Ухвала суду № 46605514, 18.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

18.06.2015Справа № 910/12461/15

За заявою Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.04.2015 у справі № 444/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажний трест "Вектор"

до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд"

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

від заявника (відповідача): Дмитренко В.В. (дов.№б/н від 01.12.2014)

від позивача: Комаренко В.І.- в.о.ген.директора, Сидорук М.І. (дов.№б/н від 10.08.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" звернулось із заявою до Господарського суду міста Києва про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.04.2015 у справі № 444/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажний трест "Вектор" до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" про стягнення заборгованості.

Господарський суд міста Києва, встановивши відповідність вказаної заяви вимогам статтей 122-1 та 122-2 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 18.05.2015 прийняв її до розгляду та призначив до слухання на 09.06.2015 року.

05.06.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків надійшли документи, витребувані ухвалою суду від 18.05.2015 та матеріали справи № 444/15.

За наслідками розгляду заяви у судовому засіданні 09.06.2015 оголошено перерву до 18.06.2015 року.

У судовому засіданні 18.06.2015 представник заявника (відповідача) підтримав надану заяву та просив її задовольнити.

Представник позивача надав усні заперечення щодо даної заяви та просив у її задоволенні відмовити.

В обґрунтування заяви ПАТ "Сумбуд" зазначає, що склад третейського суду, який прийняв рішення, не відповідав вимогам статтей 16- 19 Закону України "Про третейські суди" та рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою.

Судом встановлено, що ТОВ "Будівельно-Монтажний трест "Вектор" звернулось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків із позовом до ПАТ "Сумбуд" про стягнення заборгованості за договором оренди майна з правом викупу №б/н від 21.08.2013 року.

Предметом даного Договору є зобов'язання, за яким орендодавець (ТОВ "Будівельно-Монтажний трест "Вектор") передає, а орендар (ПАТ "Сумбуд") приймає в строкове платне користування кран баштовий (реєстр.номер №4238).

Пунктом 11.1 Договору сторони погодили, що в разі виникнення спорів при виконанні сторонами цього Договору сторони приймуть усіх заходів для їх вирішення шляхом переговорів. У випадку неможливості їх врегулювання шляхом переговорів, сторони звертаються до Третейського суду. Право обирати суд належить орендодавцю.

Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.04.2015 у справі № 444/15 позовні вимоги ТОВ " Будівельно-Монтажний трест "Вектор" задоволено частково та присуджено до стягнення з ПАТ "Сумбуд" 102052,18 грн. заборгованості та 1420,53 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням третейського суду, ПАТ "Сумбуд" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про його скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 122-5 ГПК України та ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, якщо:

1) справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано недійсною компетентним судом;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам статей 16 - 19 цього Закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

При цьому господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.

Однією із підстав скасування рішення третейського суду ПАТ "Сумбуд" зазначає невідповідність складу третейського суду, який прийняв рішення, вимогам статтей 16- 19 Закону України "Про третейські суди", оскільки вбачається упередженість, необ'єктивність та зацікавлене ставлення третейського судді до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про третейські суди" третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:

- якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;

- якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;

- на його прохання або за спільним рішенням сторін;

- у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;

- у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі;

- у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону;

- якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.

У силу приписів ст. 20 Закону України "Про третейські суди" у разі звернення до особи за отриманням згоди на обрання чи призначення її третейським суддею у конкретній справі ця особа повинна повідомити про наявність обставин, які є підставами для відводу чи самовідводу відповідно до статті 19 цього Закону. Третейський суддя повинен без зволікання повідомити сторони про підстави його відводу чи самовідводу, зазначені у статті 19 цього Закону, що виникли після початку третейського розгляду, та заявити самовідвід.

Як встановлено судом, норми містяться також і в Регламенті Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, а саме у ст.ст. 17-19.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про третейські суди" формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами.

Так, як вбачається із матеріалів третейської справи №444/15, ухвалою третейського суду від 11.03.2015 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.03.2015 року.

18.03.2015 ПАТ «Сумбуд» заявило відвід судді Мамченко Ю.В. з підстав упередженості та порушення вимог регламенту Третейського суду щодо порядку відкриття провадження у справі.

Ухвалою третейського суду від 24.03.2015 у задоволенні заяви про відвід судді Мамченко Ю.В. відмовлено.

Суд, дослідивши регламент Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, дійшов висновку, що склад третейського суду при розгляді справи № 444/15 відповідав вимогам ст.ст. 17-19 Закону України "Про третейські суди", а посилання заявника (відповідача) на недотримання третейським суддею встановленою Регламентом процедури порушення провадження у справі не є підставою для скасування рішення третейського суду у розумінні ч. 2 ст. 122-5 ГПК України та ч. 4 ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

Щодо визначеної заявником (відповідачем) другої підстави скасування рішення третейського суду, а саме: прийняття рішення у спорі, не передбаченому третейською угодою, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Закону України "Про третейські суди" визначено, що цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні та встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб.

До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 5 Закону України «Про третейські суди» встановлено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Частиною 1 ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договором оренди майна з правом викупу від 21.08.2013 сторони погодили пунктом 11.1 вирішення спорів, які виникають із даного Договору у Третейському суді.

У подальшому, під час розгляду спору у Постійно діючому третейському суді при Асоціації українських банків ПАТ «Сумбуд» надано копію Змін від 28.08.2013 до договору оренди майна з правом викупу №2108/1 від 21.08.2013, відповідно до п.10.1 яких сторони погодили, що в разі виникнення спорів при виконанні сторонами цього Договору сторони приймуть усіх заходів для їх вирішення шляхом переговорів. У випадку неможливості їх врегулювання шляхом переговорів, сторони звертаються до Господарського суду згідно з чинним законодавством України.

У зв'язку із наведеним, ПАТ «Сумбуд» зазначає, що сторонами у справі змінено порядок вирішення спорів за вказаним Договором, що однак залишено третейським судом під час винесення рішення поза увагою.

Водночас, ТОВ "Будівельно-Монтажний трест "Вектор" заперечує проти існування Змін до Договору та зазначає про їх недійсність.

Під час розгляду заяви ПАТ «Сумбуд» про скасування рішення третейського суду, господарським судом оглянуто у судовому засіданні оригінал Змін від 28.08.2013 до Договору №2108/1 від 21.08.2013 та встановлено, що дані Зміни містять підписи обох повноважних сторін, а також мокрі печатки підприємств як ПАТ «Сумбуд», так і ТОВ "Будівельно-Монтажний трест "Вектор".

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачає що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписами ст.204 ЦК України закріплено презумпція чинності правочину - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на вищевикладене, оскільки сторонами у справі Змінами від 28.08.2013 до договору оренди майна з правом викупу №2108/1 від 21.08.2013 погоджено вирішення спорів саме у Господарському суді, вказані Зміни у встановленому законом порядку недійсними не визнані, тому суд дійшов висновку про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.04.2015 у справі № 444/15 на підставі ч.2 п.2 ст.122-5 ГПК України.

Пунктом 6.1.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що перелік підстав, з яких може бути оскаржене та скасоване рішення третейського суду, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

За результатом розгляду заяви господарський суд виносить ухвалу за правилами, встановленими ГПК України для прийняття (ухвалення) рішення з урахуванням особливостей відповідної категорії справ. Одна з таких особливостей полягає у тому, що господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише з'ясовує наявність чи відсутність підстав для його скасування, перелік яких є вичерпним та передбачений ст. 122-5 ГПК України та ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

За приписами ч.4 ст.122-4 ГПК України, господарський суд не обмежений доводами заяви про скасування рішення третейського суду, якщо під час розгляду справи буде встановлено підстави для скасування рішення третейського суду, визначені статтею 122-5 цього Кодексу.

Скасування господарським судом рішення третейського суду не позбавляє сторони права повторно звернутися до третейського суду, крім випадків, передбачених законом. (ч.3 ст.122-5 ГПК України).

За наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд виносить (постановляє) ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для прийняття (ухвалення) рішення. (ч.1 ст.122-6 ГПК України).

Як зазначено в п. 4.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», розподілу підлягають і суми судового збору, сплачені із заяв про скасування рішення третейського суду та про примусове виконання рішення третейського суду. Такий розподіл засновується на загальних засадах статті 49 ГПК; зокрема, в разі відмови в задоволенні відповідної заяви судовий збір покладається на заявника, а в разі скасування рішення третейського суду або видачі згаданого виконавчого документа - на іншу сторону третейського спору.

Таким чином, у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у третейській справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажний трест "Вектор".

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, керуючись 33, 49, 86, 122-4 - 122-6 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.04.2015 у справі № 444/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажний трест "Вектор" до Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" про стягнення заборгованості - задовольнити.

Рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 07.04.2015 у справі № 444/15 - скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Монтажний трест "Вектор" (04123, м. Київ, вул. Осиповського, 9; ідентифікаційний код 36473746) на користь Публічного акціонерного товариства "Сумбуд" (40000, м. Суми, вул. Петропавлівська, 86; ідентифікаційний код 14017843) 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.

Ухвала підлягає оскарженню у порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя К.В. Полякова