Ухвала суду № 46569736, 06.07.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4601/15 Справа № 185/12784/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 року м. Дніпропетровськ

06 липня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Деркач Н.М.., ОСОБА_2

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2015 року за позовом ОСОБА_3 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 до виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області за участю третіх осіб: ОСОБА_6, органу опіки та піклування Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання права користування житловим приміщенням за малолітніми дітьми, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року ОСОБА_3 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулась з вищезазначеним позовом до суду, обґрунтовуючи його тим, що 25 серпня 2014 року помер її син ОСОБА_7, який за життя набув права користування квартирою № 50 будинку № 4 по вул. Гагаріна в м. Павлоград Дніпропетровської області. Починаючи з 2007 року її син проживав однією сімєю з ОСОБА_6 в вищевказаній квартирі та в подальшому зареєстрували шлюб. В 2008 році у них народилась донька ОСОБА_4, в 2011 році донька ОСОБА_5. Після розірвання шлюбу в 2013 році, ОСОБА_6 переїхала проживати з дітьми в будинок № 176 по вул.Попова в м.Павлоград Дніпропетровської області. Син утримував спірну квартиру, оплачував всі комунальні послуги, але на момент його смерті, квартира АДРЕСА_1 не була приватизована.

Позивач зазначає, що малолітні діти фактично з самого народження набули право користування житловим приміщенням квартирою №50 будинку №4 по вул.Гагаріна в м.Павлоград Дніпропетровської області, однак згідно листа від 18 грудня 2014 року відповідач таке право не визнає. У звязку із вищезазначеним, просить визнати за малолітніми дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право користування житловим приміщенням квартирою №50 будинку №4 по вул.Гагаріна в м.Павлоград Дніпропетровської області.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2015 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено (а.с.40-41).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_8 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 батьки малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_3 є матірю ОСОБА_7, померлого 25 серпня 2014 року (а.с.6)

Скориставшись наданим чинним законодавством правом позивач звернулась до суду із позовом в інтересах своїх малолітніх онуків, з вимогою щодо визнання права користування за ними квартирою № 4 будинку № 50 по вул. Гагаріна у м. Павлоград.

Спірна квартира не була приватизована та перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Павлограда, в якій був зареєстрований ОСОБА_7

За змістом ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством.

Ухвалюючи рішення, суд враховуючи матеріали справи та надані докази у справі прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, оскільки з довідки про реєстрацію та склад сім»ї від 03 листопада 2014 року вбачається, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 разом зі своїми малолітніми дітьми зареєстровані у ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).

У відповідності до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Тобто їх право користування є похідним від батьків на підставі ч. 4 ст. 29 ЦК України.

Отже, за загальним правилом місцем проживання малолітніх дітей є місце проживання їх батьків, одного з них, з ким вона проживає.

Оскільки, позивачем в порядку передбаченому ст.ст.57-60 ЦПК України не надано доказів про реєстрацію ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до його смерті, їх малолітніх дітей так само, як і відомостей про постійне місце їх проживання у спірній квартирі, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання в апеляційній скарзі про незаконне позбавлення малолітніх дітей права на житло спростовуються положеннями ст.ст. 103, 104 ЖК України, тому як спірна квартира являється неприватизованою та відноситься до комунальної власності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно, оскільки зводяться до переоцінки доказів у справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_9

ОСОБА_2