Ухвала суду № 46598792, 08.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/2343/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Полянчук Б.І.

Провадження № 22-ц/778/3669/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

ОСОБА_2

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2015 року по справі

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на підставі договору дарування від 04.11.2010 року належить житловий будинок № 113 по вулиці Декабристів, у м Бердянську Запорізької області.

У будинку № 113 по вулиці Декабристів у місті Бердянську Запорізької області зареєстровані: ОСОБА_5 - її мати, ОСОБА_6 - її син та ОСОБА_3 - її брат.

У 2007 році ОСОБА_3 повернувся з ОСОБА_7 Федерації. Для отримання пенсії він зареєструвався в Таганрозі (ОСОБА_7 Федерація), оскільки є громадянином ОСОБА_7 Федерації, а за вищевказаною адресою у м. Бердянську просив зареєструвати його для отримання посвідки на проживання.

У 2011 році він купив будинок на вул. Лєрмонтова, 10, м. Бердянську, де і проживає, але добровільно зніматися з реєстрації за адресою: м. Бердянськ, вул. Декабристів, 113 не бажає.

Після реєстрації відповідач за вищезазначеною адресою у м. Бердянськ мешкав до жовтня 2011 року, комунальні та інші плати з 2008 року не здійснював, участь в утриманні домоволодіння не приймав.

Через реєстрацію відповідача за вказаною адресою змушена сплачувати комунальні платежі з урахуванням зареєстрованих у житловому будинку осіб.

На підставі зазначеного просила усунути їй перешкоди у здійсненні права користування та володіння житловим будинком шляхом визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком № 113 по вул. Декабристів, м. Бердянськ, Запорізької області.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2015 року позов задоволено.

Усунуто ОСОБА_4 перешкоди у здійсненні права користування та володіння майном. Визнано ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим будинком №113 по вул. Декабристів, м. Бердянськ, Запорізької області.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на здійснення ним оплати комунальних послуг за період з 01.08.2008 року по 02.08.2010 року, знаходження у будинку його особистих речей, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду та закрити провадження по справі.

Сторони повідомлені про час і місце розгляду справи.

ОСОБА_3 та його представник в заяві від 08 червня 2015 р. просять про розгляд справи у їх відсутності.

ОСОБА_4 направила заперечення проти апеляційної скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не проживав в спірному будинку без поважних причин більше встановленого законом строку, а тому втратив право користування жилим приміщенням.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам матеріального й процесуального права.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

За положеннями ч. 1 ст. 317 та ч. 1 ст. 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном і він реалізовує їх на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Частиною 1 статті 405 ЦК України встановлено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Відповідно до частини другої статті 405 ЦК України член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Установлено, що ОСОБА_4 є власником будинку № 113 по вулиці Декабристів у м Бердянську Запорізької області, отримала будинок у власність від матері ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 04.11.2010 р., право власності зареєстровано 10.11.2010 р. ( а.с.5-7).

Оскільки будинок перебуває у приватній власності, тому у власника є право, на підставі статті 405 ЦК України, визнати члена сімї таким, що втратив право на житло.

Статтею 60 ЦПК України передбачено обовязок кожної із сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_4М посилалася на те, що її брат ОСОБА_3М не проживає в спірному будинку за місцем реєстрації з жовтня 2011 року без поважних причин.

Цей факт підтверджено показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були допитані судом. Факт свого непроживання в спірному будинку з 2011 року не заперечував і сам відповідач.

ОСОБА_3 будь-які докази, які б свідчили, що власник будинку чинив йому перешкоди для проживання в будинку, не надав.

Факт придбання ОСОБА_3 у власність будинку 10 по вул. Лермонтова у м.Бердянськ за договором купівлі-продажу від 02.09.2011 року підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с. 67).

Оскільки ОСОБА_3 добровільно залишив спірний будинок і це обумовлено придбанням ОСОБА_3 у власність іншого будинку, суд обґрунтовано визнав причину непроживання у спірному будинку неповажною.

Доводи ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про те, що він сплачував комунальні послуги з 01.08.2008 року по 02.08.2010 року, не заслуговують на увагу, оскільки вони не стосуються спірного періоду.

За встановлених обставин непроживання відповідача в будинку з жовтня 2011 року, знаходження його речей в будинку, на що він посилається в апеляційній скарзі, не дає йому підстав для збереження права користування жилим приміщенням в будинку. У відповідності до ст. ст. 380,383 ЦК України житловий будинок призначений для постійного проживання.

Доводи апеляційної скарги про взаємовідносини між родичами не мають правового характеру і не стосуються даного спору.

Доводи ОСОБА_3 про допомогу матері у придбанні будинку та про його участь в облаштуванні будинку, обставини укладення договору дарування виходять за межі даної справи і не впливають на висновки суду. ОСОБА_5 придбала спірний будинок за договором купівлі-продажу від 28 грудня 1989 року, 04 листопада 2010 року подарувала будинок ОСОБА_4М.( а.с.5). Договори не оспорені.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, суд дійшов обґрунтованого висновку про право ОСОБА_4 на предявлення позову та задовольнив позов про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України у звязку з відсутністю без поважних причин понад один рік.

Суд встановив дійсні обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 14 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: