Ухвала суду № 46552191, 23.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № П/811/3638/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання:Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № П/811/3638/14 за позовом Корпорації "Система ССБ" (виробниче обєднання) до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Корпорація Система ССБ звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення, прийняті Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області від 16.07.2014 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 606153 грн., з яких за основним платежем 404102 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 202051 грн. та № НОМЕР_2, яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 12565 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Харківбудконструкція" за грудень 2013 року, внаслідок чого було складено акт від 27.06.2014 року № 123/11-23-22-02/23235177. На підставі висновків перевірки відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення, з яким позивач не погоджується та зазначає, що ним виконано усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру податкового кредиту. Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, ґрунтуються виключно на наявності порушень податкового законодавства, допущених контрагентом позивача. Податковим органом не доведено, що договори, укладені позивачем з контрагентом ТОВ «Харківбудконструкція», порушують публічний порядок та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду 17 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про нікчемність правочину позивача з його контрагентом, що укладений без мети настання реальних наслідків. Зазначених висновків податковий орган дійшов за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ «Харківбудконструкція» з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків за грудень 2013 року. Так, за юридичною адресою контрагент позивача не знаходиться, по придбаному товару відсутнє документальне підтвердження задекларованих сум ПДВ, у звязку з чим не видається можливим встановити реальність здійснення його господарських операцій.

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У відповідності до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку корпорації "Система ССБ" (виробниче об'єднання) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Харківбудконструкція" за грудень 2013 року. За результатами перевірки складено акт №123/11-23-22-02/23235177 від 27.06.2014 року, яким зафіксовано порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за період грудень 2013 року в сумі 404102 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19) по взаємовідносинах з ТОВ "Харківбудконструкція" за грудень 2013 року на суму 12565 грн. 16 липня 2014 року на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.07.2014 р. № НОМЕР_1, яким збільшено суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 606153 грн., з яких за основним платежем 404102 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 202051 грн. та від 16.07.2014 р. № НОМЕР_2, яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 12565 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частиною 2 ст. 3 вищезазначеного Закону встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктом 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 , первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.

Враховуючи положення пункту 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що перевірка висновків податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства має відбуватись шляхом встановлення обставин реальності здійснення господарських операцій через дослідження наявних належних та допустимих доказів.

Так, між позивачем та ТОВ "Харківбудконструкція" укладено договір № 15-11/2013 від 15.11.2013 р. (а.с.32-40). За умовами зазначеного договору, позивач (замовник) замовляє у ТОВ "Харківбудконструкція" (підрядник) на свій ризик виконати та здати у встановлений договором строк роботи по будівництву обєкта. На підтвердження реальності виконання договору позивачем надано копії первинних бухгалтерських документів, як то: графік виконання робіт (а.с.41), тверді ціни на основні види робіт (а.с.42-43), графік фінансування (а.с.44-45), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (а.с.46, 48), акти приймання виконання будівельних робіт (а.с.47, 49), податкові накладні (а.с.50), платіжні доручення (а.с.51-52), рахунок-фактура (а.с.53), дозвіл на виконання будівельних робіт (а.с.54-55), податкові декларації (а.с.58-71), розшифровки податкових зобовязань (а.с.72-74), реєстри виданих та отриманих податкових накладних (а.с.76-97), які підтверджують здійснення господарських операцій між корпорацією "Система ССБ" та його контрагентом. Крім того, податковим органом не заперечувалась відповідність зазначених первинних документів вимогам закону.

Відтак, всі первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на предмет наявності в цих документах всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності спірних податкових повідомлень-рішень.

Щодо посилань апелянта на порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Крім того, на час укладання та виконання договору контрагент позивача був у належному порядку зареєстрований платником податків на додану вартість та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. (а.с.29-31)

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги про нікчемність господарських операцій позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення не допущено порушень норм матеріального і процесуального права, а викладені в ньому висновки відповідають обставинам справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 195-196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року у справі № П/811/3638/14 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:А.В. Шлай

Суддя:С.М. Іванов

Суддя:С.В. Чабаненко