Ухвала суду № 46584489, 21.02.2014, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 155/1741/13-к Провадження №11-кп/773/64/14 Головуючий у 1 інстанції:Шмідт С.А. Категорія:ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 318, ч.1 ст. 321 КК України Доповідач: Гапончук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2014 року м. Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Гапончука В.В.,

суддів - Бешти Г.Б., Оксентюка В.Н.,

з участю

секретаря - Трофимчук Ю.О.,

прокурора - Леміщака Д.М.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №12013020070000288 за апеляційними скаргами прокурора, захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Горохівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2013 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1, із повною загальною середньою освітою, непрацюючий, одружений, має на утриманні одну малолітню дитину, раніше судимий 19 січня 2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.1 ст.186, ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді арешту строком на 6 (шість) місяців, засуджений:

- за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна, що є у його власності;

- за ч.2 ст.318 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч.1 ст.321 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців без конфіскації майна, що є у його власності.

Зараховано до остаточного строку призначеного обвинуваченому покарання час його перебування під вартою з 19 червня по 27 червня 2012 року.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, українець, громадянин України, уродженець м. Берестечко Горохівського району Волинської області та житель АДРЕСА_2, із повною вищою освітою, працюючий лікарем-психіатром Берестечківського психоневрологічного інтернату, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, не судимий, засуджений:

- за ч.1 ст.319 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з випискою спеціальних рецептурних бланків форми № 3, терміном на 1 рік.

- за ч.2 ст.319 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з випискою спеціальних рецептурних бланків форми № 3, терміном на 2 роки.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною з випискою спеціальних рецептурних бланків форми № 3, терміном на 2 роки.

На підставі ст.ст.75-76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 3089,52 (три тисячі вісімдесят дев'ять) гривень 52 копійки.

До набрання вироком законної сили залишено без змін раніше обраний ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави.

Після набрання вироком законної сили грошові кошти, які були внесенні в якості застави ОСОБА_1 в сумі 18000,00 гривень постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_5.

До набрання вироком законної сили залишено без змін раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.

Вирішено питання про речові докази.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд

В С Т А Н О В И В :

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 17 травня 2012 року близько 15 години 00 хвилин перебуваючи на автобусній зупинці неподалік заводу "Мотор", що по вул. Ківерцівській у м.Луцьку, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 два заповнені бланки рецептів суворої звітності, які були завірені підписом, особистою печаткою та видані лікарем-психіатром Горохівської центральної районної лікарні ОСОБА_2, а саме: бланк серії АЄ №184283 з рецептом на таблетований психотропний лікарський засіб "Сібазон" 0,005 № 20 та бланк з рецептом на сильнодіючий лікарський засіб "Соннат" 0,0075 № 10 шляхом їх продажу за 500,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.318 КК України.

Також цього ж дня близько 15 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на автобусній зупинці неподалік заводу "Мотор", що по вул. Ківерцівській у м. Луцьку, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 одну пластину з 6 (шістьма) таблетками психотропного лікарського засобу "Сібазон" шляхом їх продажу останньому за 500,00 грн.

Згідно висновку експерта № 0325/0890 від 24 липня 2012 року надані на дослідження таблетки білого кольору містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено і стосовно якої допускаються виключення деяких заходів контролю - діазепам. Маса діазепаму в наданих на дослідження таблетках становить 0,0289 грами.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.

Крім того, цього ж дня близько 15 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи на автобусній зупинці неподалік заводу "Мотор", що по вул. Ківерцівській у м. Луцьку, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 4 (чотири) таблетки сильнодіючого лікарського засобу "Соннат" шляхом їх продажу останньому за 500,00 грн.

Згідно висновку експерта №0325/0890 від 24 липня 2012 року надані на дослідження таблетки жовтого кольору містять сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон. Маса зопіклону в перерахунку на загальну кількість наданих на дослідження таблеток становить 0,0292 грами.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.321 КК України.

Крім цього, 01 червня 2012 року близько 11 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи поблизу приміщення Горохівської центральної районної лікарні, що по вул. Парковій у м. Горохові Волинської області, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 4 (чотири) ампули психотропного лікарського засобу "Сібазон" шляхом їх продажу останньому за 500,00 грн.

Згідно висновку експерта № 0326/0891 від 24 липня 2012 року надані на дослідження ампули містять у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено і стосовно якої допускаються виключення деяких заходів контролю - діазепам. Маса діазепаму в наданих на дослідження ампулах становить 0,0375 грам.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.

Також цього ж дня близько 11 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи поблизу приміщення Горохівської центральної районної лікарні, що по вул. Парковій у м. Горохові Волинської області, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 8 (вісім) таблеток сильнодіючого лікарського засобу "Соннат" шляхом їх продажу останньому за 500,00 грн.

Згідно висновку експерта № 0326/0891 від 24 липня 2012 року надані на дослідження таблетки жовтого кольору містять сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон. Маса зопіклону в перерахунку на загальну кількість наданих на дослідження таблеток становить 0,0568 грам.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.321 КК України.

Крім цього, 12 червня 2012 року близько 12 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи поблизу приміщення Горохівської центральної районної лікарні, що по вул. Парковій у м. Горохові Волинської області, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 4 (чотири) таблетки сильнодіючого лікарського засобу "Соннат" шляхом їх продажу останньому за 500,00 грн.

Згідно висновку експерта № 0323/0888 від 19 липня 2012 року надані на дослідження таблетки містять сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон. Маса зопіклону в перерахунку на загальну кількість наданих на дослідження таблеток становить 0,0291 грам.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.321 КК України.

Також цього ж дня близько 12 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи поблизу приміщення Горохівської центральної районної лікарні, що по вул. Парковій у м. Горохові Волинської області, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 один заповнений бланк рецепту суворої звітності серії АЄ №185371 на психотропний лікарський засіб "Сібазон", який був завірений підписом, особистою печаткою та виданий лікарем-психіатром Горохівської центральної районної лікарні ОСОБА_2, шляхом його продажу за 500,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.318 КК України.

Крім того, 19 червня 2012 року обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи по вул. Шевченка, 29, що в м. Горохові Волинської області, повторно незаконно збув для особи зі зміненими установчими даними - ОСОБА_6 8 (вісім) таблеток сильнодіючого лікарського засобу "Соннат" шляхом їх продажу останньому за 170,00 грн.

Згідно висновку експерта № 0324/0889 від 19 липня 2012 року надані на дослідження таблетки містять сильнодіючий лікарський засіб - зопіклон. Маса зопіклону в перерахунку на загальну кількість наданих на дослідження таблеток становить 0,0573 грами.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.321 КК України.

Згідно з вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним у тому, що 16 травня 2012 року близько 11 години 00 хвилин, перебуваючи на посаді лікаря-психіатра Горохівської центральної районної лікарні, всупереч вимогам Наказу Міністерства охорони здоров'я України №11 від 21 січня 2010 року в приміщенні службового кабінету № 28 Горохівської ЦРЛ, що знаходиться по вул. Парковій, 22 у м. Горохові Волинської області, діючи з корисливих мотивів, видав для ОСОБА_1 заповнений бланк рецепту на право придбання психотропного лікарського засобу "Сібазон", оформивши запис про отримання рецепта на свого пацієнта ОСОБА_7, шляхом його продажу за 50,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.319 КК України.

Крім того, 17 травня 2012 року близько 11 години 00 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 всупереч вимогам Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 11 від 21 січня 2010 року в приміщенні вищевказаного службового кабінету, повторно діючи з корисливих мотивів, видав для ОСОБА_1 заповнений бланк рецепту на право придбання психотропного лікарського засобу "Сібазон", оформивши запис про отримання рецепта на свого пацієнта ОСОБА_8, шляхом його продажу за 150,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.319 КК України.

Також 01 червня 2012 року близько 11 години 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 всупереч вимогам Наказу Міністерства охорони здоров'я України №11 від 21 січня 2010 року в приміщенні вищевказаного службового кабінету, повторно, діючи з корисливих мотивів, видав для ОСОБА_1 заповнений бланк рецепту на право придбання психотропного лікарського засобу "Сібазон", оформивши запис про отримання рецепта на свого пацієнта ОСОБА_9, шляхом його продажу за 150,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.319 КК України.

Після цього 12 червня 2012 року близько 11 години 20 хвилин обвинувачений ОСОБА_4 всупереч вимогам Наказу Міністерства охорони здоров'я України №11 від 21 січня 2010 року в приміщенні вищевказаного службового кабінету, повторно діючи з корисливих мотивів, видав для ОСОБА_1 заповнений бланк рецепту на право придбання психотропного лікарського засобу "Сібазон", оформивши запис про отримання рецепта на свого пацієнта ОСОБА_10, шляхом його продажу за 150,00 грн.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.319 КК України.

Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції захисник ОСОБА_11 просить його змінити. Вважає, що судом першої інстанції фактичні обставини було встановлено вірно, однак при розгляді справи відносно ОСОБА_1 не було враховано його вік, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та того, що він посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну малолітню дитину, його дружина є вагітною, обвинувачений переніс хірургічну операцію на серце, хворіє на вірусний гепатит С. Просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням.

У поданій апеляції прокурор, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій обвинувачених, вважає вирок суду незаконним у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинувачених. Вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_1 судом першої інстанції безпідставно застосовано ст. 69 КК України, а також не наведено мотивів з яких до ОСОБА_1 не застосовано обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Також вказує, що суд першої інстанції безпідставно прийняв рішення про звільнення ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком. Крім того, в доповненні до апеляційної скарги вказується про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в зв'язку з застосуванням положень ст.69 КК України при призначенні ОСОБА_1 остаточного покарання на підставі ст.70 КК України.

Просить вирок Горохівського районного суду від 02.12.2013 року скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання за:

- ч. 2 ст. 307 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- ч. 2 ст. 318 КК України - 4 роки позбавлення волі;

- ч. 1 ст. 321 КК України - 2 роки 6 місяців позбавлення волі;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

ОСОБА_2 призначити покарання за:

- ч. 1 ст. 319 КК України - 2 роки обмеження волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною із видачею спеціальних рецептурних бланків форми №3 строком на 1 рік;

- ч. 2 ст. 319 КК України - 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною із видачею спеціальних рецептурних бланків форми №3 строком на 2 роки;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточно визначити покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права займатися діяльністю пов'язаною із випискою спеціальних рецептурних бланків форми №3 строком на 3 роки.

В запереченні на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_1 посилається на її безпідставність та просить останню залишити без задоволення.

Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, захисника ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_1, які підтримали свою апеляцію і заперечили апеляцію прокурора, думку прокурора, який підтримав свою апеляцію і заперечив апеляцію захисника, обвинуваченого ОСОБА_2, який не визнав апеляцію прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає до задоволення, а скарга прокурора - до часткового задоволення з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначених у вироку правопорушень відповідає фактичним обставинам справи і в поданих апеляційних скаргах не заперечується.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.307, ч.2 ст.318, ч.1 ст.321 КК України, а дій ОСОБА_2 за ч.1, 2 ст.319 КК України є правильною і також не оспорюється.

Відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Ці вимоги закону при призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання судом дотримані, а також в повній мірі враховані обставини на які зроблено посилання в апеляційних скаргах захисника обвинуваченого та прокурора.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст.307 КК України із застосуванням ст.69 КК України, суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, обставини їх скоєння, дані про його особу, що він є особою молодого віку, посередньо характеризується за місцем проживання, має на утриманні одну малолітню дитину, його дружина є вагітною, переніс хірургічну операцію на серце, хворіє на вірусний гепатит С, а також обставини, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, а також те, що вчинення ним вищевказаних кримінальних правопорушень відбувалося з ініціативи та під контролем співробітників правоохоронних органів, збуті ним психотропні речовини та сильнодіючі лікарські засоби не становлять особливої загрози та кількість їх не є значною, вони не були допущені до вживання і фактично шкоди здоров'ю потенційних споживачів не заподіяли.

На думку колегії суддів суд першої інстанції вірно врахував ту обставину, що у всіх випадках проводились контрольовані закупівлі, тобто збут психотропних речовин та сильнодіючих лікарських засобів перебував під контролем, а тому будь-яких негативних наслідків наступити не могло, дані про те, що він займався збутом вказаних речовин та засобів іншим особам, окрім легендованої, у справі відсутні, що істотно знижує ступінь його суспільної небезпечності та, в свою чергу, свідчить про безпідставність посилань прокурора в своїй скарзі на дану обставину.

Вказівка в апеляції прокурора про не врахування судом, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні ряду злочинів у сфері обігу психотропних речовин та сильнодіючих лікарських засобів, а не у збуті лікарських засобів, що не є кримінально караним діянням, не дає підстав для зміни чи скасування вироку, а лише свідчить про наявність в даному випадку помилки у тексті судового рішення.

Твердження прокурора про відсутність будь-яких даних про те, що кримінальні правопорушення ОСОБА_1 вчинено з ініціативи та під контролем співробітників правоохоронних органів спростовуються матеріалами кримінального провадження в яких наявні документи на підставі яких проводилися оперативні закупівлі та фіксувалися процедура та наслідки їх вчинення.

Посилання в апеляційній скарзі прокурора на відсутність кримінальної відповідальності за збут психотропних речовин та сильнодіючих лікарських засобів внаслідок настання наслідків у виді заподіяння шкоди здоров'ю потенційних споживачів також є безпідставними, оскільки дана обставина не врахована судом, як кваліфікуюча ознака інкримінованих злочинів, а при винесенні вироку суд вправі враховувати як пом'якшуючі інші обставини, крім вказаних в ч.1 ст. 66 КК України, та брати до уваги всі обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

До обтяжуючих покарання обставин суд відніс вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.1 ст.321 КК України, повторно та рецидив злочинів.

Згідно викладеного суд у відповідності до ст.69 КК України призначив обвинуваченому ОСОБА_1 міру покарання за ч.2 ст.307 КК України, нижче від найнижчої межі, що встановлена санкцією цієї статті.

З цих же підстав у відповідності до ст.69 КК України суд вважав за доцільне не призначати йому обов'язкової додаткової міри покарання - конфіскації майна, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги прокурора в цій частині, оскільки суд першої інстанції вказав, що наведені ним підстави для застосування положень ст.69 КК України щодо основної міри покарання за ч.2 ст.307 КК України, також стосуються і мотивів звільнення від обов'язкової додаткової міри покарання за санкцією даної статті.

На думку колегії суддів є безпідставними посилання захисника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про необхідність звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, оскільки судом в повній мірі враховано особу винного, тяжкість вчинених ним злочинів, інші вже зазначені обставини справи та прийняте обґрунтоване рішення, що виправлення даного обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкціями закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.69 КК України за ч.2 ст.307 КК України, а також із застосуванням ст.70 КК України.

Не беруться до уваги і твердження прокурора про безпідставність звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком.

Так, при обранні міри покарання ОСОБА_2 судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів; особу обвинуваченого; те, що обвинувачений вчинив злочини середньої тяжкості, однак вперше притягується до кримінальної відповідальності, усвідомив протиправність вчиненого, є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні трьох малолітніх дітей.

До пом'якшуючих покарання обставин суд відніс щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих покарання обставин не встановлено.

Відповідно, з врахуванням викладеного суд прийшов до вірного висновку, що виправлення ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства і щодо нього слід обрати міру покарання, передбачену санкціями закону, за яким він повинен нести кримінальну відповідальність, із застосуванням ст.ст.70, 75, 76 КК України.

Висновок суду щодо призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання належним чином у вироку вмотивований і підстав сумніватися у його правильності у колегії суддів не виникає. Покарання призначено з дотриманням вимог ст.ст. 50, 65 КК України і є необхідне й достатнє для виправлення обвинувачених та попередження нових злочинів.

Законних підстав для зміни чи скасування вироку по викладених в апеляційних скаргах доводах, колегія суддів не вбачає.

При цьому, підлягає виключенню з другого абзацу резолютивної частини вироку посилання про застосування ст.69 КК України, як зайве, оскільки відповідно до мотивувальної та резолютивної частин вироку суд застосував положення ст.69 КК України при призначення покарання за ч.2 ст.307 КК України.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Горохівського районного суду Волинської області від 02 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без змін.

Виключити з другого абзацу резолютивної частини вироку словосполучення «із застосуванням ст.69 КК України».

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Головуючий:

Судді: