Рішення № 46599389, 10.02.2015, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/549/15-ц

Провадження №2/442/470/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі :

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Харів І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по кредитному договору. В обґрунтування позову посилається на те, що 19.03.2008 р. між ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії - Дрогобицьке відділення № 6307 та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено кредитний договір № 2203-6763, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 279 000,00 (двісті сімдесят дев'ять тисяч гривень 00 копійок), а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором. Факт видачі та отримання ОСОБА_1 кредиту підтверджується: розпорядженням Банку про видачу кредитних коштів № 460 від 19.03.2008 р.; заявою позичальника на видачу кредиту від 19.03.2008 р.

Відповідно до п.1.5.4. кредитного договору, проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. Нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця.

Згідно п. 1.2 кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі, остаточним терміном повернення кредиту є 18.03.2018р. Надання кредиту здійснюється одноразово з кредитного рахунку (п. 1.3. кредитного договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищенаведеному кредитному договору 19.03.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2203-6763/1, згідно якого остання зобов'язалась перед Банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов»язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому.

Банк свої зобов»язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором.

В порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач починаючи з грудня 2008 р. порушує взяті на себе відповідно до кредитного договору зобов'язання щодо щомісячного погашення кредиту та з травня 2009 щодо погашення відсотків за його користування, в результаті чого виникла заборгованість і станом на 17.12.2014 року становить 346942,19 грн., яка складається з: 93000,00 грн. - залишок строкового кредиту; 2842,26 грн. - нараховані відсотки за користування кредитом; 104605,14 грн. - залишок прострочених платежів по кредиту; 60518,36 грн. - залишок прострочених платежів по відсотках; 46677,59 грн. - сума нарахованої пені по кредиту; 11664,73 грн. - сума нарахованої пені по відсотках; 25925,03 грн. - інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом; 1709,08 грн. - 3% річних від прострочених платежів.

Наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення суми кредиту є право позивача вимагати повернення всієї суми кредиту та штрафних санкцій за невиконання умов договору, а тому просить суд постановити рішення, яким стягнути солідарно з відповідачів 346942,19 грн., а також понесені судові витрати.

Представник позивача Лащук Андрій Степанович в судовому засіданні, позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві, просить позов задоволити в повному обсязі. Не заперечує щодо прийняття заочного рішення.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, причин своєї неявки не повідомили, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи рекомендованою коресподенцією, а тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутності відповідачів, на підставі наявних у справі доказів, ухвалити у справі заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.

Згідно ч. 4 ст. 169, ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.

Вислухавши пояснення представника позивача, беручи до уваги вищенаведене, та дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Небажання відповідачів надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право обмежитися доказами, які маються в матеріалах справи.

Матеріалами справи встановлено, що 19 березня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України в особі філії - Дрогобицьке відділення № 6307 (07.06.2011р. проведено державну реєстрацію змін до Статуту Банку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2011р. № 505 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2003р. № 261», найменування банку змінилося: з ВАТ «Державний ощадний банк України» - на Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»; Дрогобицьке відділення № 6307 AT «Ощадбанк»: згідно Постанови Правління AT «Ощадбанк» від 30 серпня 2011 року № 413, наказу начальника філії - Львівське обласне управління AT «Ощадбанк» № 203 від 11 травня 2012 року проведено реорганізацію філії - Дрогобицьке відділення № 6307 AT «Ощадбанк» шляхом перетворення у територіально відокремлене безбалансове відділення І типу, відкрите на балансі філії - Львівського обласного управління AT «Ощадбанк» з внутрішньобанківським порядковим номером № 10013/0242).

)та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203-6763, згідно п.1.1 якого Банк зобов'язався надати позичальнику кредит в сумі 279 000,00 (двісті сімдесят дев'ять тисяч гривень 00 копійок), а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 17,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором. Факт видачі та отримання ОСОБА_1 кредиту підтверджується: розпорядженням Банку про видачу кредитних коштів № 460 від 19.03.2008 р.; заявою позичальника на видачу кредиту від 19.03.2008 р. (а.с. 26, 27-30)

Відповідно до п.1.5.4. кредитного договору, проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до моменту закінчення терміну, на який надано кредит. Нараховані проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше останнього робочого дня місяця.

Згідно п. 1.2 кредитного договору кредит надавався на споживчі цілі, остаточним терміном повернення кредиту є 18.03.2018р. Надання кредиту здійснюється одноразово з кредитного рахунку (п. 1.3. кредитного договору).

Для забезпечення виконання зобов'язань по вищенаведеному кредитному договору 19.03.2008 р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2203-6763/1, згідно якого остання зобов'язалась перед Банком відповідати солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання ОСОБА_1 зобов»язання за кредитним договором, а також додатковими угодами до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому. (а.с. 18)

У відповідності до ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України та якщо у договорі встановлений строк виконання зобов'язання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк встановлений Договором або Законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 3.4 кредитного договору, Банк має право вимагати від позичальника (ОСОБА_1.) дострокового повернення суми кредиту в цілому, сплати процентів за його користування та інших платежів, що належать до сплати за цим договором, у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником будь-яких зобов'язань за цим договором, в тому числі, у випадку затримки сплати частини кредиту та /або процентів за користування кредитом, інших платежів за цим договором на один календарний місяць, якщо позичальник не зможе вчасно сплатити суму кредиту, її частину або відсотки за користування кредитом або будь-які інші суми, які підлягають сплаті за цим договором.

У відповідності до п. 4.3.2. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язався точно в строки, обумовлені цим договором повернути кредит в сумі 279 000 грн. та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом..

У разі порушення позичальником умов цього договору Банк має право достроково стягнути кредит та суму нарахованих процентів та інших платежів, що підлягають сплаті (4.2.2 кредитного договору).

Виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором забезпечувалось укладеним між Банком та ОСОБА_2 договором поруки.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України, в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Відповідно до п.2.1 договору поруки, у разі порушення боржником виконання зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно умовами кредитного договору.

Згідно п. 2.5 договору поруки, поручитель зобов'язується протягом 5-ти календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або боржника виплатити несплачену боржником суму кредитору.

Відповідно до п.п.3.1. 3.2 договору поруки, поручитель відповідає по зобов'язаннях за кредитним договором, перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними перед кредитором до тих пір, поки всі зобов'язання за кредитним договором не будуть виконані повністю.

Враховуючи порушення ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань відповідно до договору поруки щодо виконання зобов'язання боржника перед кредитором згідно умовами кредитного договору, керуючись вимогами п.3.1, п.3.2 договору поруки, ст.ст. 543, 553, 554 ЦК України, Банк вправі вимагати солідарного стягнення з ОСОБА_2 кредитної заборгованості за кредитним договором.

05 квітня 2013 за вих. №№ 241, 242 Банк на адресу відповідачів направив письмові повідомлення - вимоги про відкликання кредиту, згідно якого Банк просив боржників протягом 30-днів погасити кредит та попереджав про наслідки невиконання вимоги, зокрема, звернення до суду про стягнення боргу в примусовому порядку.

В зв'язку з тим, що заборгованість відповідачами не ліквідовувалась, Банк 29 травня 2013 року звернувся до суду з позовною заявою про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

18 листопада 2013 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області у справі № 442/3918/13-ц, прийнято рішення, яким позов AT «Ощадбанк» задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві приватної власності іпотекодавцям - ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, зі способом реалізації - шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 283279 гривень, для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед AT «Ощадбанк», ТВБВ № 10013/0242 філії - Львівське обласне управління за кредитним договором № 2203-6763 від 19 березня 2008 року в сумі 222418,11 гривень. В задоволенні вимоги про виселення відмовлено, вирішено питання судових витрат.

25 вересня 2014 року колегією суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючий - Богонюк М.Я., судді -Ванівський О.М., Шашкіна С.А. прийнято рішення у справі № 442/3918/13, провадження № 22-ц/783/965/14. Відповідно до резолютивної частини даного рішення: апеляційну скаргу AT «Ощадбанк» задоволено. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18 листопада 2013 року скасовано в частині відмови в задоволені позовної вимоги про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_1.

Вищевказаними судовими рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, договором передбачено право банку достроково повернути кредит при порушенні строків платежів за договором. Згідно ч. З ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо якої встановлено ці обставини.

Пунктом 4.3.5. кредитного договору передбачено, що ОСОБА_1 зобов'язувався відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов'язаннях, що випливають з цього договору.

Згідно пункту 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 30.03.2012 р. № 5 роз'яснено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК. статті 3 і 4 ЦПК ).

Таким чином, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. В судовому засіданні встановлено, що заборгованість за кредитним договором не погашена.

Відповідно до п.5.2. кредитного договору, за порушення взятих на себе зобов'язань по своєчасному поверненню основної суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Позичальник зобов'язався сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0, 053 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Станом на 17.12.2014р. заборгованість відповідачів перед Банком становить 346 942,19 грн. (триста сорок шість тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 19 копійок), з яких: залишок строкового кредиту - 93 000,00 грн.; нараховані відсотки за користування кредитом - 2 842,26 грн.; залишок прострочених платежів по кредиту - 104 605,14 грн.; залишок прострочених платежів по відсотках - 60 518,36 грн.; сума нарахованої пені по кредиту - 46 677,59 грн.; сума нарахованої пені по відсотках - 11 664,73 грн.; інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості за кредитом - 25 925,03 грн. 3% річних від прострочених платежів - 1 709,08 грн.

У відповідності до п. 7.8 кредитного договору, сторони домовились про збільшення строків позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України для всіх грошових зобов'язань позичальника (в т.ч., але не виключно, щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені).

Системний аналіз наведених вимог законодавства та зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що позов підставний та підлягає задоволенню, оскільки позикодавець вправі вимагати повернення позики, так як позичальник - відповідачі, отримавши у власність передані йому позикодавцем - позивачем гроші, став зобов'язаним повернути позикодавцю предмет позики в обумовлений договором позики строк.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3469,42 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, ст. ст. 509, 525-526, 534, 554, 599, 1046-1054 ЦК України.

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2), на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління AT «Ощадбанк» (79000, м.Львів, вул.Січових Стрільців,9, ЄДРПОУ 09325703, п/р НОМЕР_3) кредитну заборгованість за кредитним договором № 2203-6763 від 19 березня 2008 р., яка станом на 17.12.2014р. становить 346 942 (триста сорок шість тисяч дев'ятсот сорок дві) гривні 19 (дев»ятнадцять) копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_2 (проживає за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії-Львівського обласного управління AT «Ощадбанк» судові витрати у розмірі 3 469,42 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Крамар О.В.