Рішення № 46604938, 14.02.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" лютого 2012 р.Справа № 16/5007/1/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 26.12.11р. № 130/10

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, дов. від 07.02.12р., ОСОБА_4,

дов. від 04.01.12р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства теплозабезпечення (м.Коростень)

про стягнення 10799158,74 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 10799158,74 грн., з яких 9396768,06 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору від 20.12.10р. № 06/10-2319 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти, 755323,78 грн. пені, 239374,68 грн. 3% річних, 407692,22 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечила можливість зменшення заявленої суми пені та надання відстрочки виконання рішення суду, посилаючись, зокрема, на необхідність проведення розрахунків з Російською Федерацією за отриманий газ.

Відповідач у відзиві від 13.02.12р. № 345 та його представники в судовому засіданні позовні вимоги фактично визнали, в частині стягнення заявленої суми пені просили зменшити її розмір на 80%, тобто до 151064,76 грн., посилаючись на ст.233 ГК України, та на скрутне фінансове становище підприємства. Також, просили відстрочити виконання рішення суду до 01.08.12р. (а.с.52-55).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між сторонами договору від 20.12.10р. № 06/10-2319 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти та додатку № 1 від 20.12.10р. до даного договору (а.с.14-21), позивач поставив відповідачу в період з січня по квітень 2011р. природний газ на загальну суму 13107620,06 грн., що підтверджується відповідними актами передачі - приймання природного газу за вказаний період (а.с.26-29).

Відповідно до пп.1.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у договорі.

Згідно з пп.4.1 даного договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється па підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно даних позивача, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого природного газу виконав частково, в сумі 3710852,00 грн. (а.с.10-13).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 9396768,06 грн., що підтверджується розрахунком позивача (а.с.10-13), підписаним сторонами актом звіряння розрахунків станом на 31.10.11р. (а.с.57), довідкою позивача від 31.01.12р. (а.с.44) та визнається відповідачем (а.с.52-55).

Згідно з ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до пп.7.3.1 договору, у разі порушення покупцем умов пп.4.1 цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пп.9.3 договору, неустойка нараховується за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розміри пені, 3% річних та інфляційних нарахувань становлять, відповідно, 755323,78 грн., 239374,68 грн. та 407692,22 грн. (а.с.3-7).

Розрахунки обгрунтовані та відповідають чинному законодавству.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пп.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п.3 ст.83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали, подані відповідачем в обгрунтування клопотання про зменшення розміру стягуваної пені, а також враховуючи здійснення відповідачем часткової сплати основного боргу до подачі позову, належні докази скрутного фінансового становища відповідача (баланс, лист державної виконавчої служби від 13.02.12р. № 2633 тощо), клопотання міського голови м.Коростеня від 13.02.12р. № 02-16-01/402, приймаючи до уваги, що порушені матеріальні права позивача належним чином компенсуються заявленими сумами річних та інфляційних, а також з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК України), господарський суд, як виняток, вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%, тобто до 377661,89 грн.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню в наступній сумі - з відповідача стягується на користь позивача 9396768,06 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору від 20.12.10р. № 06/10-2319 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти, 377661,89 грн. пені, 239374,68 грн. 3% річних, 407692,22 грн. інфляційних нарахувань.

Суд також враховує та зважає на доведені скрутне фінансове становище і збитковість відповідача, зокрема, внаслідок неплатежів населення за спожите тепло, а також з метою забезпечення стабільної і безперебійної роботи Комунального підприємства теплозабезпечення в опалювальний сезон, від чого залежить благоустрій міста, фізичне і моральне здоров'я мешканців м.Коростеня (а.с.69 - клопотання міського голови) та, як виняток, частково задовольняє клопотання щодо відстрочки виконання рішення суду строком на три місяці, тобто до 14.05.2012р.

Сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплозабезпечення, 11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Кірова 8-а, ідентифікаційний код 31871157:

- на користь Дочірньої компанії "ОСОБА_1 України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", 04116, м.Київ, вул.Шолуденка 1, ідентифікаційний код 31301827 - 9396768,06 грн. боргу за поставлений природний газ згідно договору від 20.12.10р. № 06/10-2319 ТЕ-10 про закупівлю природного газу за державні кошти, 377661,89 грн. пені, 239374,68 грн. 3% річних, 407692,22 грн. інфляційних нарахувань та 56460,00 грн. судового збору.

3. Відстрочити виконання даного рішення суду на три місяці, тобто до 14.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 14.02.12р.

Суддя ОСОБА_5

Друк: 1 прим.:

1 - у справу.