Рішення № 46568901, 01.07.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2015Справа № 910/10417/15

Суддя господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника Генерального прокурора України

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до державного підприємства «КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД»

про стягнення 6824573,84 грн,

за участю представників сторін:

прокурор - Коркішко В.М. (службове посвідчення від 25.07.2014 № 027484);

від позивача - Озеров О.С. (довіреність від 02.06.2015 № 220/396/д);

відповідача - Костяний О.Ю. (довіреність від 10.01.2015 № 057/30),

ВСТАНОВИВ :

У квітні 2015 року до господарського суду міста Києва звернувся заступник Генерального прокурора України з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до державного підприємства «КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» про зобов'язання останнього виконати роботи за договором в повному обсязі та стягнення 9602670,25 грн, з яких: 7668000,00 грн - сума попередньої оплати; 877560,00 грн - пеня; 596400,00 грн - штраф.

Прокурор позов мотивує порушенням відповідачем зобов'язань за договором, а саме: відповідач роботи не виконав, суму попередньої оплати не повернув.

Відповідач надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з тих підстав, що роботи фактично відповідачем виконані та передані за відповідним актом, загальна вартість яких складає 3282060,24 грн, а тому сума попередньої оплати підлягає поверненню в розмірі 4385939,76 грн. Заперечуючи проти позовних вимог в частині штрафних санкцій, відповідач зазначає, що останній був позбавлений можливості виконати роботи у встановлений договором термін у зв'язку з тим, що позивачем надано матеріали, необхідні для виконання робіт, із простроченням, після припинення дії договору.

Відповідач також надав суду письмові пояснення від 18.05.2015 №057/1271, в яких навів свій розрахунок штрафних санкцій, та зазначив, що пеня за прострочення виконання зобов'язання підлягає задоволенню в сумі 128000,35 грн, а штраф - в сумі 229744,22 грн. На думку відповідача, період прострочення виконання зобов'язання припиняється в день, який передує дню передачі виробів, а саме: 05 лютого 2015 року. Також відповідач нараховує штраф на суму, на яку виконані роботи, а саме 3282060,24 грн.

Від позивача 03 червня 2015 року до суду надійшли письмові пояснення по суті спору, у яких останній зазначив, що вимога щодо зобов'язання відповідача виконати зобов'язання за договором фактично виконана. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача суми попередньої оплати позивач зазначив, що вона підлягає задоволенню в сумі 4005939,76 грн; пеня за порушення строків виконання робіт в сумі 1167240,00 грн; штраф - 596400,00 грн; пеня за неповернення суми попередньої оплати - в сумі 674994,08 грн. З наведеного слідує, що стягненню підлягає 6844573,84 грн.

Від прокурора у справі до суду надійшли заяви про уточнення позовних вимог від 02.06.2015 № 10/213-25874-15 та від 12.06.2015 № 10/213-15. Згідно з останньою заявою, прокурор заявив вимогу про стягнення з відповідача 6824573,84 грн, з яких: 4385939,76 грн - сума неповернутої попередньої оплати; пеня за порушення строків виконання робіт в сумі 1167240,00 грн; штраф - 596400,00 грн (розрахунки вказаних господарських санкцій здійснено станом на 14 травня 2015 року) ; пеня за неповернення суми попередньої оплати - в сумі 674994,08 грн.

Заява прокурора від 12.06.2015 № 10/213-15 судом розцінюється як заява про зменшення позовних вимог в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України. Отже, спір розглядається судом з урахуванням зменшення позовних вимог.

Також відповідач в судовому засіданні 03 червня 2015 року звернувся до суду із клопотанням від 18.05.2015 № 057/1272, яким просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем. До додаткових пояснень від 17.06.2015 № 157/1598 відповідачем додано довідку про грошові зобов'язання.

В судовому засіданні 17 червня 2015 року судом оголошено перерву до 01 липня 2015 року.

В судовому засіданні 01 липня 2015 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, заслухавши повноважних представників сторін та прокурора у справі, судом встановлено таке.

Між Міністерством оборони України, як замовником, та державним підприємством «КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД», як виконавцем, укладено договір від 10.12.2014 № 294/14/109 про закупівлю послуг за державні кошти (далі - договір).

Відповідно до предмета договору виконавець зобов'язується у 2014 році надати замовникові послуги ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціальної призначеності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР-70) за номенклатурою, у кількості, в термі та за цінами, які зазначені у календарному плані надання послуг (додаток № 1 до договору), що є невід'ємною частиною договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці послуги. Заводський ремонт за технічним станом згідно з ДСТУ В 3576-97 «Експлуатація та ремонт військової техніки» - Ремонт під час якого контроль технічного стану виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в нормативній документації, а обсяг і момент початку ремонту визначаються технічним станом виробів військового призначення (п. 1.1 договору).

Сторони договору у п. 3.1 встановили, що ціна договору становить 8520000,00 (вісім мільйонів п'ятсот двадцять тисяч) грн 00 коп.

Додатковою угодою від 10.12.2014 сторони внесли зміни до п. 4.4 договору та виклали його в такій редакції: « 4.4. За письмовим погодженням між сторонами, відповідно до належним чином оформленого Рішення Міністра оборони України, замовник має право здійснювати попередню оплату в розмірі до 90 % від суми договору в термін до 28 грудня 2014 року згідно з абзацом 2 пункту 2 постанови КМУ від 23.04.2014 № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за державні кошти» (зі змінами). Виконавець в термін до 28 грудня 2014 року, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовникові документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника».

Згідно з п. 5.1 договору термін надання послуг встановлено до 28 грудня 2014 року.

Пунктом 5.16 договору передбачено, що приймання наданих послуг замовником здійснюється спільною комісією замовника, військової частини (отримувача виробів) та виконавця на території виконавця. При прийманні наданих послуг комісія керується вимогами документації, визначеної в п. 2.1 договору і умовами договору. Зобов'язання виконавця по наданню послуг за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання комісією Акту приймання наданих послуг (додаток № 4 до договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 30 грудня 2014 року, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 10.1 договору).

Доказів пролонгації договору сторонами суду не надано.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Виходячи з умов договору, даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а тому права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 61 ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Так, судом встановлено, що позивачем, на виконання своїх зобов'язань за договором, та на підставі рахунку на оплату від 11.12.2014 № 388, виставленого відповідачем позивачеві, 12 грудня 2014 року перераховано на корить відповідача грошові кошти в розмірі 90 % вартості договору, тобто 7668000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 12.12.2014 № 294/173, засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення відповідачем зобов'язання за договором, яке полягає у невиконанні робіт у встановлений п. 5.1 термін, тобто до 28 грудня 2014 року.

Судом встановлено, що 06 лютого 2015 року відповідач здав, а позивач в особі його уповноваженого представника, який діяв на підставі довіреності від 03.02.2015 № 71, прийняв БТР-10 в кількості 10 штук. Наведена фактична обставина підтверджується актом приймання-передавання виробів БТР-70, підписаного представниками сторін.

Також встановлено, що 14 травня 2015 року за актом № 109/1, який є додатком № 4 до договору, відповідач здав, а позивач прийняв у повному обсязі роботи, виконані на підставі договору, загальною вартістю 3282060,24 грн.

Крім того, 14 травня 2015 року сторонами підписано і скріплено відбитками їх печаток протокол від 14.05.2015 № 109/1 про погодження договірної (фактичної) ціни послуг з Ремонтування та технічне обслуговування машин і устаткування спеціальної призначенності (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом бронетранспортерів БТР-70), який є додатком № 2 до договору. Так, відповідно до вказаного протоколу, загальна вартість робіт складає 3282060,24 грн.

Наведені вище документи містяться в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а їх оригінали оглянуто судом в судових засіданнях.

З наведеного слідує, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з виконання робіт за договором, і таке прострочення має місце у період часу з 29 грудня 2014 року по 13 травня 2015 року, тобто до дня підписання сторонами акту приймання наданих послуг з заводського ремонту за технічним станом виробів від 14.05.2015 № 109/1, який є додатком № 4 до договору, та за умовами, визначеними у п. 5.16, є належним доказом виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Як встановлено вище, вартість виконаних відповідачем робіт складає 3282060,24 грн, а отже попередня оплата в сумі 4385939,76 грн є такою, що не використана. Зазначена фактична обставина підтверджується також актом від 14.05.2015, підписаного сторонами договору і скріпленого відбитками їх печаток (засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

За умовами, передбаченими у абзаці 2 п. 4.4 договору, виконавець в термін до 28 грудня 2014 року, після отримання попередньої оплати, повинен повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Частинами 1 і 2 ст. 1212 ЦК України унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виходячи з наведених вище фактичних обставин справи і норми права, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати, яка останнім при виконанні за договором робіт не використана, підглядає задоволенню, оскільки підстава, на якій ці кошти були набуті, відпала у зв'язку із виконанням відповідачем робіт за договором в повному обсязі та припинення дії даної угоди.

Отже, стягненню з відповідача підлягають грошові кошти, перераховані останньому як попередня оплата, в сумі 4385939,76 грн, про що відповідач, власне, і не заперечує.

Розглядаючи спір в частині решти позовних вимог, суд виходить з такого.

Положенням ч. 1 ст. 854 ЦК України унормовано, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, як встановлено вище, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Приписами частин 1 і 2 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п. 7.2 договору за порушення терміну виконання зобов'язання з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості. Також вказаним пунктом передбачено, що у випадку неповернення попередньої оплати (її частини) або ненадання у зазначений термін звітних документів, що підтверджують факт виконання послуг, виконавець сплачує штрафні санкції в розмірі однієї облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми невикористаних коштів.

Втім, відповідач, заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення господарських санкцій, посилається на п. 5.29 договору, яким передбачено, що замовником (через центральні служби забезпечення ЗС України), при можливості, надаються матеріали, сировина, комплектуючі. З урахуванням наведеного відповідач стверджує, що останній був позбавлений можливості виконати свої зобов'язання за договором у зв'язку з тим, що комплектуючі надані позивачем лише 02 лютого 2015 року на підставі наряду від 30.01.2015 № 185/15.

Наведені доводи відповідача судом при вирішенні даного спору до уваги не приймаються з таких підстав. По-перше, виходячи зі змісту п. 5.29 договору, надання матеріалів, сировини та комплектуючих не є безумовним обов'язком позивача як замовника за договором, а також виконання відповідачем робіт не поставлено в залежність від виконання позивачем вказаної умови договору. Водночас суд акцентує увагу на тому, що за умовами, передбаченими п. 5.29 договору, позивач надає відповідачеві такі складові для виконання робіт при можливості. По-друге, виходячи зі змісту наряду від 30.01.2015 № 185/15 відповідачеві видано «муфта в сборе» в кіль кількості 40 штук на підставі замовлення останнього від 29.01.2015 № 020/219. З наведеного слідує, що позивачем відповідачеві видано комплектуючі на підставі звернення останнього вже після прострочення зобов'язання та дії договору.

Крім того, як зазначалося вище, відповідач звернувся до суду із клопотанням про зменшення розміру штрафних санкцій у зв'язку із скрутним фінансовим становищем. До клопотання відповідачем додано довідку, підписану бухгалтером ДП «КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД», про наявність поточних та прострочених зобов'язань, невідкладних платежів станом на 16 червня 2015 року.

Суд, розглядаючи вищевказане клопотання відповідача, виходить з такого.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вищеназваних норм права свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки, оскільки поточні грошові зобов'язання не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для зменшення розміру неустойки. Крім того, надана відповідачем довідка, фактично відображає лише зобов'язання підприємства, тобто без активів.

Також суд звертає увагу на припис ч. 1 ст. 42 та ч. 2 і ст. 218 ГК України, яким унормовано, що підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.

Отже, як зазначалося судом вище, в правовідносинах сторін договору має місце порушення з боку відповідача зобов'язання, а тому заявлені прокурором позовні вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій є правомірними.

Так, судом вище встановлено, що періодом прострочення є з 29 грудня 2014 року, тобто з наступного дня, після встановленого п. 5.12 договору терміну, і до 13 травня 2015 року, - до дня фактичного приймання-передачі робіт за актом від 14.05.2015 № 109/1, який є додатком № 4 до договору.

Однак, суд перевіривши розрахунок позовних вимог, визнав його невірним.

За розрахунками суду, наведених у таблиці далі по тексту, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення терміну виконання виконавцем зобов'язання за договором підлягають задоволенню в сумах 1158720,00 грн та 596400,00 грн, відповідно. Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені за неповернення попередньої оплати в сумі 4385939,76 грн підлягає задоволенню в сумі 668691,62 грн.

Сума боргуПеріод простроченняПеня в розмірі 0,1 % за порушення зобов'язанняШтраф в розмірі 7 % за порушення зобов'язанняРозмір облікової ставки НБУПеня за неповрення суми попередньої оплати8520000,0029.12.2014-13.05.20151158720,00596400,00 7668000,0029.12.2014 - 05.02.2015 14 %114704,88 06.02.2015 - 03.03.2015 19.5 %106511,67 04.03.2015 - 13.05.2015 30 %447475,07 Всього 668691,62 грн.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Щодо розподілу господарських витрат суд зазначає таке. Із позовом у даній справі звертався заступник Генерального прокурора України.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 Закону України органи прокуратури, при здійсненні своїх повноважень, звільнені від сплати судового збору.

Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне покласти судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру на відповідача, сума якого складає 73080,00 грн, і вказана сума підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України. Наведене узгоджується з приписами підпунктів 2.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та роз'ясненнями Пленуму Вищого господарського суду України, які викладені у п. 4.5 постанови від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України».

Керуючись стаття 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А ; ідентифікаційний код 14302667, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022, на будь-який його рахунок, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) суму попередньої оплати в розмірі 4385939,76 (чотири мільйони триста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн 76 коп.; пеню в розмірі 0,1 % від вартості послуг в сумі 1158720,00 (один мільйон сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп.; штраф в розмірі 7 % від вартості послуг в сумі 596400,00 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч чотириста) грн 00 коп.; пеня за неповернення попередньої оплати в сумі 668691,62 (шістсот шістдесят вісім тисяч шістсот дев'яносто одна) грн 62 коп.

3. Стягнути з державного підприємства «КИЇВСЬКИЙ БРОНЕТАНКОВИЙ ЗАВОД» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, буд. 34-А ; ідентифікаційний код 14302667, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) в дохід Державного бюджету України судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру в сумі 73080,00 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08 липня 2015 року.

Cуддя Я.А. Карабань