Рішення № 46568804, 07.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.07.15р. Справа № 904/8168/14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси", м. Нікополь Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ

про про визнання відсутнім права на скасування скоригованого обсягу споживання електроенергії, про визнання недійсними повідомлень як невід'ємних частин договору та визнання недійсним господарського зобов'язання

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Катрич Є.О., довіреність № 08/2015 від 08.04.2015 року, представник;

від відповідача: Коптілов Ю.В., довіреність №145/1001 від 12.05.2015 року, представник.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Енергоресурси" звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", у якому просить:

визнати відсутнім право відповідача на прийняття рішення про скасування дійсності скоригованої граничної величини споживання позивачем електроенергії на червень 2014 року до величини 4100 тис. кВт/год.;

визнати недійсними повідомлення відповідача № 1409/123-ц/2/07ц від 26.06.2014 року, № 123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014 року, № 13700/1001 від 04.07.2014 року; №15080/1001 від22.07.2014 року, № 16134/1001 від 07.08.2014 року, які є невід'ємними частинами договору № 123ц/2/07увід 10.11.2009 року про постачання електричної енергії;

визнати недійсним господарське зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" перед відповідачем на суму 924248,21 грн., яке витікає з повідомлення відповідача № 1409/123-ц/2/07ц від 26.06.2014 року, № 123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014 року, № 13700/1001 від 04.07.2014 року; №15080/1001 від 22.07.2014 року, № 16134/1001 від 07.08.2014 року, рахунку № 221/123-ц/2/07ц/6/5 від 30.06.2014 року.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач, користуючись наданим йому правом, звернувся до відповідача із заявами про коригування договірного обсягу споживання електроенергії на червень 2014 року до 4 100 тис. кВт/год. та видачу рахунку на оплату 1 100 тис. кВт/год. додаткового обсягу електроенергії. Після отримання рахунку та оплати додаткового бажаного обсягу електроенергії і, як вважає позивач, проведеного відповідно до ПКЕЕ коригування, відповідач оскаржуваними повідомленнями сповістив позивача про те, що коригування як такого не відбулося, тобто в односторонньому порядку скасував проведене коригування та виставив позивачеві рахунок на суму 924 248,21 грн., що становить двократну величину вартості перевищення на 795 356 кВт/год договірної величини споживання електроенергії у червні 2014 року.

Через те, що в оскаржуваних повідомленнях відповідача міститься посилання на те, що вони є невід'ємною частиною договору між сторонами на постачання електроенергії, позивач вважає, що вони можуть бути визнані недійсними, так само як і господарське зобов'язання на суму 924 248,21 грн., яке на думку позивача виникло для нього на підставі цих повідомлень разом із рахунком на сплату вартості перевищення спожитої електроенергії.

При цьому, надаючи правове обґрунтування позову у цій частині, позивач посилається на статті 174, 207 Господарського кодексу України та статті 215, 217 Цивільного кодексу України.

Разом з позовом позивач подав заяву № 1188 від 20.10.2014 року про забезпечення позову у якій просив:

заборонити відповідачеві здійснювати будь-які дії щодо припинення подачі електроенергії ПАТ "Енергоресурси" до прийняття судом остаточного рішення у даній справі;

заборонити відповідачеві відмовляти ПАТ "Енергоресурси" в коригуванні в сторону збільшення договірних величин споживання електроенергії у наступних за червнем 2014 року розрахункових періодах з підстав наявності у ПАТ "Енергоресурси" заборгованості за розрахунковий період з першого червня по перше липня у сумі 924 248,21 грн. до прийняття судом остаточного рішення у справі по оскарженню дійсності цієї заборгованості (а.с. 47 - 49 том 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2014 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено у зв'язку з її необгрунтованістю (а.с. 57 том 1).

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що у збільшенні договірної величини споживання електроенергії позивачеві було відмовлено правомірно. На думку відповідача позивачем невірно визначено правову природу правовідносин, з яких не вбачається дій відповідача щодо прийняття рішення про коригування договірного обсягу електроенергії. Стверджує, що правові підстави для задоволення позову з урахуванням обраного способу захисту, відсутні (а.с. 62 - 68 том 1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 року у позові відмовлено повністю.

При цьому, встановивши безпідставність відмови відповідачем у коригуванні договірного обсягу споживання електроенергії, суд дійшов висновку про невірно обраний позивачем спосіб захисту. Стосовно інших позовних вимог, то оскаржувані повідомлення суд не визнав невід'ємними частинами договору в силу їх односторонності, а оскаржуване господарське зобов'язання вважав відсутнім як таке, посилаючись на те, що зобов'язання зі сплати двократної вартості електричної енергії, спожитої понад договірну величину, виникає у споживача виключно на підставі Закону України "Про електричну енергію" та договору (а.с. 181 - 183 том 1).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 року рішення господарського суду залишено без змін, а апеляційні скарги сторін - без задоволення. При цьому суд апеляційної інстанції додатково вказав на те, що зобов'язання зі сплати двократної вартості спожитої понад договірну величину електричної енергії не може вважатися оперативно-господарською санкцією, а має правову природу штрафної санкції за порушення договірного зобов'язання, оскарження якої не передбачено ні договором, ані законом (а.с. 254 - 257 том 1).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2015 року винесені у справі судові рішення місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції скасовані. Справа направлена до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

При цьому стосовно висновків судів попередніх інстанцій щодо невірно обраного позивачем способу захисту свого порушеного права Вищий господарський суд України зазначив, що із багатьох дозволених законом способів, перелік яких міститься у статті 15 Цивільного кодексу України та у статті 20 Господарського кодексу України, серед якого, на думку судів не значиться такий спосіб захисту, як визнання відсутності права на прийняття рішення про скасування дійсності скоригованої граничної величини споживання позивачем електроенергії на червень 2014 року, колегія вважає, що судом 1-ї та 2-ї інстанції не враховано, що наведені норми права носять загальний характер, а позовні вимоги в цій частині розширені та деталізовані, однак суть позовної вимоги полягає у визнані відсутності права, тобто відповідає одному із зазначених у статті 20 Господарського кодексу України способів захисту права, як то визнання наявності або відсутності прав.

Стосовно ж висновків суду попередніх інстанцій щодо відмови в частині позовних вимог про визнання недійсними повідомлень про споживання електричної енергії понад договірну величину та попередження про припинення електропостачання, а саме №1409/123-ц/2/07ц від 26.06.2014; № 123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014; № 13700/1001 від 04.07.2014; № 15080/1001 від 22.07.2014; № 16134/1001 від 07.08.2014 та щодо відмови в частині позовних вимог про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке випливає з вищевказаних повідомлень, то колегія вважає їх такими, що вони не ґрунтуються на матеріалах справи, тобто не є з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, оскільки за наявності у матеріалах справи вказаних повідомлень факт їх дослідження та оцінки залишився поза увагою суду, що в свою чергу призвело до передчасного висновку про те, що ці повідомлення не являються невід'ємними частинами договору постачання електричної енергії № 123ц/2/07ц від 10.11.2009, адже такий висновок спростовується текстом самих повідомлень (а.с. 41 - 46 том 2).

За результатом автоматичного розподілу для розгляду справи № 904/8168/14 призначено суддю Колісника І.І. (а.с. 48 том 2).

Відповідно до ухвали господарського суду від 12.05.2015 року справа прийнята до провадження суддею Колісником І.І.

Справа призначалася до розгляду у судовому засіданні на 08.06.2015 року, 24.06.2015 року, після чого оголошувалася перерва до 07.07.2015 року.

Під час нового розгляду справи сторони підтвердили свої правові позиції по суті спору.

Разом з тим позивач подав 22.05.2015 року через канцелярію суду заяву № 14-600 від 21.05.2015 року про розподіл судом господарських витрат, за яким просить стягнути з відповідача на його користь 73 256,00 грн., з яких: 3 654,00 грн. - судовий збір із трьох позовних вимог немайнового характеру за подання позову до господарського суду; 1 218,00 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову; 1 827,00грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги; 2 557,00 грн. - судовий збір за подання касаційної скарги; 64000,00 грн. - витрати на оплату консультативно-юридичних та представницьких послуг, наданих позивачеві Товариством з обмеженою відповідальністю "Сила закону" (а.с. 52 - 54 том 2).

У судовому засіданні 07.07.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (відповідно до рішення загальних зборів акціонерів від 31.03.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", з 26.06.2012 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" змінило назву на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго") (далі - Постачальник, Відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Енергоресурси" (далі - Споживач, Позивач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 123ц/2/07ц від 10.11.2009 року.

Предметом договору є продаж постачальником електричної енергії споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 46 175 кВт., величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені Додатком "Графік зняття показів обліку електричної енергії", з оплатою споживачем постачальнику вартості використаної (купленої) електричної енергії та здійснення інших платежів згідно з умовами цього договору.

Точки продажу електричної енергії споживачу встановлюються на межі розподілу балансової належності електричних мереж, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" та "Загальна схема електропостачання", які є невід'ємною частиною договору (розділ 1 договору).

Відповідно до підпункту 2.2.2. договору постачальник зобов'язується постачати споживачеві електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору з додатком "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам"; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до "Правил улаштування електропристроїв" та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем у межах дозволеної потужності 12 500 кВт.

Згідно з пунктом 5.1. договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 жовтня поточного року надає постачальникові відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії за формою Додатку "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачам". У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін обсяги очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюються постачальником на рівні фактичного споживання відповідних періодів поточного року та являються договірними величинами.

Відповідно до Додатку № 1 "Обсяги постачання електричної енергії споживачу" до договору, визначено обсяги споживання ВАТ "Енергоресурси" електричної енергії, що постачається по місяцях 2014 року, у тому числі на червень - 3000 тис. кВт/год.

Відповідно до пункту 1 Додатку 3 до договору "Порядок розрахунків" розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 01 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття "розрахунковий період" та календарний місяць вважати прирівняними.

Згідно з пунктом 5.4. договору звернення споживача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та потужності протягом поточного розрахункового періоду розглядаються постачальником відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. Датою отримання постачальником звернення від споживача є дата реєстрації письмового звернення споживача у постачальника.

Договір набуває чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року.

Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 9.8. договору).

За змістом пункту 4.4. Правил користування електричною енергією № 28 від 31.07.1996 року (в редакції постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005 року з наступними змінами і доповненнями) (далі - ПКЕЕ) споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду.

Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії.

За результатами розгляду споживачу надсилається повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин або обгрунтована відмова здійснення коригування. Повідомлення про рівні відкоригованих договірних величин обсягу споживання та електричної потужності є невід'ємною частиною договору.

23.06.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявами №№ 09-716 та 09-717, в яких просив скоригувати договірну величину електроспоживання в бік збільшення на червень місяць до 4 100 тис. кВт/год. та видати додатковий рахунок на збільшення ліміту споживання електроенергії. Заяви отримано відповідачем 23.06.2014 року, про що свідчить відповідна відмітка про їх реєстрацію (а.с. 28-29 том 1).

23.06.2014 року позивач отримав від відповідача рахунок № 221/123-ц/2/07ц/6/1/П2 на суму 1 438 404,00 грн. за 1 100 тис. кВт/год. додатково заявленого обсягу електроенергії на червень 2014 року, який того ж дня за платіжним дорученням № 1936 від 23.06.2014 року було повністю оплачений позивачем (а.с. 30-31 том 1).

Після цього на адресу позивача відповідачем були надіслані повідомлення №1409/123-ц/2/07ц від 26.06.2014 року, № 123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014 року, №13700/1001 від 04.07.2014 року, № 15080/1001 від 22.07.2014 року, № 16134/1001 від 07.08.2014 року (далі - спірні повідомлення), якими відповідач сповістив позивача про те, що у зв'язку зі зверненням позивача із заявами про збільшення місячного ліміту електроенергії менш ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду, ним порушена процедура коригування договірної величини споживання електроенергії, встановлена пунктом 4.4. ПКЕЕ, а тому ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго» відмовляє позивачеві у коригуванні договірної величини споживання електроенергії на червень 2014 року до 4100 тис. кВт/год. Обсяг споживання електроенергії для нього на червень 2014 року залишається незмінним на рівні 3000 тис. кВт/год.

Разом з тим позивача повідомлено про фактичний обсяг спожитої ним у червні 2014 року електроенергії - 3795,356 тис. кВт/год. на суму 4 410 438,35 грн. і, як результат, - перевищення договірної величини електроспоживання на 795,356 тис. кВт/год. на суму 924248,21 грн., що є порушенням статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

У всіх спірних повідомленнях, окрім повідомлення № 123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014 року, міститься застереження про те, що це повідомлення є невід'ємною частиною договору на поставку електричної енергії.

Факт споживання відповідачем у червні 2014 року 3 795 356 кВт/год. на загальну суму 4410438,35 грн. підтверджений сторонами у акті № 221/123-ц/2/07ц/6/1 від 30.06.2014 року (а.с. 33 том 1).

У порядку статті 26 Закону України «Про електроенергетику» за перевищення договірної величини електроспоживання на 795,356 тис. кВт/год. відповідач виставив позивачеві рахунок № 221/123-ц/2/07ц/6/5 від 30.06.2014 року на суму 924 248,21 грн., з чим позивач не погоджується, що і є причиною виникнення спору.

Згідно з частинами першою, другою статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

За частиною четвертою статті 26 цього Закону споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про електроенергетику» споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Отже, у разі узгодження сторонами наднормативної величини споживання електроенергії зазначена санкція не застосовується.

Порядок коригування договірної величини споживання електричної енергії визначений пунктом 4.4. ПКЕЕ.

Юридичний аналіз зазначеної правової норми дозволяє дійти висновку про те, що право на відмову постачальником електричної енергії за регульованим тарифом в коригуванні (збільшенні) споживачеві договірних величин можливе у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Датою коригування вважається дата попередньої оплати додатково заявлених обсягів активної електричної енергії.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії № 123ц/2/07ц від 10.11.2007 року на момент звернення його з заявою про збільшення обсягу споживання електричної енергії на червень місяць 2014 року до 4100 тис. кВт/год.

За таких обставин правові підстави для відмови позивачеві у коригуванні (збільшенні) обсягу електроенергії у відповідача відсутні. Факт видачі у відповідь на звернення позивача рахунку на оплату активної електроенергії за червень 2014 року у заявленому позивачем обсязі - 1100 тис. кВт/год. свідчить про згоду відповідача на проведення коригування.

У свою чергу факт оплати позивачем додатково заявленого ним обсягу електроенергії у сумі 1 438 404,00 грн. за платіжним дорученням № 1936 від 23.06.2014 року є доказом того, що коригування відбулося за фактом сплати саме 23.06.2014 року.

Коригування граничних величин споживання електроенергії фактично є зміною істотних умов договору, яке згідно частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зазначений висновок збігається з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 21.04.2011 року у справі № 17/98.

Таким чином, після здійсненого фактичного коригування обсягу споживання електроенергії на червень 2014 року відбулася зміна умов договору в цій частині. Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України наступна їх зміна потребує волевиявлення обох сторін.

З цих підстав у відповідача відсутнє одноосібне право на скасування умови договору в частині скоригованої 23.06.2014 року граничної величини споживання позивачем електроенергії на червень 2014 року до 4100 тис. кВт/год.

Дії відповідача порушують законні права та інтереси позивача, оскільки їх наслідком є застосування штрафної санкції, передбаченої частиною шостою статті 26 Закону України «Про електроенергетику».

За частиною другою статті 20 Господарського кодексу України одним із способів захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання є визнання наявності або відсутності права.

Викладене свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання відсутнім у відповідача права на скасування скоригованої 23.06.2014 року граничної величини споживання позивачем електроенергії на червень 2014 року до 4100 тис. кВт/год.

Разом з тим, приведене нормативне обґрунтування свідчить також про безпідставність вимог позивача в іншій частині позову.

Крім того, за частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За пунктом 1) частини першої статті 208 цього Кодексу правочин між юридичними особами має вчинятися у письмовій формі.

За статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (стаття 654 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 11, 509 Цивільного кодексу цивільні права та обов'язки, зобов'язання виникають, окрім іншого, із договорів та інших правочинів.

Отже, за наявності укладеного між сторонами письмового договору про постачання електричної енергії № 123ц/2/07ц від 10.11.2009 року будь-які зміни до нього мають вноситися у письмовій формі за волевиявленням обох сторін.

За обставинами справи позивач не вчиняв дій на прийняття до виконання спірних повідомлень, а тому односторонньо складені відповідачем, навіть разом із виставленим рахунком № /123-ц/2/07ц/6/5 від 30.06.2014 року про сплату 924 248,21 грн. за перевищення договірної величини електроспоживання на 795,356 тис. кВт/год., вони не є доказом укладення сторонами договору про зміну умов договору про постачання електричної енергії №123ц/2/07ц від 10.11.2009 року та не є доказом виникнення на підставі цього будь-яких зобов'язань для позивача.

Згідно з частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом пункту 2.6. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 року «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено).

Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину.

З огляду на викладене не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсними повідомлень відповідача № 1409/123-ц/2/07ц від 26.06.2014 року, №123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014 року, № 13700/1001 від 04.07.2014 року; №15080/1001 від22.07.2014 року, № 16134/1001 від 07.08.2014 року та про визнання недійсним господарського зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" перед відповідачем на суму 924 248,21 грн., яке витікає з повідомлень відповідача № 1409/123-ц/2/07ц від 26.06.2014 року, № 123ц/2/07ц/06/9230 від 30.06.2014 року, № 13700/1001 від 04.07.2014 року; №15080/1001 від 22.07.2014 року, №16134/1001 від 07.08.2014 року, рахунку № 221/123-ц/2/07ц/6/5 від 30.06.2014 року.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до абзацу третього частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття запобіжних заходів чи заяви про забезпечення доказів або позову.

За змістом пункту 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року (із змін. і доп.) «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» зменшення розміру судового збору з позовної заяви здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

Під час звернення позивача з позовом до суду ним одночасно було заявлено клопотання про забезпечення позову.

При цьому за подання заяви за забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 1 827,00 грн., а саме 609,00 грн. за платіжним дорученням № 3273 від 10.10.2014 року та 1 218,00 грн. за платіжним дорученням № 3099 від 26.09.2014 року (а.с. 54-55 том 1).

З урахуванням викладеного судовий збір за подання позову, сплачений позивачем із розрахунку трьох немайнових вимог у загальній сумі 3654,00 грн., з яких: 1827,00 грн. за платіжними дорученнями № 3272 від 09.10.2014 року та 1827,00 грн. за платіжним дорученням № 3100 від 26.09.2014 року (а.с.13-14 том 1), мав бути зменшений на суму судового збору 1827,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням викладеного, позивачеві підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 3272 від 09.10.2014 року, оригінал якого знаходиться у матеріалах справи (а.с. 13 том 1).

Згідно з пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року (із змін. і доп.) «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконання договорів та з інших підстав, - на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За частиною другою статті 49 цього ж Кодексу якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Приймаючи рішення стосовно розподілу судового збору, суд враховує грубе порушення законних прав та інтересів позивача неправомірними діями відповідача, що змусило позивача захищати свої законні права та інтереси в усіх судових інстанціях протягом тривалого часу.

Тому, враховуючи нормативні положення частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір повністю покладається на відповідача, а саме: 1827,00 грн. за подання позову до господарського суду Дніпропетровської області; 1827,00 грн. за подання апеляційної скарги, що підтверджується платіжними дорученнями № 256 від 26.01.2015 року на суму 609,00 грн., № 255 від 26.01.2015 року на суму 609,00 грн., № 4245 від 26.12.2014 року на суму 609,00 грн. (а.с. 234 - 236 том 1) та 2557,80 грн. за подання касаційної скарги, що підтверджується платіжним дорученням № 749 від 12.03.2015 року (а.с. 26 том 2).

Понесені позивачем витрати у сумі 64000,00 грн. на оплату консультативно-юридичних та представницьких послуг Товариства з обмеженою відповідальністю "Сила закону" не можуть бути покладені на відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013 (справа про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві) положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Керуючись 7 Закону України "Про судовий збір", статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати відсутнім право Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на прийняття рішення про скасування скоригованої 23.06.2014 року граничної величини споживання Приватним акціонерним товариством "Енергоресурси" електричної енергії на червень 2014 року до величини 4100 тис. кВт/год.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, буд. 22, ідентифікаційний код 23359034) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергоресурси" (53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56, ідентифікаційний код 31802573) судовий збір у сумі 1827,00 грн. за подання позову до господарського суду Дніпропетровської області, судовий збір у сумі 1827,00 грн. за подання апеляційної скарги, судовий збір у сумі 2557,80 грн. за подання касаційної скарги.

Повернути Приватному акціонерному товариству "Енергоресурси" (53201, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56, ідентифікаційний код 31802573) з Державного бюджету України судовий збір у сумі 1827,00 грн., сплачений за платіжним дорученням № 3272 від 09.10.2014 року, про що винести ухвалу.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2015 року.

Суддя І.І. Колісник