянин України Коган Геннадій Ісаакович, паспорт серії ЕА 345163, виданий 17.10.1997 Ленінським РВ УМВС України в Кіровоградській області, що мешкає за адресою: м. Кіровоград, вул. Гоголя, буд. 126, кв. 5 (закордонний паспорт ЕЕ 542990), який діяв на підставі Генеральної довіреності від 29.12.2010 року (далі по тексту - Генеральна довіреність від 29.12.2010).

10.10.2011 року між ПАТ «Державний ощадний банк України» (Банк, заставодержатель, відповідач-1) та ТОВ Спільного українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" (відповідач-2, заставодавець) укладено Договір застави обладнання №11 (далі по тексту - Договір застави) для забезпечення виконання зобов'язань ПП «Спецзовнішкомплект» по поверненню кредиту, сплаті процентів за користування ним, комісій, можливих штрафних санкцій, інших платежів за Договором кредитної лінії №5 від 07.10.2011 року.

Згідно умов п. 1.2. Договору застави, предметом застави є обладнання, що належить заставодавцю на праві власності, місцезнаходження якого: м. Світловодськ, вул. П. Морозова, 3, перелік та правовстановлюючі документи на яке наведені в Додатку № 1 до Договору застави (далі по тексту - Предмет застави).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначив, що рішення зборів засновників товариства з обмеженою відповідальністю Спільного українсько-польського підприємства "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ", яке оформлене протоколом №29/09/11 від 29.09.2011 року є недійсними в зв'язку з тим що від імені позивача була присутня особа (Коган Г.І.) яка не мала права діяти від імені позивача в зв'язку з відкликанням позивачем генеральної довіреності від 29.10.2010 року у відповідності із законодавством Канади, а тому на зборах був відсутній кворум для ухвалення рішення, а як наслідок вищевказаним рішенням зборів (яке позивач вважає недійсним) не було надано повноваження директору на підписання (укладання) Договору застави обладнання №11 від 10.10.2011 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.ст. 41, 60 Закону України «Про господарські товариства» загальні збори визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери (учасники), що мають відповідно до статуту товариства більш як 60 % голосів. Аналогічне правило щодо визначення кворуму міститься у ч. 17 ст. 17 Статуту Товариства.

Відповідно до п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», (далі по тексту - Постанова пленуму ВСУ №13), акціонери можуть брати участь у загальних зборах особисто або через представника. Довіреності акціонерів повинні відповідати загальним вимогам, передбаченим цивільним законодавством, зокрема необхідно дотримуватися норми частини третьої статті 247 ЦК, згідно з якою довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною.

Згідно до ч. 1 ст. 15 Статуту Товариства, вищим органом Товариства є Збори учасників товариства, що складаються з учасників чи призначених ними представників (згідно діючого законодавства України), повноваження яких мають бути підтверджені довіреностями.

Згідно копії Генеральної довіреності від 29.12.2010 року дійсної до 31.01.2012 року, вірність якої засвідчена 09.09.2011 року приватним нотаріусом Світловодського міського нотаріального округу Кіровоградської області Васильченко В.М., запис в реєстрі №1447.

Позивач зазначає про повідомлення Когана Геннадія Ісааковича про відкликання Генеральної довіреність від 29.12.2010 року листом спеціальної форми, визнаної у Канаді, про що останній підписався на документі, проте не надав жодного документального підтвердження зазначеної обставини.

Крім того, Позивач зазначає про повідомлення Відповідача-2 щодо відкликання Генеральної довіреність від 29.12.2010 року, посилаючись на те, що відповідний лист від 17.01.2011 року міститься в Реєстрах вхідної документації відповідача-2 за 2011 рік. При цьому Позивачем не надано суду ані відповідного витягу з Реєстрів вхідної документації відповідача-2 за 2011 рік, ані підтверджень направлення такого листа, ані підтверджень отримання такого листа відповідачем-2.

Суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 15 Статуту Товариства, відповідно до якої учасники мають право в будь-який час відкликати призначених ними представників і призначити нових. Про призначення та відклик представників належить негайно проінформувати Товариство та інших учасників у письмові формі.

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження Факту інформування у письмовій формі відповідача-2 та інших учасників про відкликання його представника (Когана Г.І.) і та/або призначення нового, а тому суд дійшов до висновку що на момент (29.09.2011 року) проведення зборів учасників ТОВ Спільного українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ" Когана Г.І. був повноважним представником позивача.

Щодо копії листа від 17.01.2011 року (як доказ відкликання Генеральної довіреність від 29.12.2010 року) поданого позивачем як додаток 8 до позовної заяви, суд зазначає наступне.

Надана суду з позовною заявою копія листа від 17.01.2011 року не містить підтверджень про його отримання відповідачем-2, а тому не вважається належним та допустимим доказом повідомлення відповідача-2.

Статтею 36 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Щодо тверджень Позивача щодо не повідомлення його про проведення Зборів учасників Товариства, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої статтями 43, 61 Закону України «Про господарські товариства». Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

У відповідності до тексту протоколу №29/09/11 на зборах присутні учасники Товариства, які в сукупності володіють 100% голосів.

Отже, у суду відсутні правові підстави вважати порушеними права Позивача у зв'язку з недотриманням процедури скликання учасників Товариства, оскільки, згідно Протоколу №29/09/11 усі учасники Товариства брали участь у Зборах учасників Товариства.

У відповідності до другого абзацу ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 року, що визначено п. 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства);

- прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства).

При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Таким чином, суд не вбачає порушень вимог закону та установчих документів Товариства під час скликання та проведення 29.09.2011 року зборів учасників ТОВ Спільного українсько-польське підприємство "АЙ.ТІ.ДЖІ-ІНВЕСТ", оскільки такі збори були проведені за присутності всіх учасників Товариства повноваження яких були належним чином підтверджені, прийняті на них рішення відповідають порядку денному та не стосуються питань зміни статутного капіталу, а тому в суду відсутні правові підстави для визнання недійсними рішення Зборів Засновників Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-польського підприємства «Ай.Ті.Джі-Інвест» від 29 вересня 2011 року, які зафіксовані в Протоколі №29/09/11.

Щодо вимог позивача про визнання недійсним Договору застави суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином для визнання правочину недійсним потрібна наявність підстав передбачених ч. 1, 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (статті 205 - 210, 640 ЦК України, частини друга - п'ята, сьома статті 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Згідно з п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 29 травня 2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Статуту Товариства контроль за діяльністю Товариства здійснює Ревізійна комісія, яка призначається зборами учасників на 2 роки.

У до ч. 5 ст. 20 Статуту Товариства встановлено, що Ревізійна комісія складає висновок по річних звітах та балансах. Без висновку Ревізійної комісії баланс Товариства затвердженню зборами учасників не підлягає. Згідно п. (в) ч. 1 ст. 16 Статуту затвердження річних результатів діяльності та звітів є виключною компетенцією зборів учасників Товариства.

Отже, виходячи з наведеного, у разі погодження висновків по річних звітах та балансах Товариства Позивачем, договір застави має бути відображений у цих висновках, що є схваленням укладення договору застави Позивачем (що не вимагається в силу ст. 241 ЦК України), а в іншому випадку річний баланс Товариства не був би затвердженим.

У відповідності до п. 3.3.4 Договору застави Заставодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту укладення цього Договору застави забезпечити страхування Предмета застави у страховій компанії.

Згідно з п. 3.1.1 Договору застави Банк має право здійснювати перевірки наявності, стану, розміру, умов зберігання Предмету застави.

Пунктом 3.3.8 Договору застави передбачений обов'язок Заставодавця протягом усього строку дії цього договору надавати безперешкодний прохід представникам Банку з метою здійснення контролю за наявністю кількістю та якістю Предмета застави, надавати Банку будь-яку необхідну документацію для здійснення такого контролю.

Підтвердженням наступного схвалення Товариством укладення Договору застави є:

1) Укладання ряду договорів, а саме:

- 31.10.2011 року договір добровільного страхування майна №004/009/040927/019МА, за яким застрахувало Предмет застави та 04.11.2011 року, 02.12.2011 року та 06.01.2012 року здійснило внесення страхових платежів згідно умов цього Договору (копії договору та платіжних доручень містяться в матеріалах справи). У відповідності до даного Договору внгодонабувачем вказано АТ «Ощадбанк»;

- 30.10.2012 року договір добровільного страхування майна №004/009- 024585/019МА, за яким застрахувало Предмет застави та 30.10.2012 року, 12.12.2012 року і 05.02.2013 року здійснило внесення страхових платежів згідно умов цього Договору (копії договору та платіжних доручень містяться в матеріалах справи). У відповідності до даного Договору вигодонабувачем вказано АТ «Ощадбанк»;

- 30.10.2013 року договір добровільного страхування майна МН/ВГ-13 №1874-КВ- 0204, за яким застрахувало Предмет застави та 30.10.2013 і 22.01.2014 здійснило внесення страхових платежів згідно умов цього Договору (копії договору та платіжних доручень містяться в матеріалах справи). У відповідності до даного Договору вигодонабувачем вказано АТ «Ощадбанк»;

- 29.04.2014 року договір добровільного страхування майна №004/009- 0077077/019МА, за яким застрахувало Предмет застави та 30.04.2014 року і 30.07.2014 року здійснило внесення страхових платежів згідно умов цього Договору (копії договору та платіжних доручень містяться в матеріалах справи). У відповідності до даного Договору вигодонабувачем вказано АТ «Ощадбанк»;

2) Підписання двосторонніх актів перевірки стану нерухомого майна, переданого у забезпечення згідно Договору застави.

Товариством виконувалися вказані умови Договору застави, Предмет застави безперешкодно надавався для перевірки, підтвердженням чого є двосторонні акти перевірки заставленого майна від 27.12.2011 року, 28.03,2012 року, 18.06.2012 року, 28.09.2012 року, 26.12.2012 року, 11.03.2013 року, 19.06.2013 року, 18.09.2013 року, 23.12.2013 року, 26.03.2014 року, 26.06.2014 року, 07.10.2014 року, 17.10.2014 року, 14.11.2014 року, 18.12.2014 року, 19.01.2015 року (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Таким чином, оскільки відповідачем-2 було вчинено ряд дій спрямованих на виконання умов Договору застави, в силу вимог ст. 241 ЦК України, у суду відсутні правові підстави для визнання цього договору недійсним.

Позовні вимоги про вилучення обтяжень заставою майна згідно Договору застави обладнання № 11 від 10 жовтня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1557, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-польському підприємству «Ай.Ті.Джі-Інвест» та зняття заборони відчуження майна згідно Договору застави обладнання №11 від 10 жовтня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1557, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю спільному українсько-польському підприємству «Ай.Ті.Джі-Інвест» - є похідними від вимог про визнання недійсним рішення Зборів Засновників ТОВ Спільного українсько-польського підприємства «Ай.Ті.Джі-Інвест» від 29 вересня 2011 року, які зафіксовані в Протоколі №29/09/1, та визнання недійсним Договору застави, а тому теж не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку що позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Якименко М.М.

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 03.07.2015 року.