Постанова № 46604641, 09.07.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2015 року Справа № 904/8413/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк І.Кондратової, С. Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 27.04.2015Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/8413/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКвартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровськапростягнення штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат за договором купівлі-продажу природного газуу судове засідання прибув представникпозивачаСмакота Н.І. (дов. від 18.04.2014 № 14-98),заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про стягнення пені у розмірі 90 800,73 грн, 7% штрафу в розмірі 343 785,79 грн, 3 % річних у розмірі 18 160,15 грн та інфляційних втрат у розмірі 11 383,79 грн з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №12/1012-БО-3 від 12.11.2012 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2014 (суддя В.Петрова), залишеним без зміни постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 (колегія суддів: Л. Чимбар, С. Антонік, Л. Чоха), позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення з відповідача на користь позивача 43 603,49 грн пені, 171 892,89 грн 7% штрафу, 17 449,53 грн 3% річних, 11 383,79 грн інфляційних втрат. У решті у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

12.11.2012 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №12/1012-БО-3 (далі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, що використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець - приймати та оплачувати газ на умовах договору.

Згідно з п.2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.09.2012 по 31.12.2012 газ обсягом до 1700,00 тис. куб. м.

Відповідно до п.3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з п.5.1 Договору ціна (граничний рівень ціни) на газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Позивач на виконання умов Договору протягом жовтня - грудня 2012 року поставив відповідачу природний газ обсягом 1 169,371 тис. куб. м на загальну суму 5 451 298,89 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2012, від 30.11.2012, від 31.12.2012, які підписані сторонами.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач невчасно розрахувався з позивачем за поставлений природний газ.

Згідно з п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору останній у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за актом жовтня 2012 року за період з 14.11.2012 по 20.12.2012 у розмірі 10 291,51 грн, за актом листопада 2012 року за період з 14.12.2012 по 15.02.2013 у розмірі 39 108,29 грн, за актом грудня 2012 року за період з 14.01.2013 по 27.02.2013 у розмірі 41 400,93грн, що разом складає 90 800,73 грн, а також 7% штрафу в розмірі 343 785,79 грн.

Однак, сума пені за актом жовтня 2012 року за період з 14.11.2012 по 19.12.2012 становить 10 013,36 грн, за актом листопада 2012 року за період з 14.12.2012 по 14.02.2013 становить 37 715,30 грн, за актом грудня 2012 року за період з 14.01.2013 по 26.02.2013 становить 39 478,31 грн, що разом складає 87 206,97 грн.

Суми 7% штрафу розрахований позивачем правильно.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за актом жовтня 2012 року за період з 14.11.2012 по 20.12.2012 у розмірі 2 058,30 грн, за актом листопада 2012 року за період з 14.12.2012 по 15.02.2013 у розмірі 7 821,66 грн, за актом грудня 2012 року за період з 14.01.2013 по 27.02.2013 у розмірі 8 280,19 грн, що разом складає 18 160,15 грн.

Однак, за актом жовтня 2012 року за період з 14.11.2012 по 19.12.2012 сума 3 % річних становить 2 008,16 грн, за актом листопада 2012 року за період з 14.12.2012 по 14.02.2013 - становить 7 545,71 грн, за актом грудня 2012 року за період з 14.01.2013 по 26.02.2013 - становить 7 895,66 грн, що разом складає 17 449,53 грн. Розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 11 383,79 грн є правомірним.

Отже, здійснивши перерахунок сум заявлених позивачем вимог, суди попередніх інстанцій визнали обґрунтованими вимоги про стягнення 87 206,97 пені, 343 785,79 штрафу, 17 449,53 грн 3 % річних та 11 383,79 інфляційних втрат.

Водночас, судами попередніх інстанцій зазначено про таке.

Відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до 00,00 грн. В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що прострочка по розрахункам виникла не з вини відповідача, а через несвоєчасність отримання коштів з бюджету Міністерством оборони України. При цьому, відповідач зазначає, що є бюджетною установою, фінансування проводиться в дуже обмеженому обсязі, а кошти на оплату штрафних санкцій взагалі не передбачені кошторисом.

Приймаючи до уваги майновий стан сторін, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами і організаціями та іншими споживачами, а також те, що відповідач здійснив оплату за поставлений природний газ за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року у розмірі 5 451 298,89 грн, видається за можливе зменшення розміру пені та штрафу на 50% та, відповідно, присудження до стягнення пені у розмірі 43 603,49 грн і штрафу у розмірі 171 892,89 грн.

З посиланням на зазначене, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, прийняте рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 43 603,49 грн пені, 171 892,89 грн 7% штрафу, 17 449,53 грн 3% річних, 11 383,79 грн інфляційних втрат, та, відповідно, про відмову у задоволенні решти позовних вимог.

Не погоджуючись із судовими рішеннями в частині зменшення суми пені та штрафу, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати у частині відмови у стягненні 43 603,52 грн пені та 171 892,90 грн штрафу і прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримані апеляційним господарським судом, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст.233 ГК України зменшив розмір пені та 7 % штрафу на 50 % від належного до стягнення їх розміру.

Можливість зменшення пені та 7 % штрафу на 50 % судами попередніх інстанцій обґрунтована посиланням на майновий стан сторін, статус відповідача та ступінь виконання ним зобов'язань.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується як з тим, що викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені та штрафу обставини можуть бути визначені судом підставами для застосування п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст.233 ГК України так і з відповідністю принципу розумності розміру на який відповідна пеня та штраф були зменшені судом, оскільки присудження до стягнення 50 % від належних до стягнення суми пені та суми штрафу, з урахуванням обставин справи, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені та штрафу як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

З огляду на зазначене, підстав для скасування або зміни рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.04.2015 у справі № 904/8413/14 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

І. Кондратова

С. Могил