Рішення № 46605287, 10.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015Справа №910/13608/15

За позовом Приватного акціонерного товариства"Страхова компанія "Уніка"

до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"

про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 2 710,66 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Тараненко А.П. - представник, довіреність 13 від 05.01.2015;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі частини 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 2710,66 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що виплативши відповідно до умов Договору добровільного комплексного страхування на транспорті №016383/4002/0000012 від 25.06.2014 та страхового акту №00150510 від 22.12.2014 страхувальнику страхове відшкодування в сумі 3710,66 грн., він набув згідно ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до відповідача у справі як особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13608/15 та призначено до розгляду на 10.06.2015.

У судове засідання 10.06.2015 з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 10.06.15 р. відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103034551654.

У судовому засіданні 10.06.15 р. представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 10.06.2015.

Клопотання судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 10.06.2015 від відповідача до суду не надходило.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Документи, витребувані ухвалою суду від 29.05.15 р. про порушення провадження у справі, відповідачем суду не надані.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання позивачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання 10.06.2015 р. клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 10.06.2015 р. представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 10.06.2015 р. повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 10.06.2015 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. В силу пункту 6 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування наземного транспорту.

25 червня 2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "УНІКА" (страховик за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спеціалізована компанія "Енергосервіс" (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного комплексного страхування на транспорті №016383/4002/0000012 (далі - Договір страхування), предметом якого згідно п.2.1.1 вказаного Договору є об'єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом та прикріпленим до нього додатковим обладнанням, а також з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю або майну третіх осіб внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до Договору страхування забезпечений транспортний засіб: автомобіль марки Toyota HIACE ВПГА5, 2005 року випуску. Безумовна франшиза по ризиках - 1% (але не менше 100 євро) зв'язку із збитками в ДТП, страхова сума - 142 000,00 грн.. Строк дії Договору страхування визначений з 02.07.2014 по 01.07.2015 (п. 1.4 Договору страхування).

Додатковою угодою № 2 від 25.06.14 р. до Договору страхування внесені зміни, в якості вигодонабувача зазначено Лепського П.А..

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання параграфу 2 глави 35 Господарського кодексу України, глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування".

Як передбачено частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст.354 Господарського кодексу України та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно положень ст. 981 Цивільного кодексу України та частини 2 ст. 18 Закону України "Про страхування" договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Страховим випадком згідно ст. 8 Закону України "Про страхування" є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Пунктом 2.2 Договору страхування страховим випадком визначено подію, передбачену договором страхування, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування згідно з договором страхування.

Згідно первинної ДАІ та відомості про ДТП, 25 серпня 2014 в м. Одесі по вул. Ак. Заболотного/ Ак. Сахарова, відбулася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю транспортного засобу марки Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА, власником якого є Лепський П.А., під керуванням водія Коломейчук А.В., та транспортного засобу марки HYUNDAY ІХ35 державний реєстраційний номер ВН1334ЕА, власником якого є Бондаренко В.І., під керуванням водія гр. Бондаренко Я.В., яка, керуючи вказаним транспортним засобом, не врахувала дорожньої обстановки, не дотрималася безпечної дистанції руху та безпечного інтервалу, здійснила зіткнення з автомобілем Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА, в результаті якого автомобілі отримали механічні ушкодження.

Як вбачається із п.п. 1.3.1, 2.2 Договору добровільного комплексного страхування наземного на транспорті № 016383/4002/0000012 від 25.06.2014 дана дорожньо - транспортна пригода визначена сторонами як страховий ризик, на випадок якого здійснювалось страхування.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1т.20 Закону України "Про страхування" до обов'язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч.16 ст.9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

27.08.14 р. водій транспортного засобу Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА гр. Коломейчук А.В. звернувся до Приватного акціонерного товариства СК "Уніка" із повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку № 00150510.

Крім того, власник транспортного засобу Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА та вигодонабувач за Договором страхування Лепський П.А. звернувся до позивача з заявою від 29.09.14 р. про виплату страхового відшкодування за Договором страхування, копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до п. 10.1.1 Договору виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами договору на підставі заяви страхувальника або вигодонабувача (його спадкоємця/правонаступника або особи, яка має належним чином оформлене повноваження від страхувальника/письмової згоди) і страхового акта, що складається страховиком після отримання всіх необхідних документів, визначених розділом 10 договору.

Згідно з п. 10.1.2. Договору відшкодування збитку проводиться з урахуванням або без урахування експлуатаційного зносу деталей, вузлів та агрегатів транспортного засобу (з урахуванням умов п.1.8 договору), так відповідно до п.10.1.2.1 якщо транспортний засіб застрахований з урахуванням зносу, то у разу часткового пошкодження транспортного засобу (вартість відновлювального ремонту менше 75% дійсної вартості транспортного засобу (на момент настання страхового випадку) та додаткового обладнання) знос деталей, вузлів та агрегатів, що підлягають заміні визначається за формулою, зазначеною в договорі.

Як визначено Додатком № 1 до Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється з урахуванням зносу.

Відповідно до п. 10.1.3. Договору страхування розмір збитку може визначатися судовим експертом або оцінювачем, призначеним на вимогу та за рахунок страховика.

Згідно з п.10.1.14 Договору страхування розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків, зокрема, за ризиком "ДТП", здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача, або на основі аварійного сертифікату страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування (СТО).

У відповідності висновку № 2382 експертного автотоварознавчого дослідження для встановлення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику транспортного засобу від 02.09.2014, складеного фізичною особою - підприємцем Лузановим А.П., копія якого наявна в матеріалах справи, вартість відновлювального ремонту застрахованого позивачем транспортного засобу Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА складає 6137,12 грн..

Згідно аварійного сертифіката від 22.12.14 р. вартість відновлювального ремонту вказаного транспортного засобу без врахування ПДВ та з урахуванням амортизаційного зносу становить 5453,18 грн..

Як свідчать матеріали справи, страховиком - ПАТ "Страхова компанія "Уніка" складено та підписано Страховий акт № 00150510 від 22.12.2014 за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 016383/4002/0000012 від 25.06.2014 р., відповідно до якого вищевказана ДТП кваліфікована згідно Договору страхування як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику - ТОВ «Спеціалізована компанія «Енергосекрвіс» страхового відшкодування в сумі 3710,66 грн., яка становить різницю між визначеним матеріальним збитком без врахування ПДВ та з врахуванням амортизаційного зносу в сумі 5483, 19 грн. відповідно до аварійного сертифікату б/н від 15.12.2014 та франшизою згідно п. 1.3. Договору страхування та додатку №1 до договору страхування у розмірі 1772, 52 грн., і становить 3710,66 грн..

Згідно з п. 10.1.6.2 Договору страхування виплата страхового відшкодування відповідно до умов п.10.1.6, 10.1.6.1 проводиться не більше 2-х разів за період дії договору шляхом готівкового або безготівкового перерахування коштів за вирахуванням франшизи із суми збитку.

Відповідно до п.9.1 Договору страхування виплата страхування здійснюється страховиком відповідно до умов Договору та законодавства України. Страхове відшкодування може бути сплачене страхувальнику, вигодонабувачу, шляхом безпосередньої оплати вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), що надають ці послуги страхувальнику.

Таким чином, у відповідності до умов Договору страхування № 016383/4002/0000012 від 25.06.14 р. сума страхового відшкодування в розмірі 3710,66 грн. була перерахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" страхувальника - ТОВ «Спеціалізована компанія «Енергосервіс» що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 026128 від 23.12.14 р. на відповідну суму.

Заперечень щодо факту та розміру виплати страхового відшкодування за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 016383/4002/0000012 від 25.06.2014, а також перебування отриманих автомобілем Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА пошкоджень у причинно - наслідковому зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, що сталася 25 червня 2014 року, відповідачем суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання ПАТ "Страхова компанія "Уніка" умов Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 016383/4002/0000012 від 25.06.2014р., а саме виплати страхового відшкодування в сумі 3710,66 грн. у зв'язку із настанням страхового випадку страхувальнику шляхом перерахування на розрахунковий розрахунок останнього вартості відновлювального ремонту належного страхувальнику застрахованого автомобіля Toyota HI ACE державний реєстраційний номер ВН9445ЕА.

Суд звертає увагу, що згідно з п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003р., відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Системне тлумачення наведених вище положень чинного законодавства дає підстави вважати, що в разі пошкодження транспортного засобу розмір шкоди, завданої транспортному засобу, що підлягає відшкодуванню страховиком, визначається виходячи з оцінки вартості витрат, які несе власник пошкодженого транспортного засобу при здійсненні його відновлювального ремонту.

Водночас, як зазначено в прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92, від 07.08.2012р. у справі № 2/22, від 01.03.2011р. у справі № 47/372 звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Крім того, листом від 19.07.11 р. Верховним Судом України роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Отже, наявність Страхового акту № 00150510 від 22.12.2014 та платіжного доручення № 026128 від 23.12.2014 на суму 3710,66 грн. є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Цивільним кодексом України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України). Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Пунктом 1 частини 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 у справі № 523/13323/14-п встановлено, що гр. Бондаренко Я.В. порушено п.2.1 Правил дорожнього руху України, визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124. КУпАП, у зв'язку з чим останню притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..

За приписами ч. 1 ст. 228 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Відповідно до положень статті 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно частини 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин, в момент виплати страхового відшкодування у позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" виникло право зворотної вимоги (регресу) до гр. Бондаренко В.І. - власника джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу HYUNDAY ІХ35 державний реєстраційний номер ВН1334ЕА, водій якого гр. Бондаренко Я.В., винна у вчиненні ДТП.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Одним із видів обов'язкового страхування, згідно пункту 9 частини 1 ст. 7 вказаного Закону, є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Згідно зі ст.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У відповідності до ст.6 вищевказаного Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Судом встановлено за матеріалами справи, зокрема, згідно отриманої судом на запит від 29.05.15 р. по справі № 910/13608/15 інформації від Моторного (транспортного) страхового бюро України в листі № 7/2-28/16294 від 10.06.15 р., що станом на дату вчинення ДТП 25.06.2014 цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Hyundai ІХ35, державний реєстраційний номер ВН1334ЕА, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу застрахована страхувальником - громадянином Бондаренко В.І. в Приватному акціонерному товаристві "Українська охоронна страхова компанія" за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ №1561099 (далі - Поліс) з наступними умовами: ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю, становить 100 000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн.; франшиза - 1000,00 грн. Вказаний Поліс був чинним станом на 25.06.14 р., тобто на момент скоєння ДТП.

З огляду на вищевикладене, у ПАТ "СК "Уніка" як у страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором добровільного комплексного страхування на транспорті №016383/4002/0000012 від 25.06.14 р. в межах виплаченої суми виникло право зворотної вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду, в межах ліміту відповідальності, визначеному полісом АІ №1561099 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право зворотної вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач - ПАТ «Страхова компанія Уніка» може реалізувати своє право шляхом подачі відповідного позову до суду. Таку ж позицію підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 28.08.2012р. у справі №23/279).

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з заявою №15261 на виплату страхового відшкодування вих. №524 від 26.01.2015, відповідно до якої позивач просить відповідача сплатити страхове відшкодування у сумі 3710,66 грн..

Суд зазначає, що правила щодо відшкодування шкоди, заподіяної третій особі, встановлені статтею 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Згідно пункту 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу ст.12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Крім того, відповідно до ч. 36.6. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, оскільки згідно із даними Полісу № АІ/1561099 та Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 016383/4002/0000012 від 25.06.2014 франшиза становить 1000,00 грн. та 1% (але не менше 100 євро), тобто 1772,52 грн. (сума станом на 22.08.2014) відповідно, отже розмір страхового відшкодування, яке просить стягнути позивач, враховуючи розмір завданого застрахованому позивачем транспортному засобу Toyota HІ AСЕ, державний реєстраційний номер ВН9445ЕА матеріального збитку та розмір права зворотної вимоги, яке перейшло до позивача в межах ліміту відповідальності відповідача за даним Полісом № АІ/1561099 за спірним страховим випадком, з урахуванням франшизи в розмірі 1772,52 грн., становить 2710,66 грн.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо відшкодування ПАТ "СК "Уніка" в порядку регресу суми в розмірі 2710,66 грн. всупереч вимогам чинного законодавства відповідач не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість перед позивачем у зазначеному вище розмірі, яку останній просить стягнути в позовній заяві.

З урахуванням наявності полісу № АІ/1561099 відповідача, договірних зобов'язань між винною у скоєнні ДТП особою та страховою компанією відповідача, відповідальною особою є саме ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія", до якого правомірно заявлено позов.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 016383/4002/0000012 від 25.06.2014 та/або Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ/1561099 або їх окремих положень суду не надано.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" встановлено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 11, 202, 626, 993, 981, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 354 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 70А, код 20033533) 2 710 (дві тисячі сімсот десять) грн. 66 коп. страхового відшкодування та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 липня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон