Постанова № 46551870, 10.07.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 липня 2015 року № 826/7958/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді - Добрівської Н.А., розглянувши в скороченому проваджені адміністративну справу

за позовомФізична особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного службовця, члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_2 про встановлення відсутності повноважень, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного службовця, члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), ОСОБА_2, в якому просив (з урахуванням клопотання про зміну позовних вимог, що надійшла через канцелярію суду 26 травня 2015 року):

- «визнати що висновки Відповідача, параграфи 7, 8, 10, 11, 12 листа від 31.12.2014 року №1221/15/59-15, протиправними;

- визнати бездіяльність, Відповідача стосовно відсутності реагування на перевірку фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго» викладених в листах від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва;

- зобов'язати вчинити дії з відкриття справи стосовно перевірки фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго» викладених в листах від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва;

- визнати відсутність повноважень суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП ОСОБА_2 по вчиненню дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва;

- зобов'язати вчинити дії з повернення листів від 20.11.2014 року Президенту України, та листи від 20.11.2014 року, від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, в зв'язку з тим що вони направлені в НКРЕКП з порушенням п.3, п.4 ст.7 ЗУ «Про звернення громадян»;

- визнати, що при вчиненні дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП ОСОБА_2».

В обґрунтування своїх вимог позивач наводить свої заперечення на наведені в листі від 31.12.2014 за підписом відповідача аргументи, що наведені у відповідь на листи, які направлялись позивачем 20 листопада і 08 грудня 2014 року до Дерпідприєимництва і Президента України і були пере направлені до НКРЕКП. Також позивач вказує на те, що відповідачем надана відповідь не по суті поставлених питань. Крім того, позивач наполягає на тому, що листи, які ним направлялись до Дерпідприєимництва і Президента України, не мали передаватись до НКРЕКП, яка не має компетенції вирішувати ті питання, які у запиті висловлені і надавати відповідь.

Відповідач, скориставшись своїм процесуальним правом направив до суду письмові заперечення і документи на підтвердження висловлених в них доводів. Позиція відповідача зводиться до того, що твердження позивача щодо бездіяльності відповідача та відсутності реагування на його звернення не відповідає дійсності, оскільки на його звернення надано повну і обґрунтовану відповідь; оскарження позивачем листа НКРЕКП від 31.12.2014 №122/15/59-15, а саме, параграфів 7, 8, 10-12 не може бути предметом розгляду у адміністративних судах, оскільки воно стосується конкретної ситуації та не являється рішенням суб'єкта владних повноважень; вимога позивача щодо зобов'язання вчинити дії з відкриття справи стосовно перевірки фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензованої діяльності ПАТ «Сумиобленерго» є необґрунтованими, оскільки у відповідності до положень, закріплених в пункті 8 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 за №76, перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки. При цьому, заяви від ПАТ «Сумиобленерго» щодо здійснення перевірки провадження ним ліцензованої діяльності, а також дозволу Уряду на проведення такого заходу контролю до НКРЕКП не надходило. Крім того, відповідач наголошує на відсутності у позивача процесуального права на звернення до суду із вимогою щодо відсутності повноважень, оскільки із такою вимогою до суду може звернутися лише суб'єкт владних повноважень.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини та висловлені відповідачем заперечення, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача суд виходить з наступного.

Позивачем - ФОП ОСОБА_1 спрямовані звернення: 20.11.2014 до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (спрямовано за належністю до НКРЕКП листом від 26.11.2014 №9320/0/20-14), 20.11.2014 до Президента України (спрямовано для розгляду по суті до НКРЕКП листом Адміністрації Президента України від 12.12.2014 №9731/0/20-14).

За своїм змістом запити позивача містять скаргу на дії ПАТ «Сумиобленерго» щодо висунення ряду вимог, які за твердженням позивача не передбачені законодавством, для вирішення питання щодо приєднання електроустановки, а також висловив свою незгоду з викладеними НКРЕ у відповідь на заяви позивача доводи. Питання позивача висловлені у запитах зводяться до наступного:

- чи слід розуміти п.2 ст.25 Закону України «Про електроенергетику», як такий що наділяє НКРЕ, енергопередавальну організацію правом «виставити умови, які не передбачені правилами приєднання електроустановок до електричних мереж?»;

- «чи можливо тлумачити п.7 ст.24 Закону України «Про електроенергетику» так, що все таки можуть існувати ситуації, коли НКРЕ (а зараз НКРЕКП), енергопередавальна організація мають право тлумачити, чи створювати умови, які унеможливлюють, або дають підстави відмовити в приєднанні електроустановок споживача до електричних мереж?»;

- «чи має компетенцію член НКРЕ ОСОБА_3 тлумачити Закони України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність» в такому розрізі, що приходить до висновку «електропередавальна організація має право Вам відмовити у наданні послуги з приєднання», що кардинально змінює п.7 ст.24 Закону України «Про електроенергетику», згідно з якою «електропередавальна організація не має право Вам відмовити у наданні послуги з приєднання»?

- «чи не вважаєте Ви, що член НКРЕ ОСОБА_3, своїми листами, практично заблокував право споживачів на гарантовані державою послуги з користування електроенергією, та створив для монополіста в лиці обленерго додаткові можливості зловживання на ринку енергетики?»;

- «чи дає даний пункт (п.7 ст.24 Закону України «Про електроенергетику») право членам НКРЕКП тлумачити Закон України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність», чи даний пункт передбачає надання роз'яснень виключно стосовно нормативно-правових актів НКРЕКП?»;

- «чи давав п.21 ст.4 Положення право членам НКРЕ тлумачити Закони України «Про архітектурну діяльність», «Про містобудівну діяльність», чи даний пункт передбачає надання роз'яснень виключно стосовно нормативно-правових актів НКРЕКП?».

У відповідь на вказані запити Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг своїм листом від 31.12.2014 за №1221/15/39-15 за підписом члена НКРЕКП ОСОБА_2, надало розгорнуту відповідь з посиланням на норми законодавства, якими регулюються спірні правовідносини. Копії даного листа адресовані ПАТ «Сумиобленерго» та в Сектор НКРЕ у Сумській області.

Не погоджуюсь зі змістом цього листа, позивач, наполягаючи також на факті допущення під час розгляду даних листів протиправної бездіяльності та відсутності у відповідача певних повноважень, звернувся до суду із даним позовом, із вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, які на думку позивача відновлять порушене право.

Аналіз змісту запитів позивача, що були направлені на адресу Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Президента України, а також висловлених в них питань, суд приходить до висновку, що такі запити підпадають під визначення заява (клопотання) в розумінні Закону України «Про звернення громадян» (частина 3 статті 3), тобто, є зверненням із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Вказаний Закон гарантує право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» визначається порядок розгляду заяв громадян. Наведеною нормою Закону встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Правова оцінка відповіді на заяви (звернення) громадян має надаватись з урахуванням вимог Закону України «Про звернення громадян», зокрема, закріплених в статті 19 названого Закону, в якій закріплено обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:

- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

При цьому, відповідь за заяви/звернення громадян не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень ч.2 ст.2 та п.1 ч.1 ст.17 КАС України, законодавцем встановлені певні обмеження щодо предмету оскарження, зокрема, до суду може бути оскаржено лише рішення суб'єкта владних повноважень, яке у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 162 КАС України може бути визнане судом протиправним повністю чи окремі його положення і бути скасованим або визнане нечинним за наслідками розгляду справи по суті.

Рішення суб'єкта владних повноважень являє собою акт розпорядчого характеру, що ухвалюється суб'єктом владних повноважень для розв'язання найбільш важливих питань, які належать до його компетенції. Рішення видаються також і кількома неоднорідними органами (державними органами, громадськими організаціями тощо) із спільних питань, що належать до їх компетенції.

Водночас, відповідь на звернення громадянина за своїм змістом є письмовим повідомленням про результати розгляду такого звернення і висновки уповноваженого органу чи особи щодо висловлених у зверненні питань. Така відповідь не породжує, не змінює і не припиняє певні правовідносини і не встановлює нових обов'язків для адресата, як і не наділяє додатковими правами. Отже, по своїй суті, відповідь на звернення є письмово відображеною позицією уповноваженого органу чи особи з приводу питань, що віднесені до його компетенції.

Одночасно, логічна послідовність викладення такої позиції, її зміст і висновки можуть бути предметом перевірки судом лише в контексті обґрунтованості наданої відповіді.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що лист від 31.12.2014 №1221/15/59-15 за підписом члена НКРЕКП ОСОБА_2 не є рішенням суб'єкта владних повноважень, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині заявленої вимоги про визнання протиправними висновки відповідача, висловлені в абзацах 7, 8, 10, 11, 12 листа від 31.12.2014 за №1221/15/59-15, не відповідає визначеній законодавцем компетенції адміністративного суду при вирішенні справи по суті.

У зв'язку з викладеним, а також враховуючи приписи частини 2 статті 157 КАС України, відповідно до якої, суд закриваючи провадження у справі, повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про необхідність постановлення рішення про відмову в задоволенні позову в наведеній частині.

Щодо вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача стосовно відсутності реагування на перевірку фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго» викладених в листах від 20.11.2014 року, а також про зобов'язання відповідача вчинити дії з відкриття справи стосовно перевірки фактів про порушення умов та правил здійснення ліцензійної діяльності ПАТ «Сумиобленерго», суд вважає за доцільне зазначити, що у своїх зверненнях від 20.11.2014 до Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Президента України, позивач не ставив питання щодо вжиття заходів реагування щодо відновлення порушення Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» його прав. Крім того, з такими вимогами ОСОБА_1 до НКРЕКП. У зв'язку з наведеним, такі вимоги позивача визнаються судом безпідставними, а відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

До того ж, суд звертає увагу на те, що позовна заява містить вимоги позивача до члена НКРЕКП ОСОБА_2, які сформульовані наступним чином: визнати відсутність повноважень суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП ОСОБА_2 по вчиненню дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; визнати, що при вчиненні дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП ОСОБА_2

З огляду на обраний позивачами спосіб захисту порушеного права та зміст позовних вимог в цій частині, суд звертає увагу позивача на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов може містити вимоги, зокрема, про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Пунктом 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Беручи до уваги вищезазначене, з вимогами щодо наявності чи відсутності компетенції (повноважень) відповідача - суб'єкта владних повноважень може звернутись тільки суб'єкт владних повноважень.

З огляду на викладене, а також враховуючи не наведення позивачем обґрунтувань наявності процесуального права на звернення до суду з такими вимогами з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин та не надання останнім відповідних доказів існування відповідних обставин, суд приходить до висновку про відсутність у позивача адміністративної процесуальної дієздатності на звернення до суду з такими позовними вимогами, в розумінні ч.2 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України.

На вказані обставини суд звертав увагу позивача в ухвалі від 19 травня 2015 року про залишення позовної заяви без руху. Однак, наведені у вказаній ухвалі недоліки позовної заяви не усунуті.

Наведене дає підстави для відмови у задоволені позову в частині вимог про визнання відсутності повноважень суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП ОСОБА_2 по вчиненню дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва; про визнання, що при вчиненні дій, надання відповіді на питання поставлені в листі від 20.11.2014 року Президенту України, та листі від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва відсутність компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень члена НКРЕКП ОСОБА_2

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання члена НКРЕКП ОСОБА_2 вчинити дії з повернення листів від 20.11.2014 року Президенту України, та листи від 20.11.2014 року, від 08.12.2014 року, Держаній службі України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва, які мотивовані тим, що вони направлені в НКРЕКП з порушенням п.3, п.4 ст.7 ЗУ «Про звернення громадян», суд звертає увагу позивача на положення вказаної норми, які передбачають, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.

Однак, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Згідно підпункту 25 пункту 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджене Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014, НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань розглядає звернення споживачів та надає роз'яснення з питань застосування нормативно-правових актів НКРЕКП.

З огляду на висловлені ОСОБА_1 у зверненнях питання ат наведені на їх обґрунтування обставини, суд вказує на дотримання Держаною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва та Адміністрацією Президента України вимог статті 7 Закону України «Про звернення громадян і не вбачає законних підстав для зобов'язання члена НКРЕКП ОСОБА_2 повернути листи ОСОБА_1 від 20.11.2014 їх первісним адресатам.

Відповідно до п.4 ч.3 ст129 Конституції України та ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, 94, 1832, 158-163, 167, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Фізична особи - підприємця ОСОБА_1 до Державного службовця, члена Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, ОСОБА_2 про встановлення відсутності повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Н.А. Добрівська