Рішення № 46604821, 06.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.15 Справа № 904/5031/15

За позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в нтересах держави Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровськ

до Житлово-будівельного кооперативу "ВОСТОК-32", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від прокуратури: Пономаренко А.Є. - освідчення №023761 від 20.12.13

від Криворізької міської ради: не з'явились

від позивача: Касьян І.В. - представник за дов. № 5 від 30.12.14

від відповідача: Гаврилова І.В. - представник за дов. № 49 від 03.07.15

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Восток-32" про стягнення основного боргу у розмірі 10143, 02 грн., інфляційних втрат у сумі 7279, 21 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 615, 71 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.07.2015.

06.07.2015 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він визнає суму основного боргу перед позивачем у розмірі 10143. 02 грн. та у зв'язку з тяжким фінансовим становищем просить суд переглянути нарахування індексу інфляції та зменшити його суму.

У судовому засіданні 06.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Восток-32" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір на відпуск теплової енергії для потреб опалення, вентиляції, гарячого водопостачання та пару № 363 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію у гарячій воді на потреби опалення, вентиляції, гарячого водопостачання у вигляді пару на технологічні потреби, а споживач сплачує отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору постачальник відпускає споживачу теплову енергію на об'єкти, зазначені у таблиці № 2: вул. Лісового. 28 у відповідності до встановленого плану теплоспоживання з 01.09.2008 по 01.09.2009 (арк. с. 15).

Відповідно до пункту 3.1 договору оплата за відпущену теплову енергію здійснюється споживачем щомісячно, самостійно, у грошовій формі, та іншими формами розрахунку за домовленістю сторін до 15-го числа місяця наступного за розрахунковим. В іншому випадку постачальник має право без додаткового попередження зупинити повністю або обмежити частково подачу теплової енергії споживачу.

Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір діє з 01.09.2008 по 01.09.2009 і вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не надійде заява однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку теплової енергії відповідачу за період з 12.02.2013 по 08.04.2013 на загальну суму 23343, 02 грн. та виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 16-17).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 10143, 02 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 23.06.2015 (арк. с. 31).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків-фактур та не надано доказів повної її оплати на суму 10143, 02 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 10143, 02 грн.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 15.04.2013 по 18.05.2015 у розмірі 615, 71 грн. та інфляційні втрати за період травень 2013 - квітень 2015 у сумі 7279, 21 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 615, 71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7279, 21 грн.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позов, про зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних втрат у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки 3% річних та інфляційні втрати не є неустойкою, то у суду відсутнє право їх зменшувати.

Також, суд зазначає, що відповідно до п. 1.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посилання на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-32" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 28; ідентифікаційний код 21929964) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) основний борг у сумі 10143, 02 грн., три відсотки річних у сумі 615, 71 грн. та інфляційні втрати у розмірі 7279, 21 грн.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Восток-32" (50093, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Лісового, 28; ідентифікаційний код 21929964) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 1827 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.07.2015

Суддя В.І. Ярошенко