Рішення № 46593171, 10.07.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19158/14-ц

пр. № 2/759/1098/15

10 липня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва у складі суду : суддя Величко Т.О. при секретарі Самайда А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом Військового інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов»язаних з утриманням у вищому військовому навчальному закладі

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі звернувся із вказаним позовом до відповідача, посилаючись на те, що Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій є складовою частиною ЗУ України, підпорядкований міністерству оборони України, і перебуває на утримання державного бюджету. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 наказом начальника військового інституту від 01.08.2010 року № 147 зараховано курсантом першого курсу та постановлено на всі види забезпечення по курсантській нормі. Позивач зазначав, що 05.04.2013 року відповідача наказом начальника військового інституту від 05.04.2013 року №69 ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у зв»язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та направлено для постановки на військовий облік до Корсунь-Шевченківського районного військового комісаріату Черкаської області. Позивач зазначав, що згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 року № 964 затверджено Порядок відшкодування курсантами витрат, пов»язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах» на виконання якої 16.07.2007 року прийнято Порядок розрахунку витрат пов»язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах», затвердженого спільним наказом Міністра оборони України, Міністра фінансів України, Міністра внутрішніх справ України, Міністра транспорту та зв»язку України та інші. № 419/831/240/605/537/219/534. Позивач зазначав, що згідно п. 5 вказаної Постанови витрати на навчання відшкодовуються в повному обсязі курсантами, які навчалися понад встановлений законодавством строк військової служби - за період навчання, що перевищує цей строк. Позивач зазначав, що згідно п. 6 Постанови передбачено, що витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців за відповідною військовою спеціальністю. Позивач зазначав, що відповідно до ст. 23 Закону України від 04.04.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов»язок і військову службу» від 18.06.1999 року строк військової служби в календарному обчислений становить до 18 місяців. Позивач зазначав, що відповідача було зараховано курсантом першого курсу на постановлено на всі види забезпечення. Позивач зазначав, що 01.09.2011 року між відповідачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби ( навчання) у Збройних Силах України курсантами ( слухачами) вищого військового навчального закладу, згідно якого відповідач зобов»язаний проходити військову службу сумлінно виконувати вимоги статутів ЗСУ, накази командирів і начальників, свої службові обов»язки. Після закінчення навчання відповідач був повинен проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років. Позивач зазначав, що відповідача наказом начальника Військового інституту №69 від 05.04.2013 року було відраховано зі списків інститут у зв»язку із розірванням контракту, т.б. відповідач всупереч вимог ст.526 ЦК України порушив умови контракту та відповідно до ст.623 ЦК України повинен відшкодувати позивачу збитки у розмірі 46295,69 грн., що підтвердженні документально, а тому просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з посиланням на додані письмові докази та просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, подав письмові заперечення проти позову ( а.с.34-37), зазначав, що позивач не надав належних та допустимих доказів, щодо проведених витрат саме на його утримання,та які він отримав, а саме грошове,речове, продовольче та медичне забезпечення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінюючи в сукупності зібрані по справі докази встановив наступне.

Відповідно до ст.57-60 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника військового інституту від 01.08.2010 року № 147 зараховано курсантом першого курсу та постановлено на всі види забезпечення по курсантській нормі. Позивач зазначав, що 05.04.2013 року відповідача наказом начальника військового інституту від 05.04.2013 року №69 ОСОБА_1 відраховано зі списків інституту у зв»язку з достроковим розірванням контракту через небажання продовжувати навчання та направлено для постановки на військовий облік до Корсунь-Шевченківського районного військового комісаріату Черкаської області ( а.с.10.11).

Судом встановлено, що між 01.09.2011 року між відповідачем та Міністерством оборони України було укладено контракт про проходження військової служби ( навчання) у Збройних Силах України курсантами ( слухачами) вищого військового навчального закладу, згідно якого відповідач зобов»язаний проходити військову службу сумлінно виконувати вимоги статутів ЗСУ, накази командирів і начальників, свої службові обов»язки. Після закінчення навчання відповідач був повинен проходити військову службу в Міністерстві оборони України на посадах офіцерського складу протягом 5 років ( а.с.12), яким передбачено відшкодування Міністерству оборони України витрати пов»язані з утриманням у закладі, в якому проходить службу ( навчання) уразі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання.

Суд не погоджується із твердженнями, відповідача, що позивач є неналежним,оскільки згідно п.6.8.Положення про Військовий інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій- фінансування інституту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених МОНУ та Міністерству оборони., та останній здійснює фінансування видатків на утримання військовослужбовців та працівників призначених на штатні посади Військового інституту, включаючи види натурального постачання та інше.

Судом встановлено, що в обґрунтування розміру отриманих відповідачем витрат на нього в навчальному закладі позивачем надано Довідку №13 про вартість витрат пов»язаних з послугами харчування протягом навчання ( а.с.15) згідно якої загальна сума утримання складає 37367,20 грн. Із вказаної довідки не вбачається, що саме на відповідача у вказаних розмірах було здійснено витрати на харчування, з чого складалися Договори на надання послуг харчування, та що входило у добову норму витрачених на користь відповідача з боку позивача, а тому такий доказ не є належним,та позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Довідка- розрахунок №4 від 03.04.2013 року ( а.с.16) та витрати пов»язані з речовим забезпеченням відповідача на загальну суму 4489,14 грн. Витрат грошового забезпечення відповідача у розмірі 4079,35 грн. ( а.с.17). Витрати по медичному забезпеченню 360,00 грн. ( а.с.18), визнані позивачем, та підтверджені належними та допустимим доказами, а тму в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Судом встановлено,що відповідач у справі за весь час навчання письмово не звертався до свого керівництва з приводу неналежного його забезпечення або не отримання речового , грошового та медичного забезпечення та такі докази суду не надав, а також не повідомив про підстави звільнення від доказування у порядку ст. 61 ЦПК України.

У порядку ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають відшкодуванню з відповідача за основним позовом у розмірі 462,95 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 525,526,610,611 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208-209, 212-218,294,ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Міністерства оборони України, в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій, ідентифікаційний номер 24978555, 01011 м. Київ вул. Московська,45/1 витрати пов»язанні з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 8928 ( вісім тисяч дев»ятсот двадцять вісім) грн.49 коп.

Стягнути з ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Міністерства оборони України, в особі Військового інституту телекомунікацій та інформатизації державного університету телекомунікацій, ідентифікаційний номер 24978555, 01011 м. Київ вул. Московська,45/1 судові витрати пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог у розмірі 89 ( вісімдесят дев»ять) грн.28 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з часу його проголошення, у разі відсутності осіб, протягом десяти днів з часу отримання копії рішення суду.

Суддя Т.О. Величко