Ухвала суду № 46599707, 31.03.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 442/549/15-ц

Провадження № 2-п/442/17/2015

УХВАЛА

Іменем України

31 березня 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

при секретарі Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2015 року, -

в с т а н о в и в :

Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 лютого 2015 року по справі № 442/549/15-ц, задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, вирішено стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний щадний банк України в особі філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» станом на 17.12.2014 року становить 346 942 грн. та стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 3469,42 грн.

Відповідачі 25 лютого 2015 року звернулися до суду з заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що судом було порушено вимоги ст. 169 ЦПК України, в якій вказано: у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вони не були у рівних умовах з позивачем, по-перше, не мали змоги представити суду заперечення на позовну заяву, ознайомитися з матеріалами справи, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та всі сторони судового процесу мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Вони не мали змоги відстоювати свою позицію, та приводити відповідні докази, в зв'язку з тим, що на їхню адресу не приходили судові повістки і вони не були попереджені про дане судове провадження.

Не погоджуються з вимогами викладеними у позовній заяві, вважають їх безпідставними та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від листопада 2013 року по справі № 442/3918/13-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі Дрогобицького ТВБВ № 10013/0242 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі Дрогобицького ТВБВ №10013/0242 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» про припинення зобов'язань за договором, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Ощадбанк» в особі Дрогобицького ТВБВ № 10013/0242 філії Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» задоволено частково, звернуто стягнення за договором іпотеки від 19 березня 2008 року, а саме двохкімнатну квартиру, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., в рахунок погашення заборгованості 222418 грн., заборгованість за кредитним договором № 2203-6763 від 19.03.2008 року, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 283279,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог ПАТ «Ощадбанк» - відмовити. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

25 вересня 2014 року колегією судців Судової палати у цивільних справах апеляційну скаргу задоволено.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 57 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір (ст. 60 ЦПК України).

Згідно ст. 212 Цивільно-процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд України підтримує таку позицію і рекомендує судам давати мотивування всім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області вже розглядався спір між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якому позивач, скориставшись своїм правом, вибрав спосіб захисту порушених прав щодо невиконання боржником, основного кредитного зобов'язання шляхом пред'явлення вимоги про стягнення за договором іпотеки від 19 березня 2008 року, а саме двохкімнатну квартиру, загальною площею 50,5 кв.м., житловою площею 28,1 кв.м., в рахунок погашення заборгованості 222418 грн., заборгованість за кредитним договором № 2203-6763 від 19.03.2008 року, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною 283279,00 грн., які рішенням суду, що на даний час набрало чинності, були задоволені з визначенням суми заборгованості у розмірі 222418 грн. Разом з тим, вимога про стягнення заборгованості 346 942 грн. в рахунок заборгованості по своїй суті є стягненням в подвійному розмірі, а в силу ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. За таких обставин, що заявлені вимоги позивача задоволенню не підлягають. Також не погоджуються з сумою нарахування заборгованості, а саме з сумою залишку заборгованості по кредиту, залишком заборгованості по %, залишком заборгованості по пені та штрафом. Не відповідають кредитному договору суми нарахованих відсотків та суми нарахованої пені.

Таким чином, судом прийнято рішення на підставі матеріалів і доказів наданих лише позивачем, що призвело, на їх думку до неповного з'ясування обставин та прийняття рішення, яке не грунтується на вимогах Закону.

Вищевикладене свідчить про відсутності належних доказів повторної неявки відповідача та його представника у судових засіданнях та безпідставність і необґрунтованість встановлення судом факту повторної неявки повідомленого належним чином відповідача у судові засідання.

Заявники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилися не повідомиш причин неявки, у відповідності до ч.1 ст. 231 ЦПК України, їхня неявка не перешкоджає розгляду заяви. На адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від ОСОБА_5, яка ніби то представляє інтереси ОСОБА_6, однак не долучено жодного документу, з якого б вбачалося, що вона являється представником сторони.

Представник ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» в судовому засіданні заперечив щодо задоволення заяви про перегляд заочного рішення, з підстав викладених в письмовому запереченні.

Вислухавши пояснення представника ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк», дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 231 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення.

Матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2015 р., задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про солідарне стягнення ОСОБА_2, ОСОБА_1 кредитної заборгованості згідно договору відновлюваної кредитної лінії від 19.03.2008р. № 2203-6763 в сумі 346 942,19 грн. (триста сорок шість тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 19 копійок).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до суду заяву про перегляд вказаного вище рішення, свої вимоги мотивують тим, що заочне рішення суду було прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права у зв'язку з тим, що мала місце лише одноразова неявка в судове засідання відповідачів, а також, що вони не були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання. На їхню думку прийнявши заочне рішення суд обмежив їхнє право брати участь в судовому засіданні та подавати докази і заперечення. Крім того, стверджують, що прийнявши рішення про стягнення кредитної заборгованості суд допустив подвійне стягнення оскільки існує невиконане рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Тобто закон не встановлює обов'язковою умовою проведення заочного розгляду справи повторну неявку відповідачів по справі. Оскільки при проведенні огляду матеріалів справи в судовому засіданні встановлено, що відповідачі належним чином повідомлені про що є відповідні докази, а відповідачі в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини неявка, то в суду були законні підстави проводити заочний розгляд та приймати рішення на підставі наявних в матеріалах доказів.

У відповідності до ст. 232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Тобто при проведені перегляду заочного рішення заявник повинен надати в розпорядження суду докази поважності причин неявки в судове засідання та докази які б в повній мірі або частково спростовували вимоги позивача, але не були подані через неможливість явки відповідача. При розгляді заяви про перегляд заочного рішення суд повинен враховувати обов'язковість наявності обох обставин в комплексі, а не лише наявність однієї з них. Однак відповідачами не надано жодних доказів, які б підтверджували згадані вище обставини або принаймні хоча б одну з них.

У відповідності до ст. 57 ЦПК України: доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України гласить: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Мотивування відповідачами своєї заяви про перегляд заочного рішення наявністю рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і допущення судом в цьому випадку подвійного стягнення є помилковим, тому що станом на день подання позову кредитна заборгованість є не погашена.

В п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 р. № 5 роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявления відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявления вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Наявність рішення Дрогобицького міськрайонного суду по справі № 442/3918/13-ц від 18 листопада 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке на сьогодні є невиконаним, не перешкоджає Банку звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості з солідарних боржників - позичальника та поручителя.

Позицію висловлену відповідачами у заяві про перегляд судового рішення щодо підстав скасування даного рішення, суд розцінює як навмисне затягування процесу.

Судом в повній мірі з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і тому згідно ст. 232 ЦПК України немає підстав для його скасування.

Таким чином, судом встановлено факт належного повідомлення відповідачів про час і місце розгляду справи, а останні в судове засідання не з'явилися та не повідомили суд про причини своєї неявки та їх поважність, а тому в суду відсутні підстави для скасування заочного рішення від 10 лютого 2015 року по справі № 442/549/15-ц за позовом АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Керуючись ст. 231-232 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.02.2015 року, залишити без задоволення.

Розяснити заявникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що відповідно до ст. 231 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті.

Суддя Крамар О.В.