Ухвала суду № 46579925, 30.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 445/2310/14 Головуючий у 1 інстанції: Бакаїм М.В.

Провадження № 22-ц/783/4022/15 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів: Ніткевича А.В., Павлишина О.Ф.

Секретар: Іванова О.О.

З участю представника позивача Жарського І.Р.,відповідача ОСОБА_3 та його адвоката Швець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 327723,07 грн. (триста двадцять сім тисяч сімсот двадцять три грн.07 коп.).

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 3277,23 грн. судового збору.

Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 24 квітня 2015 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Золочівського районного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року залишено без задоволення.

Заочне рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_3 В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає його таким, що постановлене без з»ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що порушення процесуального права полягали в тому, що суд не врахував його заяву про відкладення розгляду справи та розглянув справу в заочному порядку, чим позбавив його можливості реалізувати свої процесуальні права, а саме давати пояснення та подавати докази. Стверджує, що суд не перевірив правильності наданого позивачем розрахунку заборгованості, оскільки ним на погашення кредиту внесено понад 20000 доларів США, однак це не відображено ні в позовній заяві , ні в оскаржуваному рішенні. Дані обставини істотно вплинули на повноту з»ясування обставин справи та на законність ухваленого рішення. Крім цього, суд не залучив до участі у справі ОСОБА_5, яка виступала майновим поручителем за вказаним кредитним договором, оскільки даним рішенням безпосередньо зачіпаються її майнові інтереси. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3 та його адвоката Швець О.О. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу представника позивача Жарського І.Р., перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 09.04.2008 року між ПАТ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №LVZOGA0000000050, за умовами якого позичальник ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 29094,00 доларів США на строк по 09.04.2018 року (а.с.8-10).

Згідно з п.8.1 абз.2 погашення кредиту мало відбуватись у вигляді щомісячних платежів в розмірі 406,31 доларів США згідно графіку погашення, який є Додатком №2 до договору.

Пунктами 8.1.1,8.1.2 Договору передбачено, що позичальник зобов»язується провернути кредит згідно порядку та в строки вказані у п.8.1. Уразі порушення термінів оплати (в тому числі оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту( залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені ( в повному обсязі), в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати 120 календарних днів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобов»язання має виконуватись належним чином, однак відповідач порушив взяті на себе зобов»язання, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Колегія суддів цілком погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов»язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов»язання (неналежне виконання).

Згідно статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов»язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи встановлено, що банк повністю виконав взяті на себе зобов»язання згідно договору від 09 квітня 2008 року, а відповідач взяті на себе зобов»язання виконував з порушенням, а саме погашав кредит не у повному розмірі, як це передбачено графіком, що стало підставою для звернення позивача з позовом про дострокове погашення кредиту.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, заборгованість за кредитом станом на 28.08.2014 року становить 24402,31 доларів США з них: заборгованість за кредитом 20840,28доларів США в тому числі прострочене тіло-594,76 долари США; заборгованість за відсотками 2091,53 долар США в тому числі прострочені відсотки-2025,50 доларів США; заборгованість з комісії 82,96 долари США; заборгованість з пені 207,80 доларів США; штраф (фіксована частина) 18,61 долар США; штраф (відсоток від суми заборгованості) 1161,13 долар США.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначив, що суд не перевірив правильність вказаного розрахунку, а саме те, що ним внесено понад 20000 доларів, однак дана сума не відображена у ньому.

Колегія суддів не приймає до уваги вказані доводи у зв»язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.58 ЦПК України).

Згідно з ч.ч.1,2 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Однак позивач всупереч вказаним вимогам закону не надав в розпорядження суду жодного доказу, який би підтвердив його доводи та не спростував невірність розрахунку наданого позивачем, а тому колегія суддів вважає такі доводи голослівними.

Щодо тверджень в апеляційній скарзі про порушення судом процесуального права, які полягали у неповідомленні відповідача про розгляд справи, а відтак він був позбавлений можливості подавати докази, то необхідно зазначити, що апелянт міг подавати докази і апеляційному суду, однак не скористався своїм право та не представив доказів на підтвердження доводів апеляційної інстанції і в судове засідання апеляційної інстанції.

Доводи апелянта про незалучення до участі у справі майнового поручителя ОСОБА_5 не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки позивач звернувся з позовом до боржника та предметом позову є лише кредитний договір, а відтак суд правомірно не залучав до участі у справі поручителя в якості відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Згідно із статтею 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в і д х и л и т и .

Заочне рішення Золочівського рай онного суду Львівської області від 23 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді А.В. Ніткевич

О.Ф. Павлишин