Рішення № 46568773, 08.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.07.15р. Справа № 904/3920/15

За позовом Прокурора Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

в інтересах держави Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 29 681,23 грн.

Суддя Колісник І.І.

Представники:

від позивача: Кожемятов К.М., довіреність № 1528/01 від 06.04.2015 року, представник;

від відповідача: не з'явився.

прокурор: Масенко А.О., посвідчення № 024234 від 24.01.2014 року.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Інгулецького району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог № 53-1033вх15 від 30.06.2015 року просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість у сумі 29 681,23 грн., з яких: 21 317,95 грн. - основний борг, 168,21 грн. - 3% річних, 3 233,75 грн. - пеня, 3469,10 грн. - інфляційні втрати, 1 492,22 грн. - 7% штрафу. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі - продажу теплової енергії № 167 від 20.12.2013 року в частині своєчасної і повної оплати спожитої теплової енергії за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість відповідача на суму 21 317,95 грн., на яку прокурором нараховані інфляційні втрати у сумі 3 469,10 грн., 3% річних у сумі 168,21 грн., пеня у сумі 3233,75 грн., 7% штрафу у сумі 1 492,22 грн.

Посилаючись, на статті 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, прокурор просить також у порядку забезпечення позову накласти арешт на рахунки та майно відповідача. Вказану заяву, викладену у прохальній частині позову, прокурор обґрунтовує тим, що заборгованість відповідачем не погашена, внаслідок чого порушуються інтереси держави.

У судовому засіданні прокурор та представник позивача підтримали позов з наведених у ньому підстав.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи це тим, що позивачем не враховані усі суми, сплачені відповідачем у рахунок погашення заборгованості за спірним договором. Вважає, що штрафні санкції підлягають перерахунку з огляду на неправильно встановлений позивачем основний розмір заборгованості. Також зазначає, що позивачем проігноровані листи з проханням відстрочити сплату боргу та відключення постачання теплової енергії. Крім того зазначає, що акти приймання-передавання послуг з постачання теплової енергії не скріплені його печаткою.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином відповідно до вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України за адресою, зазначеною у позові, яка збігається з адресою місцезнаходження відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 08.05.2015 року (а.с. 28-29 том 1).

У заяві від 08.07.2015 року, поданій до суду, відповідач просить зменшити штрафні санкції на 90%, посилаючись на тяжке фінансове становище та хворобу. Розгляд справи просить здійснювати без його участі.

Доказом належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи є наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення представнику відповідача поштового відправлення (а.с. 34, 63 том 1).

Відповідно до підпункту 3.9.1. пункту 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду від 08.05.2015 року з призначенням розгляду справи на 08.06.2015 року, після чого розгляд справи відкладався на 01.07.2015 року та на 08.07.2015 року.

У судовому засіданні 08.07.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та прокурора, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.12.2013 року між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (далі - Теплопостачальна організація-продавець, Позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - Споживач-покупець, Відповідач) був укладений договір купівлі - продажу теплової енергії № 167 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. за цим договором теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію у потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими згідно з чинним законодавством тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

За умовами пункту 2.1. договору теплова енергія постачається споживачеві-покупцю в обсягах, визначених у додатку 1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;

- гаряче водопостачання - протягом року (за наявності виділеного об'єму природного газу).

Згідно з пунктом 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, у разі їх відсутності - розрахунковим способом.

За умовами пункту 5.2. договору облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія проводиться за комерційними приладами обліку на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації-продавця та споживача-покупця або за домовленістю сторін в іншому місці.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться у грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів (пункт 6.1. договору).

За пунктом 6.2. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 31.12.2014 року (пункт 10.1. договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили обсяги та порядок постачання теплової енергії споживачеві (а.с. 27 том 1).

Відповідач за період з грудня 2014 року по квітень 2015 року спожив теплової енергії на загальну суму 30 470,04 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

за грудень 2014 року - № 8031 від 31.12.2014 року на суму 7 417,62 грн.;

за січень 2015 року - № 423 від 31.01.2015 року на суму 7 360,67 грн.;

за лютий 2015 року - № 2096 від 28.02.2015 року на суму 6 392,54 грн.;

за березень 2015 року - № 2768 від 31.03.2015 року на суму 7 204,55 грн.;

за квітень 2015 року - № 4084 від 30.04.2015 року на суму 2 094,66 грн. (а.с. 13 - 16, 72, 74 том 1).

За період з 20.05.2015 року по 16.06.2015 року відповідачем частково здійснено оплату спожитої теплової енергії у сумі 9 152,09 грн.

Залишок несплачених грошових коштів за спожиту у період з грудня 2014 року по квітень 2015 року теплову енергію складає 21 317,95 грн. (30 470,04 - 9 152,09 = 21 317,95).

Невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії на вказану суму і є причиною виникнення спору.

Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6.3. договору оплата за теплову енергію здійснюється споживачем - покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем - покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Станом на час звернення прокурора з позовом до суду відповідач повну оплату за спожиту теплову енергію не здійснив. Враховуючи умови договору, вказана оплата мала бути здійснена у наступний строк:

за актом № 8031 від 31.12.2014 року на суму 7 417,62 грн. - до 20.01.2015 року;

за актом № 423 від 31.01.2015 року на суму 7 360,67 грн. - до 20.02.2015 року;

за актом № 2096 від 28.02.2015 року на суму 6 392,54 грн. - до 20.03.2014 року;

за актом № 2768 від 31.03.2015 року на суму 7 204,55 грн. - до 20.04.2014 року;

за актом № 4084 від 30.04.2015 року на суму 2 094,66 грн. - до 20.05.2014 року.

Під час розгляду справи відповідач здійснив оплату у сумі 1 250,00 грн. у рахунок оплати спірної заборгованості, що підтверджується квитанцією № 1/14 від 30.06.2015 року (а.с. 81 том 1).

Отже, залишок несплачених відповідачем грошових коштів за спожиту теплову енергію зменшився до 20 067,95 грн. (21317,95 - 1250,00 = 20067,95).

Доказів повної оплати спожитої теплової енергії, строк оплати якої настав, відповідач суду не надав, що свідчить про його заборгованість перед позивачем на суму 20 067,95 грн.

Зазначене підтверджується також двостороннім актом звірки розрахунків станом на 06.07.2015 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 20067,95 грн.(а.с. 83 том 1).

За таких обставин на час винесення рішення спір між сторонами у частині стягнення 1250,00 грн. із суми основного боргу відсутній.

Відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з пунктом 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1 250,00 грн. підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими у сумі 20067,95 грн. та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частинами четвертою та шостою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За змістом статті 1 Закону України від 20.05.1999 року № 686-XIV «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до пункту 7.2.7. договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховуються штрафні санкції, становить 3 роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено у 3 роки.

Отже, сторони обмежили розмір встановленої законом пені за порушення строків розрахунку за отриману теплову енергію подвійною обліковою ставкою, що є їх правом.

Заявлена до стягнення пеня нарахована з 21.01.2015 року по 25.06.2015 року у загальній сумі 3 233,75 грн. із заборгованості у загальній сумі 21 317,95 грн., з яких:

3265,53 грн. за актом № 8031 від 31.12.2014 року на суму 7417,62 грн. (з урахуванням часткової оплати: 20.05.2015 року - 952,09 грн. із загальної суми 2000,00 грн.; 03.06.2015 року - 2200,00 грн.; 24.06.2015 року - 1000,00 грн.);

5660,67 грн. за актом № 423 від 31.01.2015 року на суму 7360,67 грн. (з урахуванням часткової оплати: 30.04.2015 року - 1700,00 грн.);

3092,54 грн. за актом № 2096 від 28.02.2015 року на суму 6392,54 грн. (з урахуванням часткової оплати: 26.05.2015 рок - 1000,00; 16.06.2015 року - 2300,00 грн.);

7204,55 грн. за актом № 2768 від 31.03.2015 року;

2094,66 грн. за актом № 4084 від 30.04.2015 року.

За результатом перевірки розрахунку пені підстав для зменшення її суми, заявленої до стягнення, не встановлено.

Заявлений до стягнення з відповідача штраф розрахований із загальної заборгованості за спірними актами у сумі 21 317,95 грн. за період з 21.01.2015 року по 25.06.2015 року і складає 1 492,22 грн. (а.с. 71 том 1).

За наслідками перевірки розрахунку штрафу порушень не встановлено, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у загальній сумі 168,21 грн. та інфляційні втрати у загальній сумі 3 469,10 грн. відповідно до наступного розрахунку:

1) за актом № 8031 від 31.12.2014 року із заборгованості 3 265,53 грн.:

- 3% річних за період з 21.01.2015 року по 25.06.2015 року - 41,60 грн.;

- інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року - 1 169,05 грн.;

2) за актом № 423 від 31.01.2015 року із заборгованості 5 660,67 грн.:

- 3% річних за період з 21.02.2015 року по 25.06.2015 року - 57,69 грн.;

- інфляційні втрати за період з березня 2015 року по травень 2015 року - 1 641,59 грн.;

3) за актом № 2096 від 28.02.2014 року із заборгованості 3 092,54 грн.:

- 3% річних за період з 21.03.2015 року по 25.06.2015 року - 24,40 грн.;

- інфляційні втрати за період з квітня 2015 року по травень 2015 року - 507,17 грн.;

4) за актом № 2768 від 31.03.2015 року із заборгованості 7 204,55 грн.:

- 3% річних за період з 21.04.2015 року по 25.06.2015 року - 38,49 грн.;

- інфляційні втрати за травень 2015 року - 151,29 грн.;

5) за актом № 4084 від 30.04.2014 року із заборгованості 2 094,66 грн.:

- 3% річних за період з 21.05.2015 року по 25.06.2015 року - 6,03 грн.

За наслідками перевірки розрахунку підстави для зменшення 3% річних та інфляційних втрат відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заява відповідача про зменшення штрафних санкцій задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 частина перша статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже, за змістом зазначених законодавчих норм та судового інтерпретаційного акту вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду і він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Приймаючи рішення за заявленим відповідачем клопотанням, суд враховує ту обставину, що посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан та хворобу жодними доказами не обґрунтовані, а відтак не можуть бути прийняті до уваги.

Розраховані та заявлені до стягнення пеня та штраф не є надмірно великими у порівнянні до основної суми заборгованості.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

За таких обставин обидві сторони, здійснюючи в однаковий період часу свою підприємницьку діяльність в рамках спірного договору, знаходились у рівних умовах з точки зору ризику своєї господарської діяльності.

Відповідач не позбавлений можливості вирішити питання щодо зменшення штрафних санкцій безпосередньо з позивачем з використанням такого правового механізму, передбаченого статтею 605 Цивільного кодексу України, як припинення зобов'язання прощенням боргу тощо.

Заява прокурора про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно зі статтею 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

За змістом пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заява прокурора про забезпечення позову не обґрунтована належними та допустимими доказами на підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у майбутньому.

Крім того, чинним законодавством не передбачений арешт банківських рахунків, про що просить прокурор та одночасний арешт майна і грошових коштів.

Відповідно до частини першої статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 1 827,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 66, 67, пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) основний борг у сумі 20 067,95 грн., штраф у сумі 1 492,22 грн., пеню у сумі 3233,75 грн., 3% річних у сумі 168,21 грн., інфляційні втрати у сумі 3 469,10 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, код ЄДРПОУ 37989269, Відділення банку ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, п/р 31214206783005, МФО 805012, ЄДРПОУ банку 37988155) судовий збір у сумі 1 827,00 грн.

Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 1250,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.07.2015 року.

Суддя І.І. Колісник