Ухвала суду № 46579917, 07.07.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 466/1148/12 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л. Провадження № 22-ц/783/4625/15 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Гацій І.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2015 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до ОСОБА_3, з участю третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 крайової організації "Рада помічників народних депутатів", про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановила:

В лютому 2012 року позивач ПАТ "Кредобанк" звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 84 від 20 березня 2008 року в сумі 1200454,10 грн., з яких 1169467,67 грн. сума термінової заборгованості по кредиту, 9245,24 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.07.2008 року по 28.04.2009 року, 13741,19 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.04.2008 року по 28.04.2009 року, 8000 грн. плата за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

В обґрунтування вимог позивач покликався на те, що 20.03.2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 84, за умовами якого банк зобов"язувався надати відповідачу кредит в сумі 159000 дол. США на ремонт нерухомості, а відповідач зобов"язувався повернути кредит в термін до 17 березня 2023 року і сплачувати відсотки за користування даними кредитними коштами відповідно до п. 3.2. договору. Позивач власні зобов"язання за договором виконав, надав відповідачу кредит в повному об"ємі, що підтверджується меморіальним ордером №941945 від 20 березня 2008 року.

В забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором, 20.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 крайовою організацією "Рада помічників народних депутатів" укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 116,7 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Раковського, 10.

В порушення власних зобов"язань за кредитним договором, відповідач ОСОБА_3 з червня 2008 року припинила погашати заборгованість за кредитним договором, а з серпня 2008 року проценти за договором.

У зв"язку із невиконанням відповідачем та майновим поручителем вимог Банку від 25.12.2008 року щодо погашення всієї заборгованості по кредитному договору, банк подав заяву про вчинення виконавчого напису. 29.04.2009 року приватним нотаріусом Луцевич М.Д. вчинено виконавчий напис на вказаному вище договорі іпотеки щодо звернення стягнення на заставне майно для погашення заборгованості в сумі 1360001,26 грн., що складало 176623,54 дол. США за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2009 року.

В результаті реалізації на аукціоні заставного майна банк отримав від Сихівського ВДВС ОСОБА_4 МУЮ кошти в сумі 165239,86 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 20626477 від 12.08.2011 року.

Залишок непогашеної суми заборгованості за кредитним договором складає 1200454,01 грн., які позивач просив стягнути з відповідача.

Оскаржуваним рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором № 84 від 20.03.2008 року в сумі 1169467 грн. 67 коп. та 8000 грн. збитків.

Стягнуто з ОСОБА_3 в користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" 3219 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_3, з таким не погоджується, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу на те, що суд першої інстанції встановив, що відповідач припинила сплату кредиту з червня 2008 року.

Оскільки позивач звернувся в суд з позовом 08.02.2012 року, відтак пропустив трирічний строк позовної давності по стягненню простроченої заборгованості за період з червня 2008 року по 08.02.2009 року.

Щомісячний платіж, згідно з п. 4.1. кредитного договору, становить 883 долари США, відтак розмір простроченої заборгованості за період з червня 2008 року по 08.02.2009 року складає 7064 дол. США, що по курсу НБУ на момент подання позову становить 56439,24 грн.

Звертає увагу на те, що напередодні засідання 27.04.2015 року (день ухвалення оскаржуваного рішення) її представник подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні, проте суд першої інстанції визнав неповажними причини неявки сторони відповідача, що позбавило можливість подати у встановленому порядку заяву про застосування позовної давності.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2015 року в частині стягнення 56439,24 грн. скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечила, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання 07.07.2015 року не прибули, представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вважав підставними вимоги про стягнення заборгованості по кредиту в розмірі 1169467,67 грн., а також про стягнення 8000,00 грн. збитків, пов"язаних із порушенням відповідачкою забов"язань за кредитним договором, які сплачені банком за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

В свою чергу, суд відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.07.2008 року по 28.04.2009 року в сумі 9245,24 грн. та пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.04.2008 року по 28.04.2009 року в сумі 13741,19 грн. у зв"язку із пропуском спеціального строку позовної давності один рік.

Оскільки апелянт оскаржує та не погоджується з рішенням районного суду лише в частині стягнення 56439,24 грн. чергових платежів по кредитному договору за період з червня 2008 року по 08.02.2009 року, тому за правилами ст. 303 ЦПК України, в іншій частині рішення не перевіряється.

Судом встановлено, що 20.03.2008 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 84, за умовами якого банк зобов"язувався надати відповідачу кредит в сумі 159000 дол. США на ремонт нерухомості, а відповідач зобов"язувався повернути кредит в термін до 17 березня 2023 року і сплачувати відсотки в розмірі 14,9% річних за користування даними кредитними коштами відповідно до п. 3.2. договору (а.с. 4).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Прийняті на себе зобов'язання по вказаному договору Банк виконав у повному обсязі, надав позичальнику кредит в сумі 159000,00 дол. США, що підтверджується меморіальним ордером № 941945 від 20.03.2008 року та не оспорюється сторонами по справі (а.с. 7).

В свою чергу, згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порядок повернення кредиту та сплати відсотків визначений у п. 4.1. Кредитного договору, де передбачено, що повернення суми кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 883,00 дол. США, а в останній місяць кредитування - 943,00 дол. США, шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового перерахунку, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 530 цього ж Кодексу передбачено, що якщо в зобов»язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦПК України).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 20.03.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 крайовою організацією "Рада помічників народних депутатів" укладено договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення загальною площею 116,7 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Раковського, 10 (а.с. 11-13).

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_3 своїх зобов"язань за кредитним договором не виконує, з червня 2008 року припинила погашення кредиту, а з серпня 2008 року сплату відсотків.

Відповідно до п. 4.9. Кредитного договору банк у випадках, передбачених п. 2.9. цього договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних платежів за цим договором, про що письмово повідомляє позичальника.

В свою чергу, позичальник зобов"язаний протягом 30 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором (п. 4.10).

25.12.2008 року на адресу відповідачки ОСОБА_3 та майнового поручителя ОСОБА_4 крайової організації "Рада помічників народних депутатів" надіслані повідомлення про наявну заборгованість за кредитним договором та вимога повернути таку заборгованість в тридцятиденний термін з часу отримання (а.с. 9, 10).

В подальшому, 29.04.2009 року приватний нотаріус ОСОБА_4 міського нотаріального округу Луцевич М.Д. вчинила виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 317 про звернення стягнення на предмети іпотеки, а саме нежитлові приміщення загальною площею 116,7 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Раковського, 10, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 84 від 20.03.2008 рокуна загальну суму 1368001,26 грн.(а.с. 14-15).

Під час примусового виконання виконавчого напису № 317 від 29.04.2009 року, реалізовано майно, на яке необхідно було звернути стягнення, що підтверджується актом державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 09.08.2011 року, а кошти в сумі 165239,86 грн. перераховано ПАТ "Кредобанк" згідно платіжного доручення № 4111 від 11.08.2011 року, однак, вказаних коштів виявилося недостатньо для задоволення вимог стягувача (а.с. 17).

Відповідно до п. 3.1.7 договору іпотеки від 20.03.2008 року, у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки та суми від реалізації іншого майна, яке буде заставленим в забезпечення виконання зобов"язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, він має право вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна Боржника.

З наданого суду розрахунку станом на 08.04.2015 року залишок заборгованості по кредиту становить 1169467,67 грн., що становить неповернуту суму кредиту (а.с. 133-136).

Як зазначено вище, у кредитному договорі № 84 від 20.03.2008 року сторони встановили як дату остаточного повернення кредиту - 17.03.2023 року, так і порядок виконання боргових зобов"язань (п. 4.1.), відповідно до якого повернення відповідної частини кредиту здійснюється щомісячно рівними частинами по 883,00 дол. США, а в останній місяць кредитування - 943,00 дол. США, шляхом внесення готівки в касу банку або шляхом безготівкового перерахунку, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Таким чином, умовами кредитного договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання, згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_3 перестала виконувати свої зобов"язання за кредитним договором щодо погашення кредиту з червня 2008 року.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Правова позиція щодо застосування наслідків спливу строку позовної давності по кредитних договорах викладена у постанові Верховного Суду України № 6-116цс13 від 06.11.2013 року, де зокрема зазначено, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

В свою чергу, відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Оскільки рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обґрунтованості рішення суду (ст. 303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

На переконання колегії суддів, доводи апелянта про те, що відповідач не змогла звернутися із клопотанням про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення чергових платежів за період з червня 2008 року по 09.02.2009 року в суді першої інстанції у зв"язку з тим, що судом відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи в день ухвалення рішення 27.04.2015 року, є безпідставними, оскільки розгляд справи проводився судом першої інстанції понад 3 роки, тривалий час провадження по справі було зупинено (з 14.11.2012 року по 16.02.2015 року), після відновлення провадження по справі представник відповідача двічі звертався із клопотанням про відкладення судових засідань, призначених на 18.03.2015 року та 27.04.2015 року, а відтак, у відповідача та її представника було достатньо можливостей для звернення до суду першої інстанції із заявою про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не подано.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

О.Ф. Павлишин