Постанова № 46552308, 08.07.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Бабаш Г.П.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2015 року справа №805/1624/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Чебанова О.О., розглянувши у письмовому порядку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Несторг» на постанову Донецького окружного адміністративного від 27 травня 2015 р. у справі № 805/1624/15-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Несторг» про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені,-

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2015 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Несторг», в якому просить стягнути з відповідача адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році у сумі 18884,78 грн. та пеню у сумі 3566,80 грн. (а.с.3-5)

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ «Несторг» на користь Державного бюджету України адміністративно господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2013 році, у сумі 18884,78 грн. та пені у сумі 3566,80 грн. (а.с.23-24)

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав свої обовязки щодо виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. (а.с.25-29)

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, звернулися із заявами про розгляд справи у їх відсутність, а тому згідно до вимог п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України справу було розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу - задовольнити, постанову суду першої інстанції - скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Несторг» є юридичною особою, має ідентифікаційний код 37842302, знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Казанцева, 7-б, вид діяльності оптова торгівля.

За звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік (а.с.6), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила - 46 працівників, серед яких є особи, яким встановлена інвалідність - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначена відповідачем - 2 особи.

Відповідачем та його відокремленими підрозділами протягом з січня по грудень 2013 року надавалися щомісячні звіти до Донецького міського центру зайнятості за формою № 3-ПН за 2013 рік відповідно до Інструкції про заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці і соціальної політики України 19.12.2005 року. № 420 про створення робочих місць для інвалідів, в яких зазначено про працевлаштування інвалідів та наявність вакансії за різноманітними посадами. (а.с.37-70)

Протягом 2013 року ТОВ «Несторг» неодноразово зверталось до Донецького міського центру зайнятості, з приводу наявності вільних робочих місць (вакансій) у підприємства та працевлаштування інвалідів 3 групи (загальне захворювання) на вакантні посади. (а.с. 71-82)

Відповідно до наданих копій повідомлення в газеті «Работа в кармане» з січня, серпня 2013 року підприємство запропонувало на роботу інвалідів на посаду торгового агенту. (а.с.89-90)

Як вбачається з копії «Муниципальная газета» № 31 (682) від 08.10.2013 року «ТОВ «Несторг» приймало участь у дні відкритих дверей Донецького міського центру зайнятості та ярмарках вакансій. (а.с.91)

Згідно розрахунку позивача адміністративно господарські санкції відповідача за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2013 році нараховані у розмірі 18884,78 грн. (а.с.7)

Сума адміністративно-господарських санкцій, у встановлений ст. 20 України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року (із змінами та доповненнями) строк сплачена не була, у звязку з чим відповідачу була нарахована пеня за порушення строків сплати адміністративно - господарських санкцій відповідно до ст. 20 цього Закон і п. 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону») з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення.

Згідно розрахунку позивача, сума пені, яку має сплатити відповідач, становить 3566,80 грн. (а.с.8-9)

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав у стягненні адміністративно господарської санкції з огляду на наступне.

Відповідно до положень частин 1, 2 та 3 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 зазначеного Закону передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахування його побажань.

На підставі вимог статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобовязані, у тому числі своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно статті 22 Закону України «Про зайнятість населення», основним завданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальних органів є: реалізація державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції; сприяння громадян у підборі підходящої роботи; надання роботодавцям послуг з добору працівників; здійснення реєстрації безробітних, ведення обліку наданих їм послуг; взаємодія з роботодавцями з питань визначення поточної та перспективної потреби в робочій силі, професійного навчання населення та укомплектування вільних робочих місць, тощо.

Крім того, статтею 6 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що кожен має право на вільний вибір місця, виду діяльності та роду занять, яке заперечується державою шляхом створення правових, організаційних та економічних умов для такого вибору.

Статтями 5 та 14 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що держава гарантує у сфері зайнятості: вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержання інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; соціальний захист у разі настання безробіття; додаткове сприяння у працевлаштуванні окремих категорій громадян, тощо.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Таким чином, обов'язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.

В ході судового розгляду було встановлено, що відповідачем були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, відповідні центри зайнятості повідомлялися про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, до відповідача для працевлаштування інваліди не направлялись, у працевлаштуванні інвалідам не відмовляло, приймалися додаткові міри щодо пошуку інвалідів для працевлаштування, а саме: надавалися оголошення в газети з приводу працевлаштування зазначеної категорії громадян, приймалася участь у ярмарках вакансій та у Дні відкритих дверей Донецького міського центра занятості.

Тобто, відповідач виконав залежні від нього заходи, спрямовані на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, відповідальність за виконання яких покладена на підприємство.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення санкції є адміністративно господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3566,80 грн. колегія судів зазначає, що згідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, відсутність факту сплати санкції обумовлює відсутність обєкту обчислення пені, що доводить передчасність та безпідставність її предявлення.

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового вирішення справи, а зроблені судом висновки спростовуються доводами апеляційної скарги, що є підставою для скасування постанови.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Несторг» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2015 року у справі № 805/1624/15-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Несторг» про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені задовольнити, постанову суду - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволені позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Несторг» про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, та пені - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді О.О. Чебанов

ОСОБА_2