Ухвала суду № 46552691, 06.07.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2015 р.Справа № 820/1119/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015р. по справі № 820/1119/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "ТОРГСЕРВІС"

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-закупівельне підприємство «Торгсервіс» (далі за текстом ТОВ «ТЗП «Торгсервіс», позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом Дергачівська ОДПІ, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати прийняте Дергачівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42246,0 грн. (за основним платежем 28164,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14082,0 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. п. 198.1 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дергачівська ОДПІ зазначає, що ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по господарським відносинам з ТОВ «Ріком», з огляду на відсутність реальності здійснення господарських операцій з вказаним постачальником, а також наявністю залишків придбаного, але не реалізованого товару.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-закупівельне підприємство «Торгсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, за результатами якої складено акт № 523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014 року.

Вказаним актом перевірки № 523/20-11-22-01/23762557 від 03.06.2014 року, серед іншого встановлена відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ріком» і, як наслідок безпідставність формування податкового кредиту за цими операціями.

В подальшому, у звязку з неповним зясуванням під час планової виїзної перевірки питань щодо взаємовідносин з ТОВ «Ріком», з огляду на проведення службового розслідування відносно посадових осіб Дергачівської ОДПІ, на підставі п.п.78.1.12 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року по взаємовідносинам з постачальником ТМЦ (робіт, послуг) ТОВ «Ріком» та подальшої їх реалізації.

За результатами перевірки складено акт № 1113/20-11-22-02/23762557 від 19.11.2014 року, яким зафіксовано порушення п. 44.1. ст. 44, п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 198.1 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме заниження підприємством податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ріком» на загальну суму 28164,0 грн.

На підставі вказаних висновків Акту перевірки Дергачівською ОДПІ 29.12.2014 року було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 42246,0 грн. (за основним платежем 28164,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 14082,0 грн.)

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків контролюючого органу про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій ТОВ «Ріком», з огляду на наявність всіх первинних документів, які свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» (Покупець) та ТОВ «Ріком» (Продавець) 01.08.2013 року укладено договір купівлі-продажу № 5/08, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупцю товарно-матеріальні цінності, кількість, найменування та вартість яких відображається в накладних, а Покупець прийти та оплатити товар. Загальна сума договору складає сукупність накладних за цим договором.

Реальність здійснення господарських операцій за договором № 5/08 від 01.08.2013 року підтверджуються наявними в матеріалах справи податковими накладними від 01.08.2013 року № 15, від 03.09.2013 року № 326, від 04.09.2013 року № 437, від 05.09.2013 року № 521, від 09.09.2013 року № 919, від 10.09.2013 року № 1024, від 08.10.2013 року № 813, видатковими накладними від 01.08.2013 року № 15, від 03.09.2013 року № 326, від 04.09.2013 року № 437, від 05.09.2013 року № 521, від 09.09.2013 року № 919, від 10.09.2013 року № 1024, від 08.10.2013 року № 813.

Транспортування товару здійснювалось автотранспортом постачальника, що підтверджено товарно-транспортними накладними.

Оплата вартості товару здійснена в безготівковій формі та підтверджується виписками по банківському рахунку позивача.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Відповідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2014 року у справі № 820/16837/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2014 року, задоволено адміністративний позов ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» до Дергачівської ОДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення.

Вказаними судовими рішеннями встановлена реальність здійснення між ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» та ТОВ «Ріком» господарських операцій та правомірність формування податкового кредиту за цими операціями.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності та необґрунтованості нарахування грошових зобовязань позивачу, оскільки здійснення господарських операцій з ТОВ «Ріком» документально підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Колегія суддів, відхиляє доводи відповідача, що відсутність реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Ріком», підтверджується актами, які складені іншими контролюючими органами з огляду на наступне.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а тому за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податків. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставними доводи Дергачівської ОДПІ, що про заниження податку на додану вартість свідчить встановлена під час перевірки інформація про наявність станом на 31.12.2013 року залишків ТМЦ, з огляду на наступне.

Відповідно ч. 2 п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Доводи позивача, що придбані у ТОВ «Ріком» товари станом на 31.12.2013 року не були повністю використані в господарській діяльності ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» не вказують на безпідставність сформованого податкового кредиту, оскільки ці товари були використані в подальшій господарській діяльності після строків перевіреного періоду, для виконання робіт з ремонту крану на користь ТОВ «Метінвест СМЦ», за договором підряду № 18/09 від 18.09.2013 року, та ремонту порталу на користь ДП «Агротехніка» за договором від10.02.2014 року.

Виконання ремонтних робіт за вказаними договорами та використання матеріалів позивача, що були придбані у ТОВ «Ріком,» підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг та актами списання матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ «ТЗП «Торгсервіс» вимог податкового законодавства та правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 29.12.2014 року.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.04.2015р. по справі № 820/1119/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2015 р.