Рішення № 46568821, 29.04.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.04.2015Справа №910/4727/15-г

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпропетровськ, 49094)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (вул. Фрунзе, 104-А, м. Київ, 04080)

про стягнення 61 267 722,82 грн.

Суддя А.М. Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Каракоць О.Р. - представник, довіреність №2781-К-Н-О від 31.07.14 р.;

від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Пресцентр» про стягнення 61 267 722,82 грн., а саме: 27 121 992,71 грн. заборгованості за кредитом, 20 585 297,19 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 85 072,91 грн. заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом та пеня в сумі 13 475 360,01 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Кредитного договору №4П11321И від 20.05.11 р. в частині повернення кредитних коштів, сплати відсотків та винагороди за користування кредитом, за наявності яких позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.03.15 р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/4727/15-г та призначено розгляд справи на 07.04.15р.

07.04.15 р. судове засідання не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.15 р. розгляд справи відкладався на 29.04.15 р.

В судове засідання 29.04.15 р. з'явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 29.04.15 р. не з'явився.

Копію ухвали Господарського суду міста Києва від 02.03.15 р., яку було направлено відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві, а саме: вул. Фрунзе, 104-А, м. Київ, 04080, та яка співпадає з місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців стосовно відповідача, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на інші причини, що не дали змогу виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення.

Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача позивачу невідомі.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (надалі - Постанова №18) роз'яснено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на приписи ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та п. 3.9.1 Постанови №18 суд вважає, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду справи судом належним чином.

Крім того, докази отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду міста Києва від 17.04.15 р. відділенням поштового зв'язку на час розгляду справи 29.04.15 р. до суду не повернуто. Судом здійснено запит з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення №0103033325065, згідно інформації якого зазначене поштове відправлення вручено відділенням поштового зв'язку «Київ-802 адресату особисто.

До початку судового засідання 07.04.15 р. через відділ діловодства (канцелярія) до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача від 31.03.15 р. про долучення документів до матеріалів справи, в якій останній просив суд залучити до матеріалів справи витребувані судом документи, зокрема: копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців по відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» станом на 26.03.15 р.; довідку позивача №Е.21.0.0.0/4-19823 від 31.03.15 р. про залишкову суму боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» разом з підтверджувальними документами повноважень осіб, які її підписали; банківські виписки по рахунках №№ 20625050002001, 20687050006302, 35780050038228 за період з 20.05.11 р. по 27.03.15 р.; письмове пояснення від 30.03.15 р. щодо наявності на даний час чи існування у минулому (або відсутності) інших, крім зазначених в позовній заяві, правовідносин з ПАТ КБ «ПриватБанк», а також наявності або відсутності додаткових угод між сторонами до спірного договору; письмове підтвердження від 30.03.15 р. щодо відсутності інших судових спорів; належним чином завірену копію статуту ПАТ КБ «ПриватБанк».

Заяву судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 29.04.15 р. до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 02.03.15 р. та 17.04.15 р. відповідачем суду не надані, позивачем надані в повному обсязі.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови №18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги те, що представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судового засідання клопотання представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 29, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обов'язки йому зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 29.04.15 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши надані позивачем докази та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20 травня 2011 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (Банк за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (Позичальник за договором, відповідач у справі) було укладено Кредитний договір №4П11321И (надалі - Договір), за умовами якого Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Позичальнику кредит у формі згідно п. А.1. з лімітом та на цілі, зазначені в п. А.2., не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного в третьому абзаці п. 2.1.2., в обмін на зобов'язання Позичальника по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди, в обумовлені цим Договором терміни. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам НБУ, які регулюють кредитні правовідносини.

Розділами 2 - 5 Договору сторони узгодили права та обов'язки сторін, забезпечення зобов'язань позичальника, порядок розрахунків та відповідальність сторін тощо.

Цей договір в частині п. 4.5, набирає чинності з моменту підписання цього договору, в інших частинах - з моменту надання Позичальником розрахункових документів на використання кредиту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобов'язань сторонами за цим договором (п. 6.1. Договору). Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом і цим договором порядку (п. 6.2. Договору).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм §1 та §2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Істотні умови кредитування наведено в розділі «А» Договору. Зокрема, відповідно до п. А.1. Договору вид кредиту - відновлювальна кредитна лінія, тобто кредит надається Позичальнику частинами або повністю до дати зазначеної в п. А.З., в межах ліміту даного договору, в тому числі після часткового або повного погашення по кредиту, таким чином, щоб фактична заборгованість по кредиту не перевищувала встановлений ліміт кредитного договору.

Пунктами А.2., А.З. Договору визначено, що ліміт дійсного кредитного договору становить 27 221 000,00 гривень, що надаються на фінансування поточної діяльності підприємства. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком по відшкодуванню судових витрат згідно п. 2.2.13., ліміт цього договору збільшується на відповідні суму заборгованості, на цілі згідно п. 2.1.5.

Судом встановлено, що Банком у відповідності до умов п.2.1.1 Договору відповідачеві були відкриті позичковий рахунок № 20625050002001, рахунок по процентам № 20687050006302 та рахунок № 35780050038228 для сплати винагороди.

Як вбачається з наданих позивачем виписок по рахункам Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» №№20625050002001, 20687050006302, 35780050038228 за період з 20.05.11 р. по 27.03.15 р., які залучені судом до матеріалів справи, на виконання умов Договору Банк належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе договірні зобов'язання у відповідності до умов Договору, надавши відповідачу кредит в межах встановленого ліміту.

Зокрема, за період з 01.06.11 р. по 12.02.15 р. позивачем було надано відповідачеві кредитні кошти в сумі 54789267,14 грн., з яких останнім було повернуто Банку 27 667 274,43 грн., станом на 12.02.15 р. залишок заборгованості відповідача за кредитом становить 27 121 992,71 грн.. Крім того, за вказаний період відповідачем було сплачено 4 933 863,63 грн. процентів за користування кредитним коштами.

При цьому факт отримання та розмір наданих позивачем кредитних коштів відповідачем не заперечувався.

Як вбачається із матеріалів справи, а також підтверджено представником позивача в судовому засіданні, будь-які заперечення щодо повного та належного надання банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Договору з боку відповідача відсутні.

Згідно ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів частини 3 ст. 198 Господарського кодексу України встановлено, що відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Згідно положень частини 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до п. 4.2. Договору за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати повернення кредиту згідно п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.14., 2.3.2., 2.4.1 Позичальник сплачує відсотки згідно п. А.6., виходячи з процентної ставки зазначеної в п. А.7.

Згідно умов п. 4.3. Договору відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.2.14., 2.3.2., Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом згідно п. А.6., виходячи з процентної ставки зазначеної в п. А.8. При встановленні Банком у порядку, передбаченому п. 2.3.12., зменшеної процентної ставки, умови даного пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної процентної ставки.

Пунктом 4.4. Договору зазначено, що сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.1. цього Договору, проводиться в дату сплати відсотків. Дата сплати відсотків вказана в п. А.9. Якщо повне погашення кредиту здійснюється в дату, відмінну від зазначеної в цьому пункті, то останньою датою погашення відсотків, є дата фактичного повного погашення

Крім того, згідно п. 4.5. Договору Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку згідно п. А.10.

Згідно положень п. 4.6. Договору у разі якщо дата повернення кредиту та/або сплати відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки згідно з цим договором припадає на вихідний або святковий день, зазначені платежі повинні бути зроблені в банківський день, що передує вихідному або святковому дню.

Банківський день - день, в який банківські установи України відкрита для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ.

Відповідно до п. 4.7. Договору повернення, погашення кредиту, сплата відсотків за цим Договором проводяться у валюті кредиту. Погашення винагороди, неустойки за цим договором проводяться у гривні відповідно до умов цього Договору.

У разі порушення Позичальником умов, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3 цього Договору, погашення усіх платежів проводиться в наступній послідовності: 1) відсотки за користування кредитом, 2) кредит, 3) винагорода, 4) неустойка (штраф, пеня). Остаточне погашення заборгованості за кредитним договором виконується не пізніше дати, зазначеної в п.1.2. При несплаті винагороди у відповідні їм дати сплати, визначені в цьому Договорі, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку відповідно до п.п. 2.2.13., 2.3.13 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту (п. 4.8. Договору).

Пунктом 4.9. Договору зазначено, що при неповерненні кредиту в строк, встановлений п.п. 1.2., 2.2.З., 2.З.2., заборгованість у частині своєчасно неповерненої суми кредиту вважається простроченою, на залишок заборгованості по простроченій сумі кредиту розрахунок відсотків здійснюється відповідно до п. 4.3. з дня виникнення простроченої заборгованості (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2).

Відповідно до п.п. 4.10., 4.11. Договору розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться з дати списання коштів з позикового рахунку до майбутньої дати сплати відсотків і / або за період, який починається з попередньої дати сплати відсотків по поточну дату сплати відсотків. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитним договором. Нарахування відсотків здійснюється на дату сплати відсотків, при цьому відсотки розраховуються згідно п. 4.1. День повернення, погашення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається.

Крім того, згідно п. 4.13. Договору за здійснення договірного списання коштів у межах сум, що підлягають сплаті Банку за цим договором згідно п.п. 2.2.6., 2.3.5. Позичальник сплачує Банку винагороду в сумі і в строки, встановлене тарифами Банку на момент оплати.

При порушенні Позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту, передбачених пунктами 1.2., 2.2.3., 2.3.2., відсотки за користування кредитом розраховується на дату повного погашення зобов'язань за кредитом (п. 4.14. Договору).

За умовами п.А.4 Договору термін повернення кредиту: « 15» травня 2012 р..

Відповідно до п. А.6. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки, що визначаються як загальна суму наступним чином: Q=P+R.

Згідно умов пунктів А.7., А.8. Договору за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки (п. А.6.) виходячи з процентної ставки в розмірі 12% річних. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань щодо повернення кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки (п. А.6.) виходячи з процентної ставки в розмірі 48% річних.

Пунктом А.9. Договору визначено, що датою сплати відсотків «Р» є 25-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання цього договору, а також дати, зазначеної в п. 1.2. При несплаті відсотків «Р» в термін до останнього дня місяця, в якому встановлена дата їх сплати, або термін вказаний в п. 1.2., останні вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2). Датою сплати відсотків «R» є дата зазначена в п. 1,2. або день дострокового повного виконання зобов'язань за договором. При несплаті відсотків «R» у зазначений термін, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2).

Відповідно до п. А.10. Договору Позичальник сплачує Банку винагороду за відкриття позичкового рахунку в розмірі 500,00 гривень в день укладення кредитного договору.

Згідно положень пунктів 2.2.1., 2.2.2., 2.2.3., 2.2.5. Договору Позичальник зобов'язується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.1. цього Договору, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до пунктів 4.2.,4.3., 4,4. цього Договору, повернути кредит в дату/строки, встановлені п.п. 1.2., 2.3.2., 2.2.14. (У випадку, якщо заборгованість за кредитом перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (п. А.2.1.) для поточного періоду користування кредитом, Позичальник зобов'язується погасити різницю в день її виникнення) та сплатити Банку винагороду відповідно до п.п. 4.5., 4.7., 4.15. цього договору.

14 травня 2012 р. між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» (Банк за Договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (Позичальник за Договором, відповідач у справі) були внесені зміни до Договору, шляхом укладення Додаткової угоди до нього, зокрема, пунктом А.2. Договору встановлено, що ліміт кредитного договору становить 27 122 000,00 гривень, які надаються на фінансування поточної діяльності. При виникненні заборгованості Позичальника перед Банком по відшкодуванню судових витрат згідно п. 2.2.13. ліміт цього Договору збільшується на відповідні суму заборгованості, на цілі згідно п. 2.1.5.

Крім того, сторонами доповнено п. А.2.1. Договору, згідно якого ліміт кредитування на конкретну дату (надалі - поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка в цю дату може перебувати в користуванні Позичальника. Поточний ліміт встановлюється Графіком зменшення поточного ліміту (надалі - Графік).

Згідно п. А.З. Договору термін повернення кредиту: дати згідно Графіку зменшення поточного ліміту п. А.2.1. Повернення кредиту вважається здійсненим у встановлений термін, якщо різниця, на яку поточна заборгованість перевищує суму Поточного ліміту на зазначену дату згідно з Графіком, надійшла на рахунок у Банку не пізніше дати, встановленої Графіком зменшення поточного ліміту.

Сплата різниці, на яку поточна заборгованість перевищує суму встановленого поточного ліміту, трактується як повернення кредиту.

Згідно умов пунктів А.7. та А.8. за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки (п. А.6.) Виходячи з процентної ставки в розмірі 10,9% річних. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань щодо повернення кредиту Позичальник сплачує Банку відсотки (п. А.6.) виходячи з процентної ставки в розмірі 43,6% річних.

Крім того, згідно п. 2.2.3. Договору Позичальник зобов'язується повернути кредит у строки, встановлені п. 1.2., 2.3.2, 2.3. Договору. У випадку, якщо заборгованість за кредитом перевищує суму встановленого поточного ліміту згідно Графіку зменшення поточного ліміту (п. А.2.1) для поточного періоду користування кредитом, Позичальник зобов'язується погасити різницю в день її виникнення

В подальшому, Додатковою угодою від 05.10.12 р. сторони погодили внести зміни та доповнення до істотних умов кредитування та Договору, а саме згідно п. А.2. Договору ліміт кредитного договору становить 27 122 000,00 гривень.

Пунктом А.2.1. Договору зазначено, що ліміт кредитування на конкретну дату (надалі - поточний ліміт) визначається сумою кредитних коштів, яка в цю дату може перебувати в користуванні Позичальника. Поточний ліміт встановлюється Графіком зменшення поточного ліміту (надалі - Графік).

Пунктом А.З. Договору визначено термін повернення кредиту: дати згідно з Графіком зменшення поточного ліміту п. А.2.1.

Відповідно до умов Договору (пункти А.6., А.7., А.8.) за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки за фіксованою ставкою в розмірі 10,9% річних. При порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань по погашенню/поверненню кредиту, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом за фіксованою ставкою в розмірі 43,6% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. Сплата відсотків здійснюється Позичальником щомісячно в період з 25 числа місяця по останній день місяця, а також в дату встановлення нульового поточного ліміту, зазначена у п. А.2.1. При несплаті відсотків в зазначені терміни, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно п. 2,3,2).

Крім того, Договір доповнено положенням, що згідно ст. ст. 212, 651 ЦКУ при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором до непогашення всієї заборгованості за даним Договором протягом 90 днів з моменту порушення будь-якого із зобов'язань Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого з зобов'язань має право змінити умови договору, встановивши іншу дату повернення кредиту. При цьому Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати/терміну повернення кредиту. При не поверненні заборгованості за цим договором у дату/строк, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної в повідомленні вважається простроченою (п. 1.3. Договору).

Також, 25 жовтня 2012 р. сторонами укладено Додаткову угоду до Договору, згідно якої Банк та Позичальник внесли зміни до Графіку, встановивши поточний ліміт 25 622 000,00 грн. станом на 25.01.13 р. та 0,00 грн. - станом на 14.05.13 р..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також в порушення умов Договору відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту у строк, визначений Графіком (14.05.13 р.), сплати процентів та винагороди за користування кредитом належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 12.02.15 р. за відповідачем рахується заборгованість за кредитом в сумі 27 121 992,71 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 20 585 297,19 грн. та заборгованість по сплаті винагороди за користування кредитом в сумі 85 072,91 грн., яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання кредитного договору № 4П11321И від 20.05.11 р. або йог окремих положень суду не надано.

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 27 121 992,71 грн. заборгованості по кредиту, 20 585 297,19 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом та 85 072,91 грн. заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом за вказаним кредитним договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 5.1. Договору (в редакції Додаткової угоди від 05.10.12 р.) передбачено, що при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків, винагороди за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2., 4.2., 4.3., 4.4., 4.6., дат/строків повернення/погашення кредиту, передбачених п.п. 1.2., 2.2.3., 2.3.2., 2.2.14., Позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Сплата пені здійснюється у гривні.

При цьому, пунктом 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (далі - Постанова №14) передбачено, що за приписом статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України. Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі №25/187).

Оскільки встановлений сторонами в Договорі розмір неустойки перевищує її граничний розмір, встановлений ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач обмежив нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Крім того, пунктом 5.4. Договору сторони погодили, що нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1., 5.2., 5.3., здійснюється протягом 3 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане Позичальником.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання з повернення кредиту, процентів за користування кредитом та винагороди у строки, визначені Договором, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 13 475 360,01 грн. за період з 29.01.13 р. по 12.02.15 р..

Згідно п. 1.12 Постанови №14 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої за допомогою системи «ЛІГА» перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені та процентів за користування грошовими коштами судом встановлено, що позивачем обґрунтовано проводилося зарахування частини перерахованих відповідачем грошових коштів в рахунок оплати процентів, нарахованих за користування кредитними коштами за Договором.

За висновками суду, вказані дії позивача узгоджуються з положеннями статті 534 Цивільного кодексу України, згідно якої у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у черговості, згідно якої сплаті основного боргу передує сплата процентів і неустойки.

Крім того, судом встановлено, що заявлений позивачем до стягнення за період з 29.01.13 р. по 12.02.15 р. розмір пені в сумі 13 475 360,01 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, зокрема, розрахований з урахуванням приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та є арифметично вірним, а тому вказана вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 13 475 360,01 грн. підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 610, 612, 614, 629, 634, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 231, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 4-2, 4-3, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «ПресЦентр» (04080, м. Київ, Подільський район, вул. Фрунзе, буд. 10-А, код ЄДРПОУ 32251497) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 27 121 992,71 грн. (двадцять сім мільйонів сто двадцять одну тисячу дев'ятсот дев'яносто дві гривні сімдесят одну копійку) заборгованості за кредитом, 20 585 297,19 грн. (двадцять мільйонів п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч двісті дев'яносто сім гривень дев'ятнадцять копійок) заборгованості за відсотками за користування кредитом, 85 072,91 грн. (вісімдесят п'ять тисяч сімдесят дві гривень дев'яносто одну копійку) заборгованості по сплаті винагороди за користування кредитом, 13 475 360,01 грн. (тринадцять мільйонів чотириста сімдесят п'ять тисяч триста шістдесят гривень одну копійку) пені та 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 09 липня 2015 р.

Суддя А.М. Селівон