Рішення № 46571723, 18.06.2015, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

18.06.2015 227/1724/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2015 року м.Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого суддіЗдоровиці О.В.,

при секретарі Сисенко Ю.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля заочно цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду із указаним вище позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року у розмірі 46 522,47 доларів США, що еквівалентно 1105839 грн 17 коп., та вирішити питання про розподіл судових витрат.

На обґрунтування позову зазначало, що між банком та ОСОБА_116.01.2008 року було укладено кредитно-заставний договір, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 13760,88 доларів США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,56 % на рік із кінцевим терміном повернення до 15.01.2013 року. ОСОБА_1 зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, що встановлені в кредитному договорі, але умови договору не виконував, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з наведеним, станом на 04.03.2015 року утворилася заборгованість у розмірі 46 522,47 доларів США, що еквівалентно 1105839 грн 17 коп., з яких: 10889,39 доларів США - заборгованість за кредитом; 33407,71 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором; 10,52 доларів США - штраф (фіксована частина), 2214,86 доларів США - штраф (процентна складова). На підставі викладеного позивач звернувся до суду та просив позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином. Представником позивача суду подано заяву про розгляд справи у його відсутність із зазначенням про підтримання позовних вимог в повному обсязі. З заяви представника позивача також вбачається, що останній не заперечував проти винесення заочного рішення по справі.

Суд вважав за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, що відповідає вимогамст. 169 ЦПК України.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи належним чином був повідомлений, шляхом опублікування оголошення про виклик відповідача в газеті «Урядовий кур»єр» від 30.05.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У звязку з викладеним, враховуючи заяву представника позивача, який не заперечував проти розгляду справи у відсутність відповідача, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача по матеріалам, які є в наявності в справі і постановити заочне рішення, направивши за місцем мешкання відповідача копію рішення суду для відома.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

16.01.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1було укладено кредитно-заставний договір № DOК0АЕ00000087, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит в розмірі 13760,88 доларів США зі строком повернення до 15.01.2013 року та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 10,56 % річних. Мета кредитування - придбання автомобіля (а.с.17)

Додатком № 1 до кредитно-заставного договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року між сторонами було визначено графік погашення кредиту(а.с. 17 зворотня сторона).

Згідно з умовами кредитно-заставного договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року ОСОБА_1 зобов'язався здійснювати погашення кредиту в строк з «16» по «20» число кожного місяця у розмірі 311,52 доларів США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентами за користування ним.

Відповідно до п. 14.2. кредитно-заставного договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених статями 6.2.2.та 6.2.3. договору, щодо сплати винагород та процентів, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 14.3. умов вказаного договору у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, позичальник сплачує пеню в розмірі 0, 15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожен день прострочки. При цьому проценти за користування кредитом на суму такого простроченого платежу додатково до вище вказаної пені не нараховується.

Відповідно до п. 14.9. умов кредитно-заставного договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250, 00 гривень плюс 5, 00 % від суми невиконаного зобов'язання.

Відповідно до п.8.1 кредитно-заставного договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року предметом застави за вказаним договором є автомобіль, детальний опис якого наведено в п.17.9 договору.

Відповідно до нової редакції статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» останнє є правонаступником за всіма правами і обов'язками Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк». (а.с. 22)

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується п. 3. ч. 1ст. 3 ЦК України.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2ст. 1054 ЦК Українидо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1ст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1ст. 524 ЦК Українизобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Статтею 99 Конституції Українивстановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно дост. 192 ЦК Україниіноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Частиною 3ст. 533 ЦК Українипередбачено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтею 627 ЦК Українизакріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідност. 525 ЦК Україниодностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідност. 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно дост. 611 ЦК України.

Згідно ст.ст.546,549,550 ЦК Українивиконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно дост. 610 ЦК України.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (ст.ст.530,631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено уст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно дост. 1048 цього Кодексу(ч. 2ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 612 ЦК Україниборжник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З додатку № 1, який є невід'ємною частиною кредитно-заставного договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року, вбачається визначення сторонами договору графіку погашення кредиту. (а.с. 17). Останне щомісячне погашення платежу, зазначеного в даному додатку, відповідач повинен був зробити у строк до 15.01.2013 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованності (а.с.5-7),ОСОБА_1 припинив належним чином виконувати щомісячні зобов'язання з погашення кредиту, процентів за користування кредитом та винагороди в лютому місяці 2009 року і з цього часу у нього утворилась заборгованість за кредитним договором, яка 24.10.2014 року частково ним була погашена (погашені % та комісія).

Згідно розрахунку, наданого позивачем (а.с.5-7), заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитно-заставним договором № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року станом на 04.03.2015 року становить 46 522,47доларів США, яка складається з наступного:

10889,39 доларів США - заборгованість за кредитом;

33407,71 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором;

10,52 доларів США - штраф (фіксована частина),

2214,86 доларів США - штраф (процентна складова).

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування, згідно ч. 2ст. 61 ЦПК України. Офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлений Національним банком України є загальновідомим.

НБУ 04.03.2015 року встановлено офіційний курс гривні до долара США в розмірі: 1 дол. США = 23.771263 гривень.

Таким чином, заборгованість за кредитно-заставним договором № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року станом на 04.03.2015 року становить:

10889,39 доларів США - заборгованість по тілу кредита, що еквівалентно 258840,80 грн..;

33407,71 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, що еквівалентно 794101,27 грн..;

Що стосується нарахування штрафів, то суд не погоджується з нарахуванням позивачем штрафів на суму заборгованості, враховуючи наступне.

Пунктом п. 14.9. кредитного договору передбачено нарахування штрафу, зокрема, в розмірі 5 % від суми невиконаного зобов'язання. Позивачем нараховано даний штраф, в тому числі, й на пеню, що є неприпустимим, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки як юридичної відповідальності.

Окрім того, пунктами 14.2., 14.3., 14.9. кредитного договору передбачено стягнення штрафів та пені за порушення позичальником строків виконання грошового зобов'язання. Однак, за змістомстатті 549 ЦК Українипеня і штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Суд звертає увагу на те, що за порушення позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором позивачем одночасно нараховано пеню та штрафи.

Отже, позивач просить застосувати до боржника подвійну цивільно - правову відповідальність одного й того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання (порушення позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором), що суперечить вимогам ч. 1ст. 61 Конституції Українита ч. 3ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів за порушення грошових зобов'язань.

Згідно ч. 3ст. 551 ЦК Українирозмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд вважає за можливе і необхідне зменшити розмір неустойки до 10889,39 доларів США, що еквівалентно 258840,80 грн.. При зменшенні розміру неустойки судом враховано: ступінь виконання зобов'язань боржником; відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання; значне перевищення розміру неустойки, яка згідно розрахунку позивача становить 33407,71 доларів США, розміру боргу, який становить 10889,39 доларів США. При цьому судом прийнято до уваги п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Судом звертається увага на те, що позивачем не надано суду належних доказів спричинення значних збитків для банківської установи у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 обов'язків за кредитним договором.

Отже, з урахуванням засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, сума заявленої неустойки має бути зменшена і підлягає стягненню в розмірі 10889,39 доларів США, що еквівалентно 258840,80 гривень, що дорівнює сумі заборгованості по кредиту.

Згідно ч. 1ст. 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідност. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановленихст. 61 ЦПК України, відповідно дост. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 ЦКзагальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд також враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, наРішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання в тому, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи вище викладене.

Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Кредитно-заставний договір № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року, є домовленість сторін цих договорів, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України. Предметом виконання як невід'ємним елементом виконання договору є ті конкретні суб'єктивні права і конкретні юридичні обов'язки для набуття, здійснення і виконання яких конкретні суб'єкти права вступають в конкретні правовідносини і, відповідно, до вимог норми права, що реалізується, вчиняються належні правомірні дії.

Суд вважає, що ОСОБА_1 порушено вимогист. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимогист. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно ОСОБА_1 не провів розрахунок за кредитним договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

Враховуючи вище викладене, а такожст. 16 ЦК України, згідно якої суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, суд приходить до висновку, що в даному випадку існують підстави для захисту прав позивача, шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по кредитно-заставному договору № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року в розмірі 21778,78 доларів США, що станом на 04.03.2015 року еквівалентно 517681,60 гривень, з яких:

10889,39 доларів США - заборгованість по тілу кредита, що еквівалентно 258840,80 грн..;

10889,39 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, що еквівалентно 258840,80 грн..;

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафів в розмірі 10,52 доларів США - штраф (фіксована частина) та в розмірі 2214,86 доларів США - штраф (процентна складова), суд вважає необхідним відмовити, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, з підстав, що були викладені вище.

Згідно ч. 1ст. 88 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно п.36 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 88 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом№ 3674-VI).

Пункт 39 вишевказаної постанови Пленуму ВССУ передбачає, що у разі якщо суд на підставічастини третьоїстатті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Враховуючи вищевказані положення ЦПК України, а також роз»яснення постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 3479,34 гривень, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (95,22 %). Решту судового збору в сумі 174,66 гривень слід залишити за позивачем.

Крім цього з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати, пов»язані з розглядом справи у зв»язку з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача в розмірі 630,00 грн., що також підтверджується матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.526,530,1049,1050,1054 ЦК України, ст.ст.3,5 -8,10,11,60,88,212 - 215,218,224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає Донецька область, м.Авдіївка, вул. 9-й квартал 14а/13, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № DOК0АЕ00000087 від 16.01.2008 року, що виникла станом на 04.03.2015 року, в сумі 21778,78 доларів США (двадцять одна тисяча сімсот сімдесят вісім доларів США 78 центів) і станом на 04.03.2015 року еквівалентно 517681,60 грн. (пятсот сімнадцять тисяч шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок), з яких:

10889,39 доларів США - заборгованість по тілу кредита, що еквівалентно 258840,80 грн..;

10889,39 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, що еквівалентно 258840,80 грн..;

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає Донецька область, м.Авдіївка, вул. 9-й квартал 14а/13, на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рахунок № 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570, понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3479,34 грн. (три тисячі чотириста сімдесят девять гривень 34 копійки) та витрати, пов»язані з розглядом справи у зв»язку з опублікуванням оголошення про виклик відповідача у пресі в розмірі 630,00 грн. (шістсот тридцять гривень 00 коп.), що підтверджується матеріалами справи, а всього 4109,34 грн. (чотири тисячі сто девять гривень 34 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, встановленомуЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію заочного рішення, не пізніше трьох днів з дня його проголошення, направити відповідачурекомендованимлистоміз повідомленням для відома.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені 12 червня 2015 року. З повним текстом рішення сторони можуть бути ознайомлені 18 червня 2015 року.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя О.В. Здоровиця

12.06.2015