Ухвала суду № 46564269, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2015 року м. Київ К/800/62775/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року

у справі № 813/8596/13-а (876/3441/14)

за позовом приватного акціонерного товариства «ІРОКС» (далі - ПрАТ «ІРОКС»)

до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Сихівському районі м. Львова)

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПрАТ «ІРОКС» звернулось у листопаді 2013 року до суду з позовом до ДПІ у Сихівському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 0001092210.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати в бюджет податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Лідерком», ТОВ «Ейс контракшн менеджмент», ТОВ «АРС Трейд», ТОВ «БК АТР Груп», ТОВ «БК «АРС», ПП «Юридична фірма Фортеця», ПП «БІКО АГРОТРЕЙД», ПП «СМУ-600» за період діяльності з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 23.10.2013 року № 358/22-10/23958651, яким встановлено порушення позивачем вимог: п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України (далі - ПК України), зокрема, платником податків повторно не надано посадовим особам органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки; п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем за період травень 2011 року - лютий 2012 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 755 275,21 гривень.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2013 року № 0001092210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 755 275,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 377 638,00 гривень.

Підставою для зазначених висновків про зазначені порушення позивача слугували акти інших податкових інспекції про неможливість проведення зустрічних звірок названих контрагентів за періоди їх діяльності, які охоплюються перевіркою періоду діяльності позивача, у зв'язку з чим в ході перевірки встановлено факт нереальності вчинення господарських операцій позивача з його контрагентами та, як наслідок, юридичну дефектність відповідних первинних документів у розумінні п. 44.1 ст. 44 ПК України, що унеможливлює формування даних податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платника податку - учасника відповідної операції та встановлено відсутність вказаних на даних підприємствах управлінського і технічного персоналу, основних фондів, транспортних засобів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем всупереч вимогам п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції чинній до 04.01.2013 року) щодо особливого порядку прийняття податкового повідомлення-рішення при розрахуванні грошового зобов'язання за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасування.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Положеннями п. 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пунктів 200.1-200.3 ст. 200 ПК України, сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V ПК України.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями, іншими подібними документами передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У ході розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що договори та відповідні бухгалтерські і податкові документи позивача за період 2010-2012 років були помилково знищені, серед яких були і документи, які підтверджують реальність господарських відносин між останнім та його контрагентами ТОВ «Лідерком», ТОВ «АРС ТРЕЙД», ТОВ «Будівельна компанія «АРС», «Біко Агротрейд», ПП «СМУ-600» за перевіряємий період, а саме: договори, акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні, платіжні доручення, що підтверджується актом від 25.04.2013 року та про що позивач повідомив відповідача листом від 05.07.2013 року.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що з метою відновлення втрачених документів у відповідності до п. 44.5 ст. 44 ПК України позивачем було вжито необхідних заходів для їх відновлення, однак відновити помилково знищені документи, як вбачається з наявного у матеріалах справи повідомлення, яке було направлено позивачем відповідачу 16.10.2013 року, не вдалося з причин припинення контрагентів.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій вказані контрагенти позивача були діючими.

Разом з тим, реальність спірних господарських операцій підтверджується, долученими позивачем до матеріалів справи копіями актів, зокрема, від 09.11.2011 року № 237/23-а/23958651, складеним за результатами планової виїзної перевірки ЗАТ «ІРОКС» з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.06.2011 року та від 12.04.2013 року № 607/22-10/23958651, складеним за результатами планової виїзної перевірки ПрАТ «ІРОКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 року по 31.12.2012 року, при дослідженні яких судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-яких порушень зі сторони позивача, в частині його взаємовідносин із контрагентами, зазначеними в акті від 23.10.2013 року, виявлено не було.

Також, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо обґрунтованості посилань позивача на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03.03.2012 року у справі № 2а-13786/11/1370, яка набрала законної сили та якою підтверджено реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК «АРС».

Крім того, судом апеляційної інстанції вірно зауважено, що відповідачем під час перевірки були використані документи, що знаходяться в обліковій справі підприємства, податкові декларації позивача з податку на додану вартість з додатками та уточнюючими розрахунками, реєстри отриманих податкових накладних та дані системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає вірною позицію суду апеляційної інстанції щодо безпідставності доводів відповідача на відсутність у позивача первинних документів, якими підтверджується реальність господарських відносин позивача з його контрагентами, зокрема, фактичну поставку контрагентами обумовлених договорами товарів/послуг та сплату сум податку на додану вартість в їх вартості.

Таким чином, враховуючи відсутність підстав для сумнівів в реальності спірних господарських операцій колегія суддів у повній мірі погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо підставності та обґрунтованості віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

При цьому, як вірно зауважено судом апеляційної інстанції, порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ПрАТ «ІРОКС» податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Також, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам і вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції.

Крім того, колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції, що в діях відповідача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні порушення вимог п. 86.9 ст. 86 ПК України, оскільки у ході апеляційного розгляду справи встановлено, що постанова про призначення позапланової документальної перевірки від 01.06.2013 року, прийнята в межах кримінального провадження № 32012110060000109 від 17.12.2012 року, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, яке проводиться стосовно контрагентів, а не стосовно посадових осіб ПрАТ «ІРОКС», тому грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платника податків в загальновстановленому порядку, передбаченому ст. 58 ПК України.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про задоволення позовних вимог ПрАТ «ІРОКС»».

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2014 року, якою скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11.03.2014 року, у справі № 813/8596/13-а (876/3441/14) - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підпис (підпис) І.О. Бухтіярова Судді: підпис (підпис) М.І. КостенкоПомічник судді підпис (підпис) І.В. Приходько