Ухвала суду № 46578401, 07.07.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 310/11470/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Ліхтанська Н.П.

Провадження № 22-ц/778/4078/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» липня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кримської О.М.,

суддів: Дашковської А.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Мельнику З.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року по справі за позовом Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Азовський» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати за житло та житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2013 року ОЖБК «Азовський» звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в житловому будинку АДРЕСА_1, який є власністю ОЖБК «Азовський» та перебуває на балансі, проживає сім'я ОСОБА_5 у складі: ОСОБА_3; дружина - ОСОБА_4; донька - ОСОБА_5.

Квартира в ОЖБК «Азовський» була надана ОСОБА_3 державою, в особі Бердянського виконавчого комітету, як інваліду війни та у подальшому приватизована.

25.01.2010 року між ОСОБА_3 та ОЖБК «Азовський» укладений договір №12 на надання послуг з утримання будинку та прибудинкових територій.

Вказували, що відповідач має пільги щодо оплати за користування житлом - 21 кв. метр загальної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метрів на сім'ю, та аналогічний об'єм пільгової площі з опалення, тобто з моменту настання повноліття доньки ОСОБА_3 (17.11.2010 p.), пільги складають 52,5 кв. м., на решту площі (27 кв.м) відповідні пільги не розповсюджуються.

На підставі зазначеного, остаточно просили стягнути з відповідачів суму заборгованості з оплати за житло та користування житлово-комунальними послугами, яка станом 01.12.2013 року на складає 6654,59 грн. та суму судових витрат.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОЖБК «Азовський» заборгованість з оплати за житло та житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2010 р. по 30.11.2010 р. в сумі 1368,96грн. в солідарному порядку.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОЖБК «Азовський» заборгованість з оплати за житло та житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2010 р. по 30.11.2013 р. в сумі 5285,63 грн. в солідарному порядку.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_5, на користь ОЖБК «Азовський» судовий збір в сумі 229,41грн. в солідарному порядку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невірне встановлення правовідносин, що виникли між сторонами, просять скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дотримався вимог ст. 212 ЦПК України і оцінив всі надані сторонами докази на ґрунті всебічного, повного, обєктивного та безпосереднього їх дослідження, а також оцінив належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, відобразив в рішенні результати оцінки доказів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, керуючись положеннями ст.ст. 627,630 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", виходив із того, що відповідачі свої зобов'язання із сплати за утримання будинку та прибудинкової території не виконують, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що будинок №13 по вул. Хіміків у м. Бердянську Запорізької області є власністю обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу «Азовський» та перебуває в нього на балансі (а.с.10-23).

ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 зареєстровані та проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1 та є споживачами житлово-комунальних послуг.

Рішенням загальних зборів членів ОЖБК «Азовський» ОСОБА_3 прийнятий до складу асоційованих членів обслуговуючого кооперативу на підставі поданої ним заяви (а.с.99,100).

25.01.2010 року між ОСОБА_3 та ОЖБК «Азовський» укладений договір №12 на надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій з додатками №1, №2 (а.с.24-28).

Згідно з п.п.1,5 ч.І0 вказаного договору, споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений цим договором строк, у разі несвоєчасного внесення платежів сплачувати пеню у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 13 договору, споживач несе відповідальність у разі: недотримання вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, а також несвоєчасного внесення платежів за послуги, шляхом сплати пені.

За змістом додатків № 1 та № 2 до договору від 25.01.2010 року за спожиті газ, воду, опалення, світло, кондиціонування споживач платить за показниками лічильників.

Крім того, згідно із додатком № 2, споживач сплачує відповідно до рахунку: за сервісне обслуговування за газове обладнання, технічне обслуговування установки автоматичної пожежної сигналізації, сервісне обслуговування ліфту, обслуговування димовентиляційних каналів, дератизацію, дезінсекцію та дезінфекцію та обслуговування диспетчерських систем а також виконує періодичну перевірку, обслуговування та ремонт квартирних засобів обліку (а.с.27).

Факт утримання будинку та прибудинкової території позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи доказами ( а.с.140-143,146-150).

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума заборгованості відповідачів станом на 01.12.2013 року складає 6654,59 грн, в тому числі: заборгованість за квартирну плату за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року - 3645,98 грн, заборгованість за додаткові послуги, не передбачені тарифом квартирної плати (ремонт кабелю, технічне обслуговування котельної і т.п.) - 708,44 грн., заборгованість за водопостачання за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року -385,01 грн,, заборгованість за опалення за період з 01.02.2010 року по 01.12.2013 року -1680,71 грн, заборгованість за електричну енергію (за період з 01.02.2010року по 01.05.2011року) - 234,45 грн. (а.с.144-146).

Відповідно до п.5 ч.3 ст.20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 "Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій" (далі - постанова № 529).

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_2 була надана ОСОБА_3 на підставі розпорядження виконавчого комітету Бердянської ради народних депутатів №147 від 18 січня 2010 року як інваліду, який має право на пільги, встановлені для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.29, 82).

Відповідно до ст. 64 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік», до членів сім'ї пільговика при наданні пільг належать: дружина, їхні неповнолітні діти (до 18 років).

Пунктом 5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України передбачено, що при наданні пільг та здійснення видатків з бюджету щодо їх виплати, до членів сім'ї пільговика належать: дружина (чоловік), їхні неповнолітні діти (до 18 років); неодружені неповнолітні діти, визнані інвалідами з дитинства І та II групи або інвалідами І групи; особа, яка проживає з інвалідом війни І групи та доглядає за ним, за умови, що інвалід війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка знаходиться під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги та проживає разом з ним.

Судом першої інстанції враховані положення Постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 01.08.1996р. «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» (п.1 п.п. в), згідно якої ОСОБА_3 має пільги щодо оплати за користування житлом - 21 кв. метр загальної площі на одну особу і додатково 10,5 кв. метрів на сім'ю, та аналогічний об'єм пільгової площі з опалення.

Суд правильно зазначив в рішенні, що, відповідно до ордеру на житлове приміщення № 147, виданого 18.01.2010 року, площа квартири № 21, яка належить ОСОБА_3, складає 79,5 кв. метрів, пільги на сім'ю ОСОБА_3 з 17.11.2010 р., тобто з моменту настання повноліття доньки пільговика ОСОБА_3, складають 52,5 кв. м., а тому сім'я ОСОБА_3 має надлишок житлової площі у розмірі 27 кв. метрів, на які не розповсюджуються відповідні пільги, та за які потрібно сплачувати оплату в повному обсязі кожного місяця.

Постановою Бердянського міськрайонного суду від 12 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, відмовлено в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області про встановлення пільг (а.с.119-120).

Заперечення відповідача ОСОБА_3 про те, що заборгованість з оплати за житло та житловокомунальні послуги повинна бути стягнута лише з нього, не заслуговують на увагу з огляду на положення ст.322 ЦК України щодо обовязку власника утримувати майно, що йому належить, та виходячи з того, що квартира АДРЕСА_2 є спільною власністю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, відповідають фактичним обставинам справи. Фактична сторона справи встановлена з додержанням норм процесуального права.

Довід апеляційної скарги про те, що договір про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкових територій №12 від 25.01.2010 року був укладений відповідачем під впливом тяжкої для нього обставини на вкрай невигідних умовах, колегія суддів вважає неприйнятним з тих підстав, що ОСОБА_3 не звертався до суду з позовом про визнання з тих підстав зазначеного договору недійсним.

Судова колегія вважає неприйнятним також довід апеляційної скарги про незгоду з тарифами, оскільки в судовому порядку відповідач не оспорював тарифи щодо отриманих ним житлово-комунальних послуг.

Довід апеляційної скарги про те, що нарахування за комунальні послуги здійснюється з 01 січня 2010 року, в той час, як ордер на житлове приміщення виданий 21 січня 2010 року, не заслуговує на увагу, оскільки, як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заборгованість нарахована позивачем за період, починаючи з 01 лютого 2010 року, з урахуванням 10 днів січня 2010 року.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про доведеність позову та наявність правових підстав для стягнення з відповідачів на користь позивача указаної суми заборгованості.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 29 квітня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: