Рішення № 46605056, 08.07.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.07.2015 Справа № 908/3260/15

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.,

при секретарі судового засідання Фроловій Т.С.

розглянувши матеріали справи за позовом

позивача: публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Красний Лиман Донецька область

про стягнення 323457,90 гривень

Представники сторін:

Від позивача: Левицька А.В. довіреність № 8208-К-О від 20.10.14р.

Від відповідача: не з'явився

Позивач, публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 323457,9 гривень, з яких 165420,80 гривень - заборгованість за кредитом, 105108,95 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 52928,15 гривень - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по справі наполягав на задоволенні позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом направлення поштового відправлення за адресою його місця реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, справа розглядається відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених в процесі розгляду справи, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ

Заявою від 02.07.2013 року відповідач приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтеренет на сайті www.privatbank.ua, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 02.07.2013 року та взяв на себе зобов'язання його виконувати.

Згідно цієї заявки відповідачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2.

Розділом 3.2.2. зазначених Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою «Гарантований платіж». Послугу «Гарантований платіж» ПАТ КБ «ПриватБанк» надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ «ПриватБанк» заявок на договірне списання коштів (далі - „гарантований платіж" або «заявка»), згідно якої клієнт доручає ПАТ КБ «ПриватБанк» зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ «ПриватБанк» як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).

Відповідно до п. 3.1.1.74 Умов - обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/ кредитних/ змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.

Після отримання ПАТ КБ «ПриватБанк» за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (системи Internet Banking Приват24 - офіційний канал зв'язку між Банком та Клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91 Умов), ПАТ КБ «ПриватБанк» розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75 Умов).

Відповідно до заявок на гарантований платіж №37 від 29.01.2014р. на суму 21000 гривень, № 39 від 29.01.2014 року на суму 30260 гривень, № 5 від 26.07.2013 року на суму 1000 гривень, № 6 від 28.08.2013року на суму 1000 гривень, № 13 від 28.09.2013 року на суму 1000 гривень, № 14 від 01.10.2013 року на суму 3600 гривень, № 15 від 05.10.2013 року на суму 4600 гривень, № 3 від 22.10.2013 року на суму 18900 гривень, № 5 від 26.10.2013 року на суму 18900 гривень, № 8 від 20.11.2013 року на суму 25000 гривень, № 9 від 21.11.2013 року на суму 19300 гривень, № 12 від 27.11.2013 року на суму 700 гривень, № 14 від 30.11.2013 року на суму 31000 гривень, № 17 від 12.12.2013 року на суму 15000 гривень, № 19 від 12.12.2013 року на суму 22800 гривень, № 18 від 12.12.2013 року на суму 18000 гривень, № 20 від 16.12.2013 року на суму 46975 гривень, № 21 від 17.12.2013 року на суму 16960 гривень, № 33 від 24.01.2014 року на суму 13265 гривень, № 38 від 29.01.2014 року на суму 21000 гривень, № 36 від 29.01.2014 року на суму 13215 гривень, № 40 від 29.01.2014 року на суму 12030 гривень, № 41 від 30.01.2014 року на суму 39124 гривень, № 43 від 30.01.2014 року на суму 35794 гривень, № 44 від 31.01.2014 року на суму 14000 гривень, позивачем були проведені гарантійні платежі на відповідні рахунки, зазначені в заявках, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема випискою банку за період з 26.07.2013 року по 06.04.2015 року.

Відповідно до розділу 3.2.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, с трок до 30 днів з дати виконання заявки. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менш ніж 5 грн.) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014р. Клієнт за користування сплачує ПАТ КБ «ПриватБанк» відсотки в розмірі 28%річних, а починаючи з 01.07.2014р. Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ «ПриватБанк» відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користуванням кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку відповідача станом на 06.04.2015р., ним не було своєчасно погашено заборгованість по кредиту, відповідно прострочення платежу розпочалось з 20.11.2013р.

Відповідно до п. 3.2.2.7.8 Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнта за договором має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків та винагороди, при настанні умов, передбачених п. 3.2.2.7.2 (зокрема порушенням клієнтом будь-якого з обов'язків, передбачених Умовами, у тому числі порушення цільового призначення використання кредиту).

Відповідно до даних проведеного позивачем розрахунку, станом на 06.04.2015р. за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати кредиту у сумі 165420,80 грн. та заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в сумі 105108,95 грн.

Відповідно до 3.2.2.10.1 Умов передбачено, що у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п.п. 3.2.2.6.2., 3.2.2.9.1-3.2.2.9.3 договору, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.2.2., 3.2.2.6.3,3.2.2.6,16, 3.2.2.7.2 договору, винагороди, передбаченого п.п.3.2.2.6.5., 3.2.2.9.4.-3.2.2.9.6 договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права, передбаченого п. 3.2.2.2. договору, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі, зазначеному в Заявці, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні

Відповідно до 3.2.2.10.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 3.2.2.10.1. - 3.2.2.10.3 договору здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

У зв'язку з простроченням сплати кредитних платежів, позивачем здійснено розрахунок пені станом на 06.04.2015р. Так, відповідно до даних такого розрахунку позивачем нараховано пеню в сумі 52928,15 грн.

Як вбачається з позову, позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань та направлені на стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 323457,90 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до п. 1 ст. 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.2.2.7.8 Умов Банк, незалежно від настання строків виконання зобов'язань Клієнта за договором має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати відсотків та винагороди, при настанні умов, передбачених п. 3.2.2.7.2 (зокрема порушенням клієнтом будь-якого з обов'язків, передбачених Умовами, у тому числі порушення цільового призначення використання кредиту).

Як встановлено судом, відповідачем допущено прострочення по поверненню суми кредитних коштів та строкових відсотків, у зв'язку з чим у позивача виникло право стягнення з відповідача суми кредитних коштів та строкових відсотків, отже, позивач підставно звернувся до суду із розглядуваним позовом та позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за кредитом у розмірі 165420,80 гривень та суми заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 105108,95 гривень підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 52928,15 гривень суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом пеня нарахована позивачем за період з 01.08.2014 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Пунктом 5 ст. 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

П. 1 Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» встановлено, що на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до п. 17 включено м. Красний Лиман (Краснолиманська міська рада).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» зупинено.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження (ч.1 ст. 49 Закону). Акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України (ч. 3 ст. 49 Закону).

Зі змісту інших положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України» вбачається, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входять повноваження щодо зупинення своїх розпоряджень, прийнятих відповідно до ст. 49 цього Закону. Єдиним посиланням на можливість зупинення дії акта Кабінету Міністрів України є його зупинення Президентом України з підстав, передбачених п. 15 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Частинами 1,2,7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неможливість застосування до спірних правовідносин положень Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р про зупинення дії Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р через те, що його прийнято в порушення положень Закону України «Про Кабінет Міністрів України», що не передбачає повноважень Кабінету Міністрів України на зупинення своїх розпоряджень.

На користь таких висновків суду може свідчити також і та обставина, що прийняття Кабінетом Міністрів України Розпорядження від 5 листопада 2014 р. N 1079-р фактично призвело до зупинення дії положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже зупинення дії Переліку населених пунктів на території яких здійснювалася антитерористична операція позбавляє дієвості положень Закону, що визначає, зокрема, порядок нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями, щодо осіб, що провадили свою діяльність на визначених Переліком територіях проведення АТО.

Отже встановлений абзацом третім пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обов'язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк затвердити перелік населених пунктів, на території яких проводилася АТО зумовлює висновок суду про невідповідність вимогам цього Закону Розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. N 1079-р, що за приписами ч.2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості застосування його (Розпорядження КМУ від 05.11.2014 року № 1079-р) положень до спірних правовідносин.

При цьому, невизначеність законодавства, що утворилася внаслідок зупинення дії Розпорядження від 30 жовтня 2014 р. N 1053-р, через відсутність переліку населених пунктів де проводилася АТО, в силу приписів ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України позбавляє суд можливості відмовити у розгляді справи, що в даному конкретному випадку слід розуміти, як відмову у застосуванні до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», тобто спір має бути розглянутий з урахуванням положень цього Закону не зважаючи на видання Кабінетом Міністрів Розпорядження від 05.11.2014 року № 1079-р.

Дійшовши таких висновків, суд усвідомлює той факт, що станом на час прийняття судом цього рішення в провадження Вищого адміністративного суду України перебуває справа про визнання не чинним означеного розпорядження Кабінету Міністрів України, та ухвалою цього суду зупинено виконання постанови окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2015 року та

ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 2 квітня 2015 року,

адже, по перше, суд, у межах розглянутої справи обмежений двомісячним строком розгляду справи, що спливає 26.07.2015 року тобто справа має бути розглянута виходячи із законодавства, що діє станом на цей час, а жодних підстав для зупинення процесуального строку для розгляду справи, зупинення провадження по справі судом не встановлено. По-друге, висновки суду (адміністративного) будь-якого рівня, що вже викладено у відповідних процесуальних документах та будуть викладені, за наслідками розгляду справи Вищим адміністративним судом України, не позбавляють суд у межах розглядуваної справи, можливості самостійно визначити законодавство, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин та не застосовувати положення актів державних органів, що, саме на його думку, не відповідають законодавству.

Висновки суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення пені ґрунтуються в тому числі на положеннях інших вимог законодавства, що мають бути застосовані до спірних правовідносин.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Наказом Антитерористичного центру при Службі Безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення до таких районів віднесено, зокрема, Донецьку область без будь-яких виключень, тобто факт проведення на території Донецької області в цілому антитерористичної операції є доведеним.

Крім того, при прийнятті цього рішення суд керується принципом розумності та справедливості, що в контексті розглядуваної справи дає суду підстави застосувати до спірних правовідносин положення ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», адже зволікання Кабінету Міністрів України із належним виконанням покладеного на нього Законом обов'язку із нормативного визначення та затвердження згаданого Переліку не може бути підставою для позбавлення судом відповідача гарантій, передбачених цим Законом, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України могло б бути кваліфіковано Європейським судом з прав людини, як порушення права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

З огляду на викладене та враховуючи, що позивачем стягувана сума пені нарахована за період після 14.04.2014 року, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 52928,15 гривень.

При цьому оскільки спір виник з вини відповідача, а позивач мав формальне право здійснити нарахування штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення кредитних коштів, а також керуючись принципом справедливості суд вважає, що вся сума судового збору, що сплачена позивачем за розгляд цієї справи у розмірі 6469,16 гривень має бути покладена на відповідача, незалежно від чого, що в частині стягнення пені позивачу відмовлено, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, (84440, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49094, м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість за Договором № б/н від 02.07.2013р. в розмірі 270529,75 гривень (165420,80 гривень - заборгованість за кредитом, 105108,95 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом), судовий збір у розмірі 6469,16 гривень.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.07.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.07.2015р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник