Рішення № 46604749, 06.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.07.15 Справа № 904/5030/15

За позовом Прокурора Центрально-Міського району м. Кривого Рогу в нтересах держави Криворізької міської ради в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг, Дніпропетровськ

до Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від прокуратури: Пономаренко А.Є. - освідчення №023761 від 20.12.13

від Криворізької міської ради: не з'явились

від позивача: Касьян І.В. - представник за дов. № 5 від 30.12.14

від відповідача: Головата А.М. - представник за дов. № Т-71 від 06.04.15

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Центрально-міського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької міської ради Дніпропетровської області в особі Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відділу освіти виконкому Тернівського районної у місті Ради про стягнення основного боргу у розмірі 26464, 13 грн., інфляційних втрат у сумі 13407, 14 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 1557 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 06.07.2015.

03.07.2015 через канцелярію господарського суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він зазначає, що у приміщенні за адресою вул. Новосибірська, 10 знаходиться гуртожиток, дане приміщення знаходить на балансі відділу освіти. У 2013 року КП "Криворіжтепломережа" відмовилось укладати прямі угоди з мешканцями, натомість мешканці гуртожитку відмовляються платити за теплопостачання на підставі рахунків відділу освіти, оскільки КПТМ "Криворіжтепломережа" нараховує оплату як для юридичної особи, що в три разі більше, ніж для фізичних осіб. Враховуючи наведене, відповідач зазначає, що не має грошових коштів для оплати за теплопостачання на вищезазначеному об'єкті.

У судовому засіданні 06.07.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013 між Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (далі - позивач, постачальник) та Відділом освіти виконкому Тернівської районної у місті ради (далі - відповідач, споживач) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти № 402 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року надати споживачеві послуги, зазначені в п. 1.2 договору, а споживач - прийняти і оплатити такі послуги по встановленим тарифам в строки, передбачені цим договором.

Згідно з п. 1.2 договору найменування послуг: 40.30.1 Послуги з постачання водяної пари і гарячої води (включно з холодоагентами).

Відповідно до пункту 1.5 договору постачальник відпускає споживачеві теплову енергію на об'єкти, зазначені у таблиці № 1: вул. Новосибірська, 10 (гуртожиток).

Відповідно до пункту 4.1 договору щомісячно розрахунок проводиться споживачем після пред'явлення постачальником рахунка на оплату послуг або після підписання сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) в грошовій формі до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з пунктом 6.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє з 01 січня 2013 по 31 грудня 2013. Разом з тим сторони домовились, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання.

На виконання умов договору, позивач здійснив поставку теплової енергії відповідачу за період січень 2013 - грудень 2013 на загальну суму 40499, 86 грн., що підтверджується актами про подачу теплоносія від 02.11.2012, відключення теплоносія від 07.04.2013 та актом про подачу теплоносія на опалювальний період 2013-2014 (арк. с. 24-26) та виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату вищезазначеної суми (арк. с. 17-23).

Відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 26464, 13 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 01.03.2015 (арк. с. 60).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання теплової енергії згідно виставлених рахунків-фактур та не надано доказів повної її оплати на суму 26464, 13 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 26464, 13 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у приміщенні за адресою вул. Новосибірська, 10 знаходить гуртожиток, у 2013 року КП "Криворіжтепломережа" відмовилось укладати прямі угоди з мешканцями, натомість мешканці гуртожитку відмовляються платити за теплопостачання на підставі рахунків відділу освіти, оскільки КПТМ "Криворіжтепломережа" нараховує оплату як для юридичної особи, що в три разі більше, ніж для фізичних осіб. Враховуючи наведене, відповідач зазначає, що не має грошових коштів для оплати за теплопостачання на вищезазначеному об'єкті.

Господарський суд не приймає дані твердження до уваги, оскільки договір на постачання теплової енергії за адресою Новосибірська, 10 (договір про закупівлю послуг за державні кошти № 402 від 03.01.2013) укладений саме між позивачем та відповідачем (арк. с. 13-15).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, відповідач не позбавлений права щодо стягнення заборгованості за надані послуги з мешканців гуртожитку, зокрема, у судовому порядку.

За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 20.02.2013 по 22.04.2015 у розмірі 1557 грн. та інфляційні втрати за період березень 2013 - березень 2015 у сумі 13407, 14 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задовольняє дані вимоги повністю, а саме три відсотки річних у сумі 1557 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13407, 14 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача в дохід Державного бюджету України у розмірі 1827 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Ради (50077, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Матросова, 75; ідентифікаційний код 02142307) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Дежньова, 9; ідентифікаційний код 03342184) основний борг у сумі 26464, 13 грн., три відсотки річних у сумі 1557 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13407, 14 грн.

Стягнути з Відділу освіти виконкому Тернівської районної у місті Ради (50077, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Матросова, 75; ідентифікаційний код 02142307) в дохід Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) судовий збір у розмірі 1827 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.07.2015

Суддя В.І. Ярошенко