Рішення № 46568757, 10.07.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09.07.15р. Справа № 904/5200/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Придніпров'я" (м.Підгородне, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за поставлений згідно з договором № 900 від 20.11.2014 товар у загальному розмірі 427 655 грн. 73 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Прокуда С.А. - представник (довіреність від 15.04.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ресурс Придніпров'я" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (далі - відповідач) заборгованість за поставлений товар згідно договору № 900 від 20.11.2014 товар у загальному розмірі 427 655 грн. 73 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 309 407 грн. 11 коп. - основний борг;

- 114 475 грн. 27 коп. - інфляційні втрати;

- 3 773 грн. 35 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 900 від 20.11.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений в період з 02.12.2014 по 03.01.2015 товар у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 309 407 грн. 11 коп. За прострочення виконання зобов'язання, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати за загальний період з 24.12.2014 по 12.06.2015 в сумі 114 475 грн. 27 коп., а також 3% річних за загальний період з 24.12.2014 по 12.06.2015 у сумі 3 773 грн. 35 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 09.07.2015.

У судове засідання 09.07.2015 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 09.07.2015 не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, при цьому, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване неможливістю прибути у судове засіданні його представника, при цьому, жодного доказу на підтвердження існування вказаної обставини, відповідачем до клопотання не додано, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника відповідачем не доведена., як взагалі і не доведена неможливість явки у судове засідання.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Так, у судовому засіданні 09.07.2015 представник позивача виклав та обґрунтував позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити додатково наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Адреса відповідача підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.06.2015, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27, на вказану адресу і направлялась кореспонденція господарського суду.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 була отримана відповідачем 22.06.2015, що підтверджується поштовим повідомленням № 4994526967127 (4903806148894), яке повернулося до господарського суду з відповідною відміткою про отримання її відповідачем. Крім того, суд зауважує, що з моменту отримання її відповідачем пройшло 17 днів, але жодних заперечень на позовні вимоги відповідач не надав.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 була надіслана відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, але відповідач не скористався своїм правом на участь його представника у судовому засіданні.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті і розгляд справи можливий без присутності представників позивача та відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

20.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ресурс Придніпров'я" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір № 900 (далі - договір) (а.с.21-23), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти товар на умовах DDP (рампа торгівельного центру в місті поставки - згідно замовлення покупця), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору (пункт 1.1. договору).

У пунктах 7.1. та 7.3. договору сторони узгодили, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, вказаного в пункті 7.1. договору.

Доказів зміни або розірвання договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 2.2. договору зазначено, що постачальник гарантує виконання прийнятого замовлення та зобов'язаний здійснити постачання товару в асортименті та кількості, що замовлена покупцем.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця "приймання товару" (пункт 2.6. договору).

Позивач на виконання умов договору у період з 02.12.2014 по 03.01.2015 поставив відповідачу товар на загальну суму 309 470 грн. 11 коп., що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 2105 від 02.12.2014 на суму 9 140 грн. 55 коп. (а.с.27);

- видаткова накладна № 2 137 від 04.12.2014 на суму 5 374 грн. 45 коп. (а.с.29);

- видаткова накладна № 2 194 від 09.12.2014 на суму 8 881 грн. 20 коп. (а.с.31);

- видаткова накладна № 2 236 від 11.12.2014 на суму 12 507 грн. 00 коп. (а.с.33);

- видаткова накладна № 2 261 від 13.12.2014 на суму 28 960 грн. 00 коп. (а.с.35);

- видаткова накладна № 2 262 від 13.12.2014 на суму 19 512 грн. 80 коп. (а.с.37);

- видаткова накладна № 2 263 від 13.12.2014 на суму 7 827 грн. 44 коп. (а.с.39);

- видаткова накладна № 2 264 від 13.12.2014 на суму 10 886 грн. 45 коп. (а.с.41);

- видаткова накладна № 2 265 від 13.12.2014 на суму 16 263 грн. 10 коп. (а.с.43);

- видаткова накладна № 2 358 від 23.12.2014 на суму 9 582 грн. 44 коп. (а.с.45);

- видаткова накладна № 2 379 від 25.12.2014 на суму 8 959 грн. 18 коп. (а.с.47);

- видаткова накладна № 2 418 від 30.12.2014 на суму 9 944 грн. 00 коп. (а.с.49);

- видаткова накладна № 2 419 від 30.12.2014 на суму 22 600 грн. 00 коп. (а.с.51);

- видаткова накладна № 2 420 від 30.12.2014 на суму 16 128 грн. 80 коп. (а.с.53);

- видаткова накладна № 2 421 від 30.12.2014 на суму 22 283 грн. 60 коп. (а.с.55);

- видаткова накладна № 2 422 від 30.12.2014 на суму 17 360 грн. 70 коп. (а.с.57);

- видаткова накладна № 2 423 від 30.12.2014 на суму 19 662 грн. 00 коп. (а.с.59);

- видаткова накладна № 7 від 03.01.2015 на суму 18 260 грн. 80 коп. (а.с.61);

- видаткова накладна № 8 від 03.01.2015 на суму 13 921 грн. 60 коп. (а.с.63);

- видаткова накладна № 9 від 03.01.2015 на суму 8 723 грн. 60 коп. (а.с.65);

- видаткова накладна № 10 від 03.01.2015 на суму 22 690 грн. 40 коп. (а.с.67).

При цьому, судом враховано, що видаткові накладні № 2262 від 13.12.2014, № 2264 від 13.12.2014, № 2265 від 13.12.2014, № 7 від 03.01.2015, № 8 від 03.01.2015, № 9 від 03.01.2015 та № 10 від 03.01.2015 не підписані відповідачем.

При цьому, суд враховує, що до кожної з вище перелічених видаткових накладних в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні.

Так, судом досліджений зміст непідписаних видаткових накладних з товарно-транспортними накладними, якими направлявся вказаний у кожній з накладних товар, та встановлено, що він у повній мірі збігається з товаром, визначених у видатковій накладній, на кожній з товарно-транспортних накладних міститься штамп відповідача про прийняття вказаного у них товару, а отже, суд приходить до висновку, що отримання товару за непідписаними видатковими накладними № 2262 від 13.12.2014, № 2264 від 13.12.2014, № 2265 від 13.12.2014, № 7 від 03.01.2015, № 8 від 03.01.2015, № 9 від 03.01.2015 та № 10 від 03.01.2015 підтверджується матеріалами справи.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до умов пункту 2.6. договору перехід права власності на товар засвідчує саме товарно-транспортна накладна.

При цьому, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткових накладних (товарно-транспортних накладних), вказані накладні підписані представниками відповідача та скріплені його печаткою.

Крім того, до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості поставленого позивачем товару.

Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними (товарно-транспортними накладними) відповідачем також не заявлено.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірних накладних (та документів, що зазначені вище) без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.

Так, у пунктах 5.1. та 5.5. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 20.11.2014) сторони узгодили, що загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім накладним. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар, за вирахуванням сум, які передбачені договором, які настануть після спливу 20 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергам (в день, який раніше настане після спливу строку оплати).

Оплата за договором здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених документів, надання яких є необхідним згідно цього договору та чинного законодавства України. У випадку ненадання постачальником належних документів покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

В порушення умов пункту 5.5. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 20.11.2014) відповідачем в порядку та строки, визначені вказаним пунктом, отриманий товар оплачений не був.

З приводу положень частини 2 пункту 5.5. договору суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом також враховано, що у пункті 2.5. договору визначено зобов'язання постачальника надавати разом з кожною партією товару до торгового центру покупця наступні документи:

- товарно-транспорту накладну (за формою згідно додатку №А), що не містить інформацію про ціну товару;

- замовлення;

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару;

- ветеринарне свідоцтво;

- копію декларації виробника про оптову ціну на продовольчі товари, або інформацію про митну вартість імпортних товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання;

- технічний паспорт (на побутові товари);

- інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, що надає право передачі товару, отримання поверненого покупцем товару, складання актів невідповідності товару умовам договору або вимогам законодавства.

В цьому ж пункті договору визначено - якщо визначені документи (чи один із них) не будуть надані разом з товаром або будуть надані в неналежному вигляді чи не в повному обсязі, то покупець має право не приймати такий товар або відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

Отже, з приводу зобов'язання, визначеного у вказаному пункті договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Так, матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені пунктом 2.5. договору документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору № 900 від 20.11.2014;

- доказів повного повернення отриманого за період з 02.12.2014 по 03.01.2015 товару на загальну суму 309 470 грн. 11 коп. чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Враховуючи викладене, а також визначені контрагентами у пункті 5.5. (в редакції протоколу розбіжностей від 20.11.2014), порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними (товарно-транспортними накладними) настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 309 407 грн. 11 коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 309 407 грн. 11 коп.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, за змістом частини 3 пункту 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці) у якому (яких) мала місце інфляція.

Судом досліджений розрахунок інфляційних втрат, що доданий до позовної заяви, та встановлено, що він не враховує положення вказаної вище постанови, а отже визнається судом необґрунтованим.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за вказаним періодом, судом встановлено наступне:

- за видатковою накладною № 2105 від 02.12.2014 на суму 9 140 грн. 55 коп. строк оплати - 23.12.2014, інфляційні втрати за період з січня 2015 року по травень 2015 року складають 3 669 грн. 62 коп.;

- за видатковою накладною № 2 137 від 04.12.2014 на суму 5 374 грн. 45 коп. строк оплати - 25.12.2014, інфляційні втрати за період з січня 2015 року по травень 2015 року складають 2 157 грн. 66 коп.;

- за видатковою накладною № 2 194 від 09.12.2014 на суму 8 881 грн. 20 коп. строк оплати - 30.12.2014, інфляційні втрати за період з січня 2015 року по травень 2015 року складають 3 565 грн. 50 коп.;

- за видатковою накладною № 2 236 від 11.12.2014 на суму 12 507 грн. 00 коп. строк оплати - 06.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 4 494 грн. 10 коп.;

- за видатковою накладною № 2 261 від 13.12.2014 на суму 28 960 грн. 00 коп. строк оплати - 06.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 10 406 грн. 10 коп.;

- за видатковою накладною № 2 262 від 13.12.2014 на суму 19 512 грн. 80 коп. строк оплати - 06.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 7 011 грн. 47 коп.;

- за видатковою накладною № 2 263 від 13.12.2014 на суму 7 827 грн. 44 коп. строк оплати - 06.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 2 812 грн. 61 коп.;

- за видатковою накладною № 2 264 від 13.12.2014 на суму 10 886 грн. 45 коп. строк оплати - 06.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 3 911 грн. 79 коп.;

- за видатковою накладною № 2 265 від 13.12.2014 на суму 16 263 грн. 10 коп. строк оплати - 06.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 5 843 грн. 77 коп.;

- за видатковою накладною № 2 358 від 23.12.2014 на суму 9 582 грн. 44 коп. строк оплати - 13.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 3 443 грн. 23 коп.;

- за видатковою накладною № 2 379 від 25.12.2014 на суму 8 959 грн. 18 коп. строк оплати - 15.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 3 219 грн. 27 коп.;

- за видатковою накладною № 2 418 від 30.12.2014 на суму 9 944 грн. 00 коп. строк оплати - 20.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 3 573 грн. 15 коп.;

- за видатковою накладною № 2 419 від 30.12.2014 на суму 22 600 грн. 00 коп. строк оплати - 20.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 8 120 грн. 79 коп.;

- за видатковою накладною № 2 420 від 30.12.2014 на суму 16 128 грн. 80 коп. строк оплати - 20.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 5 795 грн. 51 коп.;

- за видатковою накладною № 2 421 від 30.12.2014 на суму 22 283 грн. 60 коп. строк оплати - 20.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 8 007 грн. 09 коп.;

- за видатковою накладною № 2 422 від 30.12.2014 на суму 17 360 грн. 70 коп. строк оплати - 20.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 6 238 грн. 16 коп.;

- за видатковою накладною № 2 423 від 30.12.2014 на суму 19 662 грн. 00 коп. строк оплати - 20.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 7 065 грн. 08 коп.;

- за видатковою накладною № 7 від 03.01.2015 на суму 18 260 грн. 80 коп. строк оплати - 27.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 6 561 грн. 59 коп.;

- за видатковою накладною № 8 від 03.01.2015 на суму 13 921 грн. 60 коп. строк оплати - 27.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 5 002 грн. 40 коп.;

- за видатковою накладною № 9 від 03.01.2015 на суму 8 723 грн. 60 коп. строк оплати - 27.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 3 134 грн. 62 коп.;

- за видатковою накладною № 10 від 03.01.2015 на суму 22 690 грн. 40 коп. строк оплати - 27.01.2015, інфляційні втрати за період з лютого 2015 року по травень 2015 року складають 8 153 грн. 27 коп., а всього 112 186 грн. 78 коп.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 112 186 грн. 78 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зроблених позивачем, та встановлено, що розрахунки не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем невірно визначений початок періоду прострочення з оплати отриманого11.12.2014 товару, оскільки судом встановлено, що при визначенні періоду прострочення позивачем не було враховано, що останній день строку для оплати припадає на вихідний день, а отже з урахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (з урахуванням визначених сторонами днів тижня), в даному випадку - 06.01.2015, крім того, позивачем невірно зазначена сума боргу за накладною від 30.12.2014 № 2420.

Враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом встановлено наступне:

- за видатковою накладною № 2105 від 02.12.2014 на суму 9 140 грн. 55 коп. строк оплати - 23.12.2014, період прострочення з 24.12.2014 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 128 грн. 47 коп.;

- за видатковою накладною № 2 137 від 04.12.2014 на суму 5 374 грн. 45 коп. строк оплати - 25.12.2014, період прострочення з 26.12.2014 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 74 грн. 65 коп.;

- за видатковою накладною № 2 194 від 09.12.2014 на суму 8 881 грн. 20 коп. строк оплати - 30.12.2014, період прострочення з 31.12.2014 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 123 грн. 36 коп.;

- за видатковою накладною № 2 236 від 11.12.2014 на суму 12 507 грн. 00 коп. строк оплати - 06.01.2015, період прострочення з 07.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 161 грн. 39 коп.;

- за видатковою накладною № 2 261 від 13.12.2014 на суму 28 960 грн. 00 коп. строк оплати - 06.01.2015, період прострочення з 07.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 373 грн. 70 коп.;

- за видатковою накладною № 2 262 від 13.12.2014 на суму 19 512 грн. 80 коп. строк оплати - 06.01.2015, період прострочення з 07.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 251 грн. 80 коп.;

- за видатковою накладною № 2 263 від 13.12.2014 на суму 7 827 грн. 44 коп. строк оплати - 06.01.2015, період прострочення з 07.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 101 грн. 01 коп.;

- за видатковою накладною № 2 264 від 13.12.2014 на суму 10 886 грн. 45 коп. строк оплати - 06.01.2015, період прострочення з 07.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 140 грн. 48 коп.;

- за видатковою накладною № 2 265 від 13.12.2014 на суму 16 263 грн. 10 коп. строк оплати - 06.01.2015, період прострочення з 07.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 209 грн. 86 коп.;

- за видатковою накладною № 2 358 від 23.12.2014 на суму 9 582 грн. 44 коп. строк оплати - 13.01.2015, період прострочення з 14.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 118 грн. 14 коп.;

- за видатковою накладною № 2 379 від 25.12.2014 на суму 8 959 грн. 18 коп. строк оплати - 15.01.2015, період прострочення з 16.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 108 грн. 98 коп.;

- за видатковою накладною № 2 418 від 30.12.2014 на суму 9 944 грн. 00 коп. строк оплати - 20.01.2015, період прострочення з 21.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 116 грн. 88 коп.;

- за видатковою накладною № 2 419 від 30.12.2014 на суму 22 600 грн. 00 коп. строк оплати - 20.01.2015, період прострочення з 21.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 265 грн. 63 коп.;

- за видатковою накладною № 2 420 від 30.12.2014 на суму 16 128 грн. 80 коп. строк оплати - 20.01.2015, період прострочення з 21.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 189 грн. 57 коп.;

- за видатковою накладною № 2 421 від 30.12.2014 на суму 22 283 грн. 60 коп. строк оплати - 20.01.2015, період прострочення з 21.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 261 грн. 91 коп.;

- за видатковою накладною № 2 422 від 30.12.2014 на суму 17 360 грн. 70 коп. строк оплати - 20.01.2015, період прострочення з 21.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 204 грн. 05 коп.;

- за видатковою накладною № 2 423 від 30.12.2014 на суму 19 662 грн. 00 коп. строк оплати - 20.01.2015, період прострочення з 21.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 231 грн. 10 коп.;

- за видатковою накладною № 7 від 03.01.2015 на суму 18 260 грн. 80 коп. строк оплати - 27.01.2015, період прострочення з 28.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 204 грн. 12 коп.;

- за видатковою накладною № 8 від 03.01.2015 на суму 13 921 грн. 60 коп. строк оплати - 27.01.2015, період прострочення з 28.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 155 грн. 62 коп.;

- за видатковою накладною № 9 від 03.01.2015 на суму 8 723 грн. 60 коп. строк оплати - 27.01.2015, період прострочення з 28.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 97 грн. 51 коп.;

- за видатковою накладною № 10 від 03.01.2015 на суму 22 690 грн. 40 коп. строк оплати - 27.01.2015, період прострочення з 28.01.2015 по 12.06.2015, сума 3% річних складає 253 грн. 64 коп., а всього 3 771 грн. 87 коп.

Враховуючи вищевикладене, вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 3 771 грн. 87 коп.

Отже, позовні вимоги в цілому підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, судові витрати у справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор Трейд" (49038, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27; ідентифікаційний код 39135315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Придніпров'я" (52000, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, м. Підгородне, автодорога Знам'янка-Луганськ-Ізварине, 227 км + 580 м, корпус 2-Б, кімната 207; ідентифікаційний код 37707690) - 309 407 грн. 11 коп. - основного боргу, 112 186 грн. 78 коп. - інфляційних втрат, 3 771 грн. 87 коп. - 3% річних, 8 507 грн. 32 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко