Рішення № 46568973, 07.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2015Справа №910/11688/15

За позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"

до Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813»

про стягнення заборгованості в розмірі 2 390,60 грн.

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача: Сінькевич В.А. (представник за довіреністю);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 07 липня 2015 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», 06 травня 2015 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 35-28/7-40 від 15.04.2015 року до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813», про стягнення заборгованості в розмірі 2 390,60 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідач неналежно виконував взяті на себе зобов'язання у частині внесення плати за надані послуги, відповідно до договору про технічне забезпечення електропостачання споживача № 02.1.2-14/25-81 від 30.09.2010 року, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за вказаним правочином.

Ухвалою суду від 08.05.2015 року (суддя Комарова О.С.) порушено провадження у справі № 910/11688/15 та призначено розгляд справи на 02.06.2015 року.

Через відділ діловодства суду 29.05.2015 р. від позивача надійшли документи, які було долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 02.06.2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали не виконав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2012 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено до 07.07.2015р.

В судовому засіданні 07.07.2015р. представник позивача подав клопотання в якому підтвердив, що на момент винесення рішення відповідач не погасив суму боргу в розмірі, зазначеному в позовній заяві. Представник відповідача судове засідання не з'явився.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2010 року між позивачем (надалі - виконавець) та відповідачем (надалі - замовник) було укладено Договір про технічне забезпечення електропостачання споживача № 02.1.2-14/25-81 (належним чином засвідчення копія міститься в матеріалах справи, надалі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого на умовах Договору власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії Споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а Споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені п. 4.1 цього Договору.

Відповідно до умов п. 4.1.1 Договору, споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії на межі балансової належності електромереж згідно з Додатком № 5 до Договору "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електричної енергії".

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що облік активної та реактивної енергії у споживача, струмоприймачі якого приєднані до електричних мереж власника мереж, здійснюється згідно з вимогами "Правил устройства электроустановок" та "Правилами користування електричною енергією".

Пунктом 6 Додатку № 5 до Договору встановлено, що передача показників розрахункових приладів обліку реактивної електроенергії за розрахунковий період здійснюється порядком і в термін згідно умов Додатку № 6 до цього Договору.

Так, відповідно до умов п. 7 Додатку № 6 до Договору споживач зобов'язаний протягом 2-х годин з моменту зняття показників лічильників довести їх значення до постачальника електричної енергії та власника мереж представником споживача за встановленою формою, завіреною печаткою Споживача за адресами: м. Бориспіль, вул. Ватутіна, 71 та власнику мереж: аеропорт, шестихатки, будівля № 3, кімната № 4.

Відповідно до п. 8 Додатку № 6 до Договору У разі неподання споживачем даних про покази лічильників, вказаних в п. 2 Додатку № 6 до Договору та уразі відсутності показів цих лічильників, знятих постачальником, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється у відповідності з "Правилами користування електричною енергією".

Відповідно до положень п. 7.7 Додаткової угоди № 2 до Договору споживач з 10-го числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержує в бухгалтерії власника мереж рахунок та Акти. Сплата рахунків проводиться споживачем до 20 числа того ж місяця. Акти споживач зобов'язаний підписати та повернути в бухгалтерію власника мереж протягом 5-ти днів з дати їх отримання. Якщо протягом 5-ти днів Акти не будуть повернуті власнику мереж, вони вважаються підписаними сторонами.

На виконання умов Договору, власником мереж за період з серпня 2014 року по лютий 2015 року були надані послуги, для сплати яких було складено Споживачу рахунки-фактури.

Однак, відповідач в порушення умов договору, не виконав в повному обсязі свої зобов'язання перед позивачем відповідно до умов Договором, плату за надані послуги не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача складає 2 049,96 грн., що підтверджується актами виконаних робіт (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Оцінивши в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги, підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Умовами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання перед позивачем, про що свідчить розрахунки та акти виконаних робіт (послуг) (належним чином засвідчені копії документів міститься в матеріалах справи).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 08.05.2015 року та 02.06.2015 року відповідача було зобов'язано надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал Господарського суду міста Києва контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що будь-яких доказів щодо оплати заборгованості за Договором, відповідачем до суду не надано, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу за договором в сумі 2 049,96грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.2.1 Додаткової угоди 2 до Договору передбачено, що у разі внесення платежів, передбачених п. 7.7 Договору, з порушенням встановленого строку, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за цим Договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши матеріали справи, з урахуванням факту прострочення відповідачем по оплаті вартості наданих йому позивачем послуг за Договором, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 179,33 грн. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення є обґрунтованими та вірними в розмірі 146,78 грн. та 179,33 грн.

Пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України правами, жодного разу не з'явився у судові засідання, про дату і місце проведення яких був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (які наявні в матеріалах справи), жодного доказу на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позовні вимоги є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 2 390,60 грн., з них основного боргу - 2 049,96 грн., пені - 179,33 грн., індексу інфляції - 146,78 грн. та 3% річних - 14,53 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельне управління № 813»

(ЄДРЮОФОП 01383865, адреса: 02066, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, оф. 302), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (ЄДРЮОФОП 20572069; адреса: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний Аеропорт "БОРИСПІЛЬ) основний борг - 2 049,96 грн. (дві тисячі сорок дев'ять гривень 96 копійок), пені - 179,33 грн. (сто сімдесят дев'ять гривень 33 копійки), індексу інфляції - 146,78 грн. (сто сорок шість гривень 78 копійок), 3% річних - 14,53 грн. (чотирнадцять гривень 53 копійки) та судовий збір - 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень). Видати наказ.

4. Копію рішення направити відповідачу у справі № 910/11688/15.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 10.07. 2015 року.

Суддя О.С. Комарова