Ухвала суду № 46600590, 06.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3262/11 Головуючий у 1 інстанції: Боровков Д.О.

Провадження № 22-ц/783/4383/15 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.

Категорія:

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого - судді - Гірник Т.А.

суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.

секретаря - Глинського О.А.

з участю заявника ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3

державного виконавця Крилишина Р.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою державного виконавця Крилишина Руслана Миколайовича Залізничного Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 5 травня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ОСОБА_2, як стягувач у виконавчому провадженні, звернулась із скаргою та просила визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Залізничного ВДВС Львівського МУЮ Крилишина Р.М. під час проведення виконавчих дій за виконавчими листами № 2- 3262/11, виданими Залізничним районним судом м. Львова 26.10.2012 року.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.05.2015 року скаргу задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Львівського МУЮ Крилишина Р.М. з примусового виконання виконавчих листів № 2-3262/11 виданих 26.10.2012 року Залізничним районним судом м. Львова. . Ухвалу оскаржив державний виконавець Крилишин Р.М.

В апеляційній скарзі просить ухвалу скасувати.

Мотивує тим, що при розгляді скарги на бездіяльність державного виконавця судом не встановлено в чому полягала бездіяльність державного виконавця і яких саме обов»язків не виконав державний виконавець, що призвело до невиконання судового рішення. Суд не врахував, що звертаючись до суду із скаргою ОСОБА_2 зазначає, що державним виконавцем проведено чотири примусових вселення стягувачів у приміщення та не оспорюється факт передачі ключів від приміщення.

Судом не враховано і не проаналізовано вчинення державним виконавцем дій спрямованих на виконання судового рішення, а також встановлених обставин, що боржники не заперечують проти вселення стягувачів за виконавчими документами, а також встановлення обставин, що боржниками не чиняться перешкоди стягувачам у користуванні приміщеннями, про вселення у які постановлено судовим рішенням.

Не враховано звернення з заявою стягувача ОСОБА_2 16.09. 2013 року про перенесення виконання рішення суду про вселення по причині хвороби, не враховано, що при виході для виконання рішення суду наступного дня було встановлено відсутність стягувачів і водночас встановлено, що боржники не заперечують проти вселення позивачів.

Судом не враховано, що державним виконавцем складались відповідні акти та виносились постанови про закінчення виконавчого провадження, які скасовані судом з мотивів неоднакового розуміння обставин щодо виконання судового рішення, зокрема щодо забезпечення державним виконавцем передачі ключів кожному стягувачу та з приводу стану приміщень, у вселення в які постановлено рішення суду. Не врахована відмова суду у роз»ясненні рішення суду на заяву державного виконавця. На виконання ухвал суду про скасування постанов про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем виносились постанови про відновлення виконавчого провадження і вчинялись у виконання рішення суду необхідні дії визначені законом.

При розгляді справу державний виконавець підтримав мотиви апеляційної скарги.

Заявник та її представник проти доводів апеляційної скарги заперечили. Вважають, що ухвали суду, якими скасовані постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та ухвала про відмову у задоволенні заяви останнього про роз»яснення рішення суду, а також період часу протягом якого рішення суду не виконано свідчать про прояв бездіяльності державним виконавцем. Враховуючи те, що рішенням суду, примусове виконання якого здійснював державний виконавець полягало у тому, що судом задоволено вимоги про визнання за стягувачами права на користування житлом, усунення перешкод та вселення, то у виконання рішення в частині вселення позивачів, державний виконавець повинен був врахувати наступне.

Вселення та безперешкодне користування житлом полягає у тому, що стягувачам повинно бути забезпечено вселення та безперешкодне користування усіма приміщеннями будинку, що у свою чергу вимагає отримання кожним стягувачем ключів від усіх дверей примішення, які замикаються та можливість використання за призначенням усіх приміщень будинку, що у свою чергу вимагає забезпечення держаним виконавцем стану цих приміщень до можливого для використання за призначенням. Оскільки державним виконавцем у процесі виконання рішення суду про вселення цих обставин не забезпечено, то таким чином проявлено бездіяльність. Крім того, останнім не вчинено достатніх, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» дій, щодо відповідальності боржників за невиконання рішення суду. Просять ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає що задоволення частково, ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Задовольняючи заяву ОСОБА_2, суд мотивував своє рішення тим, що 26.10.2012 року Залізничним районним судом м. Львова були видані два виконавчі листи № 2-3262/11р. про зобов'язання боржників: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не чинити перешкоди ОСОБА_2 та неповнолітній ОСОБА_9 в користуванні житловим будинком АДРЕСА_1 з відповідними господарськими будівлями та спорудами до нього, земельною ділянкою, площею 0,0472 га; та про вселення ОСОБА_2 та неповнолітню ОСОБА_9 в житловий будинок АДРЕСА_1 /Т-2 а.с.42,46/.

23.11.2012 року постановами ВП № 35353544 /Т-2 а.с.43/ та ВП № 35353335 /Т-2 а.с.45/ державного виконавця Залізничного ВДВС ЛМУЮ Крилишиним Р.М. відкрито два виконавчих провадження з примусового виконання вищевказаних виконавчих листів.

Суд врахував, що відповідно до статей 1 та 5 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Крім того, виконання судових рішень це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому разі порушених прав ОСОБА_2 та її неповнолітньої дитини, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.

Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачене законом, тому перевірка вчинення таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Оскільки тривалий час рішення суду на користь ОСОБА_2 так і залишається не виконаним, що є порушенням вимог ст.. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» (строки здійснення виконавчого провадження), суд дійшов висновку, що державний виконавець своєчасно не здійснив усіх передбачених законом дій щодо примусового виконання виконавчих листів № 2-3262/11 виданих 26.10.2012 року Залізничним районним судом м. Львова, а відтак допустив бездіяльність.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до висновку, що скарга підлягає задоволенню, а бездіяльність державного виконавця слід визнати неправомірними.

Колегія суддів з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції, а отже оскаржуваної ухвали погодитись не може.

У відповідності до вимог ч.2 ст. 387 ЦПК України - у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірним і зобов»язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

На зазначені норми суд першої інстанції уваги не звернув та постановив оскаржувану ухвалу без врахування вимог цієї норми.

Судом першої інстанції з мотивів несвоєчасного примусового виконання судового рішення зроблено висновок про прояв бездіяльності державного виконавця та не надано аналізу певним його діям, котрі вчинялись з метою виконання судового рішення.

Суд не звернув увагу на мотиви заяви стягувача ОСОБА_2 про бездіяльність державного виконавця та не врахував, що заявник в тому числі вважає, що держаним виконавцем порушено вимоги ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», за змістом частини 1 якої державний виконавець зобов»язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Бездіяльність державного виконавця обґрунтовується тим, що останнім протягом тривалого часу не виконане судове рішення про вселення стягувачів. Щодо мотивів заяви про порушення цієї норми в частині виконання рішення не в повному обсязі, а відтак твердження заявника про фактичне його невиконання і відповідно, заперечуючи ці обставини державним виконавцем, - фактично існує неоднакове розуміння способу та порядку виконання рішення суду в частині вселення та зобов»язання боржників не чинити перешкод у користуванні житловим будинком, зокрема щодо стану приміщень, про вселення в які ухвалено судове рішення та надання стягувачам ключів та інше.

Задовольняючи вимоги скарги, суд не встановив і не навів відповідних мотивів в оскаржуваній ухвалі, в чому саме проявилась бездіяльність державного виконавця в процесі примусового виконання рішення суду, яким чином така бездіяльність має бути усунута, а відтак постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 304,п.3 ч. 1 ст.ст. 312, 315 , 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного виконавця Крилишина Руслана Миколайовича Залізничного Відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 5 травня 2015 року скасувати, передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді