Ухвала суду № 46564084, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 липня 2015 року м. Київ К/800/22366/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчої служби України про визнання неправомірною та скасування постанови,

встановив:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позов задоволено: визнано неправомірною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05.11.2014 року про закінчення виконавчого провадження №41601563 з виконання рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013 року у справі "Case of Malakhova and others v.Ukraine (Application no. 35995/09 and 249 other applications)". Зазначеним рішенням державу - відповідача зобов'язано протягом трьох місяців виконати рішення національного суду (постанову Краматорського міського суду Донецької області від 25.06.2008р. у адміністративній справі №2а-57/2008 про присудження ОСОБА_1 грошових коштів з соціальних виплат) та виплати йому 2000 євро, що мають бути конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу.

Судами встановлено, що старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. 22.01.2014р. відкрито виконавче провадження №41601563 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі від 12.12.2013р. № 35995/09.

Внаслідок проведення виконавчих дій позивачеві перераховано грошові кошти на виконання рішення Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013р. платіжним дорученням №2406 від 20.08.2014р. у розмірі 34668,86 грн., що еквівалентно 2000 євро, платіжним дорученням від 10.06.2014р. №3282 перерахована заборгованість за рішенням національного суду у розмірі 2920,48 грн., та у зв'язку з несвоєчасною сплатою належної суми на користь стягувача перерахована пеня у розмірі 565,33 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 16.10.2014 р. №7586.

На підставі вищезазначеного головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О.В. 05.11.2014р. складено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою встановлено, що рішення суду виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом.

Разом з цим списання (перерахування) грошових коштів з рахунку Міністерства юстиції України на рахунок позивача Державним казначейством України проведено 26.08.2014 р., тобто через 6 днів.

При цьому, курс НБУ на цей день становив 1803,0419 грн., тому сума яку позивач мав би отримати на день здійснення платежу становила б 36060 грн. 83 коп. (2000 x 1803,0419). Таким чином, позивачем не до отримана сума 1391,97 грн. (36060,83 - 34668,86).

Судові рішення мотивовані тим, що рішення Європейського суду з прав людини №35995/09 від 12.12.2013 р. фактично не виконано в повному обсязі, тому у відповідача не було підстав для складення постанови про закінчення виконавчого провадження від 05.11.2014р. № 41601563 на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідачем не вжито всіх можливих і необхідних заходів, спрямованих на виконання в повному обсязі рішення суду.

У касаційній скарзі Департамент державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що державний виконавець вірно застосував курс євро на день формування платіжного доручення і кошти перераховано в межах встановленого законом строку.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної виконавчо служби України про визнання неправомірною та скасування постанови.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак