Ухвала суду № 46564888, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/19743/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області правонаступника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - ДПІ) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року у справі № 808/3326/13-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» (далі - Товариство) до ДПІ,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

У березні 2013 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000251500, № 0000261500 від 19.11.2012 року.

Зазначило, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення спростовуються наявними в матеріалах адміністративної справи первинними документами.

18 травня 2013 року постановою Запорізького окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року, позов задоволено.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ № 0000251500, № 0000261500 від 19.11.2012 року скасовані.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Запорізького окружного адміністративного суду та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, з 16.10.2012 року, на протязі п'яти робочих днів, ДПІ була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства щодо дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за господарськими операціями з ТОВ «Астрон-А» за період з 1.04.2012 року до 30.-06.2012 року, за наслідками якої 29.10.2012 року був складений акт перевірки.

У акті перевірки зазначено, що Товариством у порушення вимог пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та п. 2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» затвердженого Наказом Мінфіну України № 88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого у Мінюсті України 5.06.1995 року за №168/704 занижений податок на прибуток, у розмірі 53 619,00 грн., а також у порушення п.,п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України занижений податок на додану вартість, у розмірі 51 065,00 грн.

19 листопада 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000251500 щодо збільшення Товариству грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 67 023,75 грн., № 0000261500 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 63 831,25 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 1.02.2011 року між Товариством та ТОВ «Астон-А» був укладений договір постачання № 1, відповідно до якого постачальник зобов'язаний поставити (передати) у власність будівельні матеріали, а покупець прийняти та сплатити належний товар за цінами в кількості, номенклатурі та асортименті, вказаними в рахунках-фактурах, які є невід'ємними частинами цього договору.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору ціна та товар, який поставляється постачальником вказується в рахунках, що є невід'ємною частиною цього договору.

Доставка товару, за умовами договору, здійснюється автотранспортом покупця зі складу постачальника або здійснюється постачальником за рахунок покупця. Особливі умови постачання товару можуть бути обумовлені окремо. Постачальник вважається таким, що виконав свої зобов'язання із постачання товару у момент передачі його за видатковою накладною в розпорядження покупця. Датою постачання товару вважається дата підписання покупцем видаткової накладної. Перелік товаросупровідних документів: накладна, рахунок, податкова накладна (п. 4.1-4.5 Договору).

Для підтвердження виконання зазначеного договору Товариство надало рахунки-фактури №СФ-000101 від 27.04.2012 року, №СФ-000099 від 26.04.2012 року, №СФ-000097 від 25.04.2012 року, №СФ-000095 від 24.04.2012 року, №СФ-000092 від 20.04.2012 року, №СФ-000088 від 18.04.2012 року; видаткові накладні №РН-000092 від 27.04.2012 року, №РН-000090 від 26.04.2012 року, №РН-000088 від 25.04.2012 року, №РН-000086 від 24.04.2012 року, №РН-000085 від 20.04.2012 року, №РН-000081 від 18.04.2012 року; податкові накладні №13 від 27.04.2012 року, №10 від 26.04.2012 року, №9 від 25.04.2012 року, №6 від 24.04.2012 року, №5 від 20.04.2012 року, №4 від 18.04.2012 року; банківські виписки.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до ч.,ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що Товариством були надані всі первинні документи для підтвердження господарських операцій з ТОВ «Астон-А» та правомірності формування податкового кредиту.

Крім того, на час здійснення господарських операцій між Товариством та його контрагентом підприємства були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 18 травня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Загородній А.Ф.