Ухвала суду № 46563757, 02.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2015 р. м. Київ К/800/20702/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" та Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" (далі - ПАТ "Львівська вугільна компанія") звернулось до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Сокальська ОДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року позов ПАТ "Львівська вугільна компанія" задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення №0004942301\2 від 28 жовтня 2010 року в частині 5659414,16 грн. платежу з податку на прибуток. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року апеляційні скарги Сокальської ОДПІ та ПАТ "Львівська вугільна компанія" залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ "Львівська вугільна компанія" та Сокальська ОДПІ подали касаційні скарги.

ПАТ "Львівська вугільна компанія" просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Львівська вугільна компанія".

Сокальська ОДПІ просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити ПАТ "Львівська вугільна компанія" у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

18.05.2010 року ДПІ у Сокальському районі проведена виїзна планова перевірка ПАТ «Львівська вугільна компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.12.2009 року. За результатами перевірки складено акт № 453\2301\35879807 від 18.05.2010 року.

На підставі акту перевірки ДПІ у Сокальському районі прийняті податкові повідомлення-рішення: №0004942301\2 від 28 жовтня 2010 року за платежем з податку на прибуток на загальну суму 16473533, 00 грн., №0009572301\2\2 від 25 листопада 2010 року за платежем на прибуток приватних підприємств на загальну суму 41555,23 грн., №0004972301\2 від 28 жовтня 2010 року за платежем з податку на додану вартість на загальну суму 7360438,50 грн., №0004952301\2 від 28 жовтня 2010 року за платежем із збору за забруднення навколишнього природного середовища на загальну суму 18268732,89 грн., №0004961702\2 від 27 жовтня 2010 року за платежем з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 20672,75 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за період, що охоплювався перевіркою, ВАТ «Львівська вугільна компанія» мала господарські відносини із ДП «Львіввугілля», ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України», ТОВ «Старт-капітал», ТОВ „Новіком".

Відповідно до договорів про закупівлю послуг по збагаченню рядового вугілля укладених між ВАТ «Львівська вугільна компанія» та ДП «Львіввугілля» як замовником, ВАТ «Львівська вугільна компанія» здійснювало переробку та збагачення давальницької сировини (вугілля) для ДП «Львіввугілля». За умовами згаданих вище договорів передбачено, що власністю замовника є лише рядове вугілля та вугільний концентрат, одержаний в результаті переробки рядового вугілля. Відповідно, відходи вуглезбагачення залишаються у розпорядженні та власності виконавця - ВАТ «Львівська вугільна компанія».

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що представлений розрахунок собівартості однієї тонни відходів вуглезбагачення (тонких відходів), утворених в процесі переробки та збагачення давальницької сировини на ВАТ «Львівська вугільна компанія» у розмірі 2,10 гривень, затверджений Головою правління АТ «Львівська вугільна компанія» є обґрунтований, належним чином розрахований, відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується також висновком судової економічної експертизи, а тому податкове повідомлення - рішення №0004942301 від 28.10.2010 року в цій частині підлягає скасуванню.

Суди попередніх інстанцій дійшли також висновку щодо правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат сплачених коштів, як відсотків за користування кредитом за договором, укладеним між позивачем та ПАТ «Укрексімбанк».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що всього за період з квітня по грудень 2009 року позивачем було придбано товарів, робіт і послуг у ТОВ «Новіком» на загальну суму 29486186,20 грн. (в тому числі ПДВ - 4914364,37 грн.), яку ВАТ «Львівська вугільна компанія» включила до складу валових витрат.

На виконання умов угод, укладених ВАТ «Львівська вугільна компанія» із ТОВ «Новіком» отримало від ТОВ «Новіком» сировину зі вмістом вугілля на загальну суму 27 006 000 грн., в т.ч. ПДВ 20%, обладнання на суму 292 080 грн., в т.ч. ПДВ 20%, та роботи (послуги) на загальну суму 2 188 106 грн., в т.ч. ПДВ 20%. На підтвердження реальності означених господарських угод позивачем надані копії документів ,які долучені до матеріалів справи: накладна №19 від 31.10.2009 (обладнання), накладна №5 від 31.08.2009 (сировина), накладна №6 від 31.08.2009 (сировина), накладна №7 від 31.08.2009 (сировина), накладна №8 від 31.08.2009 (сировина), накладна №9 від 31.08.2009 (сировина), накладна №11 від 04.09.2009 (сировина), Накладна №12 від 04.09.2009 (сировина), накладна №13 від 04.09.2009 (сировина), Накладна №14 від 04.09.2009 (сировина), накладна №14/1 від 04.09.2009 (сировина), накладна №15 від 04.09.2009 (сировина), накладна №15/1 від 04.09.2009 (сировина), накладна №17 від 31.10.2009 (сировина), накладна №18 від 31.10.2009 (сировина), Накладна №19 від 31.10.2009 (сировина), накладна №20 від 31.10.2009 (сировина), накладна №0000021 від 30.11.2009 (сировина), Акт №4 за квітень (очистка хвостосховища), Акт №5 за червень (очистка хвостосховища), Акт №6 за липень (очистка хвостосховища), Акт №7 за серпень (очистка хвостосховища), Акт №8 за вересень (очистка хвостосховища), Акт №10 за жовтень (очистка хвостосховища), Акт №12 за листопад (очистка хвостосховища), Акт №0000025 за грудень (очистка хвостосховища), Рахунок-фактура №5 та Акти №1,2,3 за квітень (транспортні послуги), Рахунок-фактура №6 та Акти №4,5,6 за травень (транспортні послуги), Рахунок-фактура №7 та Акти №7,8,9 за червень (транспортні послуги), Рахунок-фактура №10 та Акт №6/1 за липень (транспортні послуги), Акт №8 за серпень (транспортні послуги), Акт №9 за вересень (транспортні послуги), Акт №10 за жовтень (транспортні послуги), Акт №13 за листопад (транспортні послуги), Акт №1 за грудень (підрядні роботи).

Оплата вартості наданих послуг, виконаних робіт підтверджується виписками банку. Товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Новіком» були отримані через ОСОБА_4 на підставі довіреностей: №254 від 01.08.2009 року, №369 від 30.09.2009 року, №440 від 30.10.2009 року та №441 від 31.10.2009 року. ТОВ „Новіком" виконував означені договори через субпідрядників, зокрема, ТОВ „Еліта", ТОВ «Пульсар».

Судами попередніх інстанцій зазначено, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року по справі №122538\12\9104 у справі за позовом ВАТ «Львівська вугільна компанія» до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень проаналізовано реальність господарських операцій ВАТ «Львівська вугільна компанія» із ТОВ «Новіком» і зазначено ,що у ТОВ «Новіком « відсутні основні фонди, складські приміщення,транспортні засоби, що робить неможливим виконання взятих на себе зобов'язань з приводу поставки обладнання, чи зберігання вугілля, ремонту гірничо-збагачувального обладнання ,тощо. Такі висновки мають преюдиційне значення і обставини, встановлені цією постановою повторному доказуванню не підлягають.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про недоведеність реальності господарських операцій, здійснених позивачем із ТОВ „Новіком".

Щодо нарахування відповідачем грошового зобов'язання ПАТ «Львівська вугільна компанія» із збору за забруднення навколишнього середовища судами попередніх інстанцій зазначено, що ВАТ «Львівська вугільна компанія» в періоді, охопленому перевіркою, неправомірно не нарахувало та не сплатило збір за забруднення навколишнього природного середовища за відходи вуглезбагачення, розміщені на зберігання у хвостосховищах підприємства відповідно до договору зберігання, укладеного 26.06.2008 року із ТОВ «Новіком» в кількості 1120000 тонн, оскільки цим порушуються вимоги п.1.4 р.1, п.3.1 р.3, п.5.4 р.5 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затвердженої Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України №162/379 від 19.07.1999 року, де передбачено, що платником збору за забруднення навколишнього середовища є суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють на території України викиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів, незалежно від права власності на них.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні рішення не досліджено реальність та товарність господарських операцій.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2015 року (К/800/21703/13) касаційну скаргу ПАТ "Львівська вугільна компанія" задоволено частково. Скасовано постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2013 року по справі №122538\12\9104 у справі за позовом ВАТ «Львівська вугільна компанія» до ДПІ у Сокальському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень та направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Також судами не враховано, що збір за забруднення навколишнього середовища нарахований та сплачений ДП «»ЦЗФ «Червоноармійська» (правонаступник ПАТ "Львівська вугільна компанія") при фактичному розміщені відходів.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" та Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2015 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров