Ухвала суду № 46589674, 15.11.2012, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/1690/4193/2012 Номер провадження 22-ц/1690/4193/2012Головуючий у 1-й інстанції Горулько О.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого: Пікуля В.П.

суддів: Омельченко Л.М., Бондаревської С.М.,

при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про перерозподіл спадщини

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 09 січня 2008 року померла її бабуся (вона ж -мати батька позивачки ОСОБА_4Б.) ОСОБА_5

Батько позивачки ОСОБА_4Б помер 23.05.2003 року, тобто до смерті ОСОБА_5, а тому вона є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5І за правом представлення і має право на успадкування тієї частки спадщини, яка б належала її батькові, якби він був живий на час відкриття спадщини. Оскількина момент смерті своєї баби вона була неповнолітньою і не зверталася до нотаріальної контори із заявою про відмову від прийняття спадщини, то вважається такою, що прийняла спадщину. По досягненні повноліття, у березні 2012 року позивач звернулася до Решетилівської державної нотаріальної конториз питання оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5І, але державним нотаріусом у видачісвідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено та повідомлено, що спадщину за законом після смерті ОСОБА_5І прийняв її син -відповідач ОСОБА_2 Вона звернулася до відповідача з проханням перерозподілити спадщину, але він своєї згоди на це не дав.

Із урахуванням викладеного, просила здійснити перерозподіл спадщини після смерті ОСОБА_5І, у рівних частках, зобов'язати нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори видати нові свідоцтва про право на спадщину за законом з урахуванням внесених змін та стягти з відповідача на її користь судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.

В свою чергу, ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить усунути ОСОБА_3від права на спадкування зазаконом після смерті ОСОБА_5, посилаючись на те, що позивачка ухилялася від надання матеріальної та моральної допомоги ОСОБА_5І, хоча мала можливість надавати таку допомогу.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Здійснено перерозподіл спадщини після смерті ОСОБА_5І, померлої 09 січня 2008 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у рівних частках шляхом внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори ОСОБА_2: від 27 серпня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3905; від 23 листопада 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5116; від 23 листопада 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 5117.

У задоволенні позову в частині позовних вимог про покладення на державного нотаріуса Решетилівської державної нотаріальної контори обов'язку видати ОСОБА_3 та ОСОБА_2Б нові свідоцтва про право на спадщину за законом -відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування -відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Вказане рішення оскаржив відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Зокрема вказує, що суд не задовольнив клопотання про витребування доказів у підтвердження його зустрічного позову, та вважає, що суд є нелегітимний.

Просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, утвореному згідно законодавства.

ОСОБА_3 рішення суду не оскаржує.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За приписами ч. 1 ст. 1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Як передбачено ч. 4 ст. 1268 ЦК України, малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.

Як вбачається з матеріалів справи 09 січня 2008 року померла спадкодавець ОСОБА_5 яка була матірю ОСОБА_4

Згідно копії свідоцтва про смертьбатько позивачки ОСОБА_4 помер 23 травня 2005 року .

На час смерті спадкодавця ОСОБА_5 її онука ОСОБА_3 була неповнолітня (ІНФОРМАЦІЯ_1).

Із матеріалів спадкової справи № 302 померлої 09 січня 2008 року ОСОБА_5вбачається, що 08 липня 2008 року відповідач ОСОБА_2 звернувся до Решетилівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 При цьому про наявність інших спадкоємців, у тому числі і позивачки в даній заяві не зазначено .

Згідно копій свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори та Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі27 серпня 2008 року ОСОБА_2 видане свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 5,21 га, розташовану на території Решетилівської селищної ради Решетилівського району Полтавської області (зареєстровано в реєстрі за № 3905), а 23 листопада 2008 року - свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок № 53 з господарськими будівлями, що розташований по вул. Франка в с.Решетилівка Полтавської області (зареєстровано в реєстрі за № 5116) та на грошові вклади ОСОБА_5 по рахунках №91551\975, №9265, що зберігаються у відділенні №3186ВАТ «Державний ощадний банк України»(зареєстровано в реєстрі за № 5117).

Матеріали спадкової справи не містять відомостей про наявність заповіту ОСОБА_5 щодо майна, прийнятого у спадщину відповідачем, та про наявність відмови позивачки від прийняття спадщини.

Отже, в силу ч. 1 ст. 1266 ЦК України, ОСОБА_3 має право на ту частку спадщини,

котра належала б за законом її батькові, та відповідно доч. 4 ст. 1268 вважається такою, що прийняла спадщину.

Вимагаючи усунення ОСОБА_3 від спадкування, ОСОБА_2 посилається на норми ст.1224 ЦК України.

Проте вказані доводи є неспроможними з огляду на наступне.

Статтею 1224 ЦК України визначено коло осіб, які позбавляються субєктивних прав на спадкування незважаючи на існування певних передумов для закликання їх до спадкування, - «негідних спадкоємців».

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

У правових позиціях, які містяться у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008 року №7, значиться, що правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.

Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про усунення від права на спадкування ОСОБА_3 місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обовязку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто це є ухилення, повязане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обовязок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Оскільки ОСОБА_3 на час смерті бабусі була неповнолітньою, не мала власного майна чи самостійного доходу, тобто обєктивно не могла надавати допомогу спадкодавцю, підстав для її усунення від права на спадкування не вбачається, а доводи апелянта про те, що суд не витребував докази у підтвердження його вимог за зустрічним позовом не ставлять під сумнів правильність рішення суду першої інстанції.

Посилання апелянта, що суд першої інстанції не розглянув його зустрічний позов спростовується матеріалами справи та рішенням суду, у якому, зокрема, у вступній частині вказано про розгляд зустрічного позову, у резолютивній частині мається висновок суду по суті вимог викладених у зустрічному позові, а у мотивувальній частині викладено мотиви, з яких суд відмовив у задоволенні зустрічного позову.

У апеляційній скарзі апелянт також вказує, що Решетилівський районний суд Полтавської області є незаконною структурою та не відноситься до державних органів.

Перевіряючи вказані доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що вони є безпідставними, оскільки Решетилівський районний суд Полтавської області утворений відповідно до Конституції України та діяв при розгляді даної справи згідно та у порядку визначеному Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими Законами України, зокрема Цивільно-процесуальним кодексом України.

Таким чином, суд першої інстанції повно та обєктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Крім того, колегією суддів при розгляді апеляційної скарги встановлено, при подачі апеляційної скарги апелянт не сплатив судовий збір, при цьому підстави для його звільнення від сплати судового збору відсутні.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» (п.7) викладена правова позиція, відповідно до якої, у разі виявлення при судовому розгляді справи неповноти сплати судового збору стягнення недоплачених сум проводиться з відповідної особи при ухваленні судового рішення.

Оскільки апелянт оскаржує рішення суду, як в частині задоволення первинного, так відмови у задоволенні зустрічного позову, з нього, відповідно до ст. 88 ЦПК України, слід стягнути несплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у сумі 107 грн. 30 коп. виходячи із розміру ставок встановлених у статті 4 Закону України «Про судовий збір» (53, 65 + 53, 65 = 107, 30).

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 16 жовтня 2012 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави не сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 107,30 грн. за банківськими реквізитами: отримувач УДКСУ у м. Полтаві; код ЄДРПОУ: 38019510; банк одержувач ГУДКСУ у Полтавській області; код банку дотримувача: 831019; розрахунковий рахунок: 31217206780002; код доходів бюджету:22030001.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді Л.М. Омельченко

ОСОБА_6