Ухвала суду № 46570607, 08.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/6079/15 Справа № 201/8674/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Романюк М.М.

27Категорія

08 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі :

головуючого Романюк М.М.

суддів Котушенко С.П., Петренко І.О.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживача, зобовязання вчинити певні дії і стягнення коштів по договорам банківських рахунків, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом 02 липня 2014 року. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що між позивачем і відповідачем було укладено три договори депозитного вкладу, по цим договорам було відкрито рахунки, відповідно до яких позивач передав ПАТ КБ "ПриватБанк" грошові кошти, залишки яких на травень 2014 року такі: рахунок "Універсальний" - 09 грн. 75 коп., рахунок "Бонусний" - 13 грн. 69 коп. і рахунок "Бюджетний" 50 554 грн. 60 коп. Після закінчення строку дії вказаних договорів, позивач звернувся до банку з заявою про повернення йому вказаних сум депозитних вкладів, але відповідач відмовляється це зробити, чим порушує права позивача. Вважає вказані дії банку протиправними і просить повернути банківські вклади залишки сум на рахунках, задовольнивши позов у повному обсязі.

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, колегія суддів, дійшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає на таких підставах.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні заявлених вимог суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог.

З даним висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що між ним та відповідачем укладено три договори банківських рахунків.

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.1 ст.1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" термін банківські рахунки вживається в такому значенні - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493, банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов'язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції).

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного та приймаючи до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що між ним та відповідачем було укладено будь які банківські договори, що на рахунках позивача, на час розгляду справи, знаходяться кошти, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що факт укладання договорів, відкриття рахунків та існування на них грошей підтверджується довідкою №51808301 від 27 травня 2014 року виданою Кримським регіональним управління ПАТ КБ "Приватбанк" не може бути прийнято до уваги, оскільки надана позивачем довідка не є належним доказом: довідка надана в формі ксерокопії, оригінал для огляду суду не наданий, в ній не зазначено повні номера рахунку відкриті на ім'я позивача, довідка видана 27 травня 2014 року в той час, як постановою Правління НБУ від 06 травня 2014 року №260 припинено діяльність відокремленого підрозділу Кримського РУ ПАТ КБ "Приватбанк".

Приведені в апеляційній скарзі інші доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 27 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя М.М.Романюк

Судді С.П.Котушенко

ОСОБА_3