Постанова № 46550584, 07.07.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/1909/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:представника позивача - ОСОБА_3 за дорученням від 11.04.2015 представника відповідача - ОСОБА_4 за довіреністю №3347/9/22-25-10 від 18.02.2015 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0001131702/63, -

У судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини постанови згідно ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі ФОП ОСОБА_5, позивач) звернувся в суд з позовом до державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В4" від 16.01.2015 №0001131702/63, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 97892,00 грн. за квітень 2014 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки викладені в акті перевірки від 29.12.2014 №5937/22-25-17-02, на підставі яких винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення є помилковими, такими, що не відповідають фактичним обставинам та такими, що виникли в результаті неналежного аналізу первинних документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні та поданих письмових запереченнях (вх.№17609 від 10.06.2015) просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення позивачем п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду (р.19 Декларації за квітень 2014 року) на 97892 грн. та занижено суму податку на додану вартість (р.18 Декларації за квітень 2014 року) на суму ПДВ 8527 грн.; п.200.3 ст.200 ПК України в результаті чого платником завищено р.20.2 декларації з податку на додану вартість «зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» на суму 97892 грн.; абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України, суб'єктом господарювання завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації з ПДВ за квітень 2014р.) на 8527 грн..

Перевіркою правомірності формування податкового кредиту квітня 2014 року встановлено його завищення в сумі 106419 грн.. В порушення вимог п.198.3 ст.198 ПК України до складу податкового кредиту віднесений ПДВ згідно податкових накладних від 08.04.2014 №70 на суму 638265 грн., у т.ч. ПДВ 106377,50 грн. та від 08.04.2014 №71 на суму 250 грн., у т.ч. ПДВ 41,67 грн. по придбанню автомобіля Тoyota LC-150 та номера-транзиту, який не використовується у власній господарській діяльності підприємця. На придбання автомобіля ФОП ОСОБА_5 укладений з ТОВ "Гранд Мотор" договір купівлі від 08.04.2014 за №СМ-6530. Згідно бази даних АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, зареєстрований 11.04.20144 за громадянином ОСОБА_5. Договір купівлі-продажу №УС 221 від 01.02.2013 укладений ФОП ОСОБА_5 з ТОВ "ТДС Укрспецтехніка" м.Київ термін дії договору 12 місяців (до 01.02.2014) у квітні 2014 року втратив чинність, таким чином ТТН від 30.12.2014 №СМ-000002, №СМ-000003 складені після закінчення терміну дії договору. ТТН містять печатку ФОП ОСОБА_5. Зазначає, що якщо розглядати дані документи як копії, то вони мають містити відбитки печатки постачальника товарів ТОВ "ТДС Укрспецтехніка". За умовами договору поставка товару проводилась на умовах ЕXW (Інкотермс 2010) "франко-завод" - продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці. Таким чином, цей термін покладає мінімальні зобов'язання на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. В наданих ФОП ОСОБА_5 ТТН від 30.12.2014 №СМ-000002 та №СМ-000003 наявна лише печатка ФОП ОСОБА_5. Якщо розглядати вищезазначені документи як копії ТТН, то вони мають містити відбитки печатки постачальника товарів ТОВ "ТДК УкрСпецтехніка". Також, встановлено невідповідність дати видачі ФОП ОСОБА_6 податкової накладної №57 від 08.04.2014 на суму 10303,75 грн., в т.ч. ПДВ 1717,29 грн., наданої ТОВ "ТДК УкрСпецтехніка", при цьому ТТН №СМ-000002 та видаткова накладна №24444 датовані 30.04.2014. В розділі "Витрати" книги обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_5 не вказана сума витрат по вказаному платнику, тобто оплата не проведена. Зазначене свідчить, що 08.04.2014 не відбулась ні одна із умов, що не дає право продавцю скласти податкову накладну. Згідно договорів оренди №0103/2 від 01.03.2014, №0104 від 01.04.2014 та додаткової угоди до договору оренди №0103/2 від 01.03.2014 ФОП ОСОБА_5 надав в платне користування ПАТ "Старокостянтинівський спеціалізований кар'єр" навантажувач НК-530,00331 Т ВХ та навантажувач фронтальний НК-632,00341 Т ВХ. Відповідно до п.6.2 договорів в обов'язки орендодавця входить направлення свого фахівця для проведення відповідного інструктажу на місці експлуатації та забезпечення об'єкта оренди одним власним машиністом. Згідно додаткової угоди до договору оренди №0103/2 від 01.03.2014 орендодавець за власний рахунок забезпечує об'єкт оренди запчастинами, самостійно проводить поточний, капітальний ремонт та технічне обслуговування. ФОП ОСОБА_5 не надано документів, що підтверджують факт встановлення запчастин на навантажувачі, тобто проведення поточного та капітального ремонтів в квітні 2014 року та найманий працівник машиніст відсутній. Аналізом подорожніх листів службового легкового автомобіля встановлено, що поїздки за маршрутами м.Хмельницький с.Красносілка м.Хмельницький за 16.04.2014 18.04.2014 містять різний пробіг в окремі дні, а саме від 104 км до 234 км. Позивачем безпідставно включено до податкового кредиту транспортний засіб (легковий автомобіль, марки Toyota LC-150 Comfort Diesel), який не використовується в межах господарської діяльності підприємця.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, покази свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку і сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню на підставі наведеного нижче.

Суд встановив, що ОСОБА_5 зареєстрований як фізична особа-підприємець 28.11.2006 виконавчим комітетом Хмельницької міської ради, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 №047443, копією довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області №3750, спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.11.2006 року за №29624.

Основними видами діяльності за КВЕД-2010 є: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (45.20); оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (45.31); надання в оренду будівельних машин і устаткування (77.32); оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73); транспортне оброблення вантажів (52.24); надання в оренду вантажних автомобілів (77.12).

У період часу з 16.12.2014 по 22.12.2014 працівником відповідача відповідно до п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI та відповідно до наказу виданого ДПІ у м.Хмельницькому від 10.12.2014 №3816 та направлення від 15.12.2014 №002305 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 РНОКПП НОМЕР_2 з питань документального підтвердження господарських відносин за квітень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_5 (і.п.н. НОМЕР_2), щодо достовірності формування показників податкової звітності з податку на додану вартість за період з "01" квітня 2014р. по "30" квітня 2014р." від 29.12.2014 №5937/22-25-17-02 (далі акт перевірки від 29.12.2014 №5937/22-25-17-02), відповідно до висновків якого встановлені порушення: 1) п.200.1 ст.200 ПК України №2755-VI від 02.12.2010 завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду (р.19 Декларації за квітень 2014 року) на 97892 грн. та занижено суму податку на додану вартість (р.18 Декларації за квітень 2014 року) на суму ПДВ 8527 грн.; 2) п.200.3 ст.200 ПК України платником завищено р.20.2 декларації з податку на додану вартість "Зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду: до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" на суму 97892 грн.; 3) абз. "б" п.200.4 ст.200 ПК України, суб'єктом господарювання завищено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 Декларації з ПДВ за квітень 2014р.) на 8527 грн. ОСОБА_2 порушення платником податків повинно бути враховано при подачі наступної податкової декларації з податку на додану вартість; 4) п.85.2 ст.85 ПК України від 02.12.2010 №2755-VI платником не надано в повному обсязі документи для проведення перевірки, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

ФОП ОСОБА_5, не погоджуючись з висновками, викладеними перевіряючим в акті перевірки від 29.12.2014 №5937/22-25-17-02, подав заперечення до акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 29.12.2014.

За результатами розгляду заперечення відповідачем надано висновок на заперечення від 26.08.2014 №40/22-09-22-02/02968432, відповідно до якого Кам'янець-Подільська ОДПІ вважає, що висновки зазначені в акті документальної позапланової виїзної перевірки №1014/22-09-22-02/02969432 від 12.08.2014 є правомірними та такими, що не суперечать нормам чинного законодавства України.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки від 29.12.2014 №5937/22-25-17-02, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення форми "В4" від 16.01.2015 №0001131702/63, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 97892,00 грн. за квітень 2014 року.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2015 №0001131702, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Хмельницькій області (скарга №19/01 від 19.01.2015) та до Державної фіскальної служби України (скарга №27/03 від 27.03.2015). За результатами розгляд скарги, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.03.2015 №3013/10/22-01-10-03-14 (строк розгляду скарги продовжено по 20.03.2015 (включно) згідно рішення про продовження строку розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 05.02.2015 №1365/10/22-01-10-03-14), відповідно до якої залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0001131702, а скаргу - без задоволення. За результатами розгляду скарги, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 29.04.2015 №4016/м/99-99-10-01-03-14 (строк розгляду скарги продовжено по 29.05.2015 (включно) згідно рішення Державної фіскальної служби України від 07.04.2015 №3195/м/99-99-10-01-03-14), відповідно до якого залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 16.01.2015 №0001131702 та рішення від 19.03.2015 №3013/10/22-01-10-03-14, а повторну скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 16.01.2015 №0001131702/63, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд встановив та враховує наступне.

Підставою для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 97892,00 грн. за квітень 2014 року є викладені в акті перевірки від 29.12.2014 №5937/22-25-17-02 висновки відповідача про неправомірність віднесення ФОП ОСОБА_5 до складу податкового кредиту за квітень суми ПДВ 106419,17 грн. при придбанні транспортного засобу (легкового автомобіля марки Toyota LC-150 Comfort Diesel) та номера-транзита, що не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Досліджуючи правомірність зазначених висновків відповідача, суд враховує наступне.

08.04.2014 між ТОВ "Гранд Мотор" (продавець) та ФОП ОСОБА_5 (покупець) укладено договір №GM-6530 купівлі-продажу автомобіля, відповідно до якого сторони по договору, керуючись Цивільним кодексом України, прийшли до взаємної згоди про те, що продавець зобов'язується продати та передати, а покупець зобов'язується купити та оплатити транспортний засіб (п.1.1 договору); продавець продає, а покупець купує наступний товар: автомобіль (модель) Toyota LC-150 Comfort Diesel, двигун об'ємом 2982 і потужністю 0, тип кузова Універсал, колір сріблястий металік, кузов №JTEBH3FJ905068251, двигун №KD2370892, рік випуску 2014 за ціною 638265,00 грн. (сума з ПДВ) (п.2.1 договору); загальна сума по договору складає 638265,00 грн., в т.ч. ПДВ по ставці 20% (п.2.2 договору); покупець сплачує продавцю передоплату у розмірі 0 грн. протягом 3 банківських днів з дати підписання даного договору. Решту вартості товару, що становить 638265,00 грн. покупець сплачує протягом 5 банківських днів з моменту повідомлення покупця про надходження товару на склад продавця (п.3.1 договору); поставка товару, вказаного у п.2.1 договору, здійснюється на умовах франко-склад продавця (п.4.1 договору); місце передачі товару: вул.Вінницька 1/1, Хмельницький, 29015, Україна (п.4.3 договору); цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов'язань (п.10.1 договору).

Фактичне виконання умов договору підтверджується видатковими накладними №GM-6530 від 09.04.2014, №У-А8333 від 09.04.2014, актом прийому-передачі автомобіля від 09.04.2014, довідкою-рахунком від 09.04.2014.

Оплативши вартість товару (транспортного засобу і номера-транзита), отримавши податкові накладні №70 від 08.04.2014 на загальну суму 638,265,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 106377,50 грн.) та №71 від 08.04.2014 на загальну суму 250,00 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 41,67 грн.), позивач відніс сплачену суму ПДВ до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті закріплено перелік вимог до первинних документів. Так, первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, визначені п.2.4 Положення №88, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Аналогічну позицію викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України по справі №К/9991/47202/11 від 28.03.2013.

Згідно із пунктами 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Зі змісту зазначених приписів чинного законодавства вбачається, що для підтвердження правомірності включення витрат на виконання робіт (надання послуг) до складу витрат та податкового кредиту підприємством має бути складено первинний бухгалтерський документ, який повинен містити необхідні відомості, у тому числі про зміст господарської операції та її обсяги.

Отже, суд погоджується з твердженням податкового органу, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі ст.1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суд встановив, що придбаний товар (транспортний засіб і номер-транзит) був введений в експлуатацію наказом від 12.04.2014 №1 "Про введення в експлуатацію основного засобу з метою забезпечення господарської діяльності", відповідно до якого всі поїздки здійснюються лише за виробничою потребою:

- для мобільного транспортування в пункт здійснення виробничої діяльності для забезпечення щоденної організації, ведення та контроль за господарською діяльністю;

- для ведення переговорів та пошуку нових ринків збуту які підвищують конкурентоспроможність та доходи від здійснення господарської діяльності;

- доставки запчастин та інших матеріалів необхідних для якісної роботи.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про невикористання автомобіля Toyota LC-150 Comfort Diesel у власній господарській діяльності як на підставу неправомірності формування податкового кредиту з підстав наведених нижче. Судом встановлено, що позивачем самостійно здійснювалось обслуговування зданих ним в оренду навантажувачів (свідоцтво про реєстрацію великотонажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу ВХ №000331 та ВХ №000341), а саме запчастини, масла позивачем доставлялись до місць перебування навантажувачів автомобілем Toyota LC-150 Comfort Diesel, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: подорожніми листами службового легкового автомобіля від 16.04.2014 №113501, від 17.04.2014 №113502, від 18.04.2014 №113503, від 21.04.2014 №113504, від 22.04.2014 №113505, від 23.04.2014 №113506, від 24.04.2014 №113507, від 25.04.2014 №113508, від 28.04.2014 №113509, від 29.04.2014 №113510, від 30.04.2014 №113511; договорами на купівлю запасних частин (договір поставки №2506/13 від 25.06.2013, додаткова угода від 23.09.2013 №1 до договору поставки №2506/13 від 25.06.2013, додаткова угода від 31.12.2013 №2 до договору поставки №2506/13 від 25.06.2013, специфікації до договору поставки №2506/13 від 25.06.2013 (№1 від 25.06.2013, №2 від 25.07.2013, №3 від 28.04.2014, №4 від 23.05.2014), договір №230 від 03.01.2013, договір №ДГ-0000093 від 09.04.2014; видатковими накладними на купівлю запасних частин №РН-0000015 від 29.04.2014, №СЛ000000090 від 16.04.2014, №РН-0000139 від 11.04.2014, №24314 від 10.04.2014, №24443 від 30.04.2014, №24444 від 30.04.2014, податковими накладними №90 від 16.04.2014, №3 від 28.04.2014, №19 від 30.04.2014, №23 від 11.04.2014, №57 від 08.04.2014, №56 від 08.04.2014; ТТН на перевезення вищевказаних запасних частин №СМ-000001 від 16.04.2014, №СМ-000003 від 30.04.2014, №СМ-000002 від 30.12.2014; актом списання дизельного палива на заправку автомобіля НОМЕР_3 №1 від 30.04.2014, актами на списання товарно-матеріальних цінностей №0002 від 30.04.2014, №0003 від 30.04.2014; поясненнями свідка ОСОБА_7 (машиніст-оператор навантажувальної машини).

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про складення ТТН від 30.12.2014 №СМ-000002 та №СМ-000003 на виконання договору №УС 221 від 01.02.2013, після закінчення терміну його дії (згідно п.9.1 договору строк дії договору становить 12 календарних місяців з дати його підписання сторонами), оскільки згідно п.9.2 договору №УС 221 від 01.02.2013, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявила про його припинення, то він продовжується на аналогічний період, вказаний в п.9.1 даного договору.

Суд відхиляє як необґрунтоване твердження відповідача про реєстрацію транспортного засобу Toyota Land Cruiser 150, державний номерний знак НОМЕР_1, 2014 року випуску, зареєстрований 11.04.20144 за громадянином ОСОБА_5, а не за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 як на підставу неправомірності формування позивачем податкового кредиту з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 №1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 №1371), транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції (далі - підрозділи Державтоінспекції). Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа -підприємець.

При цьому, неможливість державної реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями не позбавляє права таких осіб на визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість по операціях з реалізації транспортних засобів, якщо були дотримані умови його визначення, встановлені Податковим кодексом України.

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання.

Згідно п.2 ч.2 ст.55 ГК України, суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Таким чином, право власності на майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем.

Частиною 1 ст.52 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.128 ГК України встановлено, що громадянин - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке відповідно до Закону може бути звернено стягнення.

Таким чином, до податкового зобов'язання фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку на додану вартість, можливе включення сум податку на додану вартість, нарахованих у зв'язку з реалізацією транспортних засобів, за умови дотримання приписів ПК України щодо його формування за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат і відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Загальний порядок визначення об'єкта оподаткування з податку на додану вартість як для юридичних осіб, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується ст.185 ПК України.

При цьому, особливих умов для визначення об'єкта оподаткування для фізичних осіб - суб'єктів господарювання, зареєстрованих платниками податку, Кодексом не передбачено. Чинне законодавство не передбачає виокремлення майна, яке використовується підприємцем для здійснення підприємницької діяльності, із загальної маси належного цьому громадянинові майна.

Разом з цим, включення до податкового зобов'язання сум податку, нарахованих у зв'язку з реалізацією транспортних засобів, можливе за умови використання таких транспортних засобів в оподатковуваних операціях у межах їх господарської діяльності та наявності належним чином документального оформлення та підтвердження відповідних витрат та відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, оскільки позивач є власником транспортного засобу та використовує його у власній господарській діяльності, він має право на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого при його придбанні.

Аналогічна правова позиція міститься в ухвалах Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалах від 26.04.2012 у справі №К-57423/09-С та від 05.11.2012 у справі №К-21422/10.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому належать до задоволення.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 104, 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м.Хмельницькому Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області форми "В4" від 16.01.2015 №0001131702/63.

Присудити з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 понесені судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09 липня 2015 року

Суддя/підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1