Ухвала суду № 46564740, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2015 р. м. Київ К/800/33357/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Ліпського Д.В.,

суддів: Головчук С.В.,

Черпака Ю.К.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пенсії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року позивачем подано до суду позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Український графіт» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 115552,09 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року позов задоволено стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український графіт» суму позовних вимог у розмірі 115552,09 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на користь управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 28 квітня 2012 року змінено. Зазначено у резолютивній частині рішення суму стягнення 102018,10 грн.

Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі судове рішення першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, у межах, визначених ст. 220 КАС України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідач, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до розрахунків позивача суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з серпня 2011 року по січень 2012 року в сумі 115552,09 грн.

На адресу позивача були направлені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за вказаний період, однак в добровільному порядку підприємство суму заборгованості не сплатило.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що підприємство не виконало обов'язку щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, відповідно до розрахунків позивача, а тому заявлені позовні вимоги є обґрунтовані.

Змінюючи судове рішення першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду про наявність у підприємства заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пенсії та необхідність її стягнення. Однак, враховуючи, те, що сума фактичних витрат по пенсіонеру ОСОБА_2 відкликана, так як пенсія призначена на підставі статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір заборгованості судом апеляційної інстанції змінено.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду апеляційної інстанції не погоджується, оскільки він був зроблений передчасно та без детального дослідження всіх обставин цієї справи.

За змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За правилами абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до ПФУ плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

В абзаці п'ятому цього ж підпункту зазначено, що виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів ПФУ, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що витрати на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах за списком № 1, покриваються підприємствами та організаціями.

При цьому частиною 4 статтею 13 цього Закону передбачено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 06.12.1991 року № 1931-XIIЗакон України «Про пенсійне забезпечення» введено в дію з 1 січня 1992 року - в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

До набрання чинності Законом України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення осіб здійснювалось відповідно до Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 року.

Пунктом 16 наведеного вище Положення, зокрема, було визначено, за наявності якого стажу роботи та віку особи мають право на пенсію на пільгових умовах. При цьому вимоги щодо атестації робочих місць за умовами праці згідно раніше діючого законодавства були відсутні.

Таким чином, особі, яка до 01 січня 1992 року (тобто до набрання чинності Закону України «Про пенсійне забезпечення») набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно із Списками №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173 і після цієї дати не працювала на роботах із важкими і шкідливими умовами праці, пенсія призначається відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» згідно із статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Особі, яка до і після 01 січня 1992 року працювала на роботах, передбачених Списками № 1 та № 2, пенсія призначається відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням результатів атестації робочих місць.

Як видно з матеріалів справи, за результатами проведення управлінням Пенсійного фонду України в Комунарському районі міста Запоріжжя самоперевірки правомірності виставлених підприємству ВАТ «Український графіт» фактичних витрат на виплату пільгових пенсій ОСОБА_2 підпадає під дію статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Суд апеляційної інстанції прийшов до висновку що факт набуття права пенсіонером пільгового стажу до 1 січня 1992 року, означає призначення їм пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які докази призначення ОСОБА_2 пенсії за статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сам факт наявності обставин, для перегляду підстав призначення пенсії зазначеним особам не означає, що така пенсія була призначена.

Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблено передчасний висновок про наявність підстав для виключення суми фактичних витрат на виплату і доставку пенсії ОСОБА_2

Допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2013 року скасувати.

Справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про стягнення заборгованості з витрат на виплату і доставку пенсії направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д.В. Ліпський

Судді: С.В. Головчук

Ю.К. Черпак