Ухвала суду № 46552398, 09.07.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2510/15 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи позовні вимоги тим, що при прийнятті рішення щодо припинення трудових відносин відповідачем зазначена інша підстава звільнення, ніж та, що вказана позивачем в заяві про звільнення, що є порушенням прав та законних інтересів позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В засідання з'явились учасники процесу.

Апелянт просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати оскаржувану постанову суду.

Представник відповідача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 24.10.2012 року перебував на посаді начальника управління транспорту та пасажирських перевезень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

04.12.2014 року позивачем подано до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) заяву про надання з 05.12.2014 року основної щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів з подальшим звільненням з роботи згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

04.12.2014 року відповідачем видано наказ «Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_2», згідно якого останньому надано частину щорічної основної відпустки з наступним звільненням.

Відповідно до запису в трудовій книжці від 03.01.2015 року позивач звільнений з займаної посади за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України на підставі наказу від 04.12.2014 року.

Незгода позивача із зазначеною в трудовій книжці підставою звільнення зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Отже, суттєвою умовою угоди про припинення договору є досягнення згоди щодо дати звільнення.

При цьому факт досягнення згоди, в даному випадку, підтверджується заявою позивача від 04.12.2014 року та виданим на її підставі наказом від 04.12.2014 року.

Позивач до свого звільнення з посади не звернувся до відповідача про небажання звільнятися за угодою сторін. Про своє бажання продовжити трудові відносини з відповідачем позивач заявив вже після звільнення, подавши при цьому даний адміністративний позов до суду.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗПП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

З досліджених судовою колегією матеріалів справи вбачається, що позивач з власної ініціативи подав заяву від 04.12.2014 року про надання йому з 05.12.2014 року основної щорічної відпустки з подальшим звільненням з роботи згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

На підставі вищевказаної заяви відповідачем 04.12.2014 року видано наказ про надання відпустки з наступним звільненням.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем, в трудовій книжці ОСОБА_2, як підстава звільнення, вказано «за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України».

При цьому, відповідачем 10.03.2015 року видано наказ №17-к «Про внесення змін до наказів №57-к від 04.12.2014 року, №58-к від 04.12.2014 року та наказу №2-в від 05.01.2015 року», яким внесено зміни до наказу №57-к від 04.12.2014 року «Про надання відпустки з наступним звільненням ОСОБА_2», а саме п. 1 викладено в такій редакції: « 1. Надати ОСОБА_2, начальнику управління транспорту та пасажирських перевезень, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23.06.2012 року по 22.06.2013 року тривалістю 12 календарних днів, невикористану частину щорічної основної відпустки за період роботи з 23.06.2013 року по 22.06.2014 року тривалістю 18 календарних днів (всього 30 календарних днів) з 05.12.2014 року по 04.01.2015 року з наступним звільненням за угодою сторін згідно п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України».

Листом від 10.03.2015 року №053-1913 позивачу надіслано копію наказу Департаменту від 10.03.2015 року №17-к та запропоновано прибути до Департаменту для внесення необхідних записів до трудової книжки.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем вжито заходів щодо зазначення правильної підстави звільнення позивача із займаної посади начальника управління транспорту та пасажирських перевезень Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом прийняття наказу від 10.03.2015 року №17-к.

При розгляді даної адміністративної справи колегія суддів також враховує наявність розбіжностей в номерах наказу, яким позивача було звільнено і в який було внесено зміни. Однак, вказане не впливає на оцінку правомірності дій відповідача стосовно звільнення особи, яка власноручно написала, підписала та подала заяву про звільнення.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, наведене свідчить про відсутність підстав для визнання дій відповідача щодо звільнення ОСОБА_2 із займаної посади протиправними та скасування наказу, на підставі якого позивач звільнений.

У зв'язку з цим, решта позовних вимог, які є похідними від зазначених, також не підлягають задоволенню.

Доводи, наведені позивачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови у задоволенні позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.05.2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 10.07.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.