Постанова № 46550149, 09.07.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2015 року 810/1790/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (далі – Товариство, позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі – ОДПІ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Ірпінська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області (далі – ОДПІ-2), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2014 №0006612201.

В позовній заяві позивач зазначив, що висновки Акта від 10.12.2014 №9961/26-51-22-01/35995595 є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2014 №0006612201 прийняте з порушенням приписів податкового законодавства. На підставі вищезазначеного, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2014 №0006612201.

В запереченні на позовну заяву відповідач послався на обставини, викладені в Акті перевірки. Просив в задоволені позову відмовити.

09.07.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20505005 від 29.04.2015, Товариство зареєстроване як юридична особа 13.06.2008 (Том 6 а.с. 204-206).

Згідно з витягом №1510314500152 з реєстру платників податку на додану вартість від 16.03.2015 позивач з 21.03.2014 є платником податку на додану вартість та перебуває як платник податку на обліку в ОДПІ-2.

Згідно відомостей з ЄДРПОУ від 19.03.2015 та спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20505005 від 29.04.2015, видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (46.39); оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (46.33); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20); рекламні агентства (73.11); дослідження кон’юнктури ринку та виявлення громадської думки (73.20); пакування (82.92) (Том 6 а.с. 200-201, 204-206).

З 20.11.2014 по 03.12.2014 ОДПІ на підставі наказу від 20.11.2014 №1433-П, виданого ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями), проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства (код ЄДРПОУ: 35995595) по взаємовідносинам з ТОВ "ДІТРЕЙД" (код ЄДРПОУ: 38518542) за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 та ТОВ "Ремедія-Україна" (код ЄДРПОУ: 38133888), ПП "Фінн 9" (код ЄДРПОУ: 37887047), ТОВ "ЛІНЕЯ" (код ЄДРПОУ: 38909886), ТОВ "Вебер-Транс" (код ЄДРПОУ: 39267899) і ПП "Олів Лайн" (код ЄДРПОУ: 31956348) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки ОДПІ складено Акт від 10.12.2014 №9961/26-51-22-01/35995595 (далі – Акт перевірки) (Том 1 а.с. 10-22).

У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме: п. 50.2 ст. 50, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 889066,59 грн., в тому числі: за липень 2014 року на суму 222583,26 грн. та за серпень 2014 року на суму 666483,33 грн.

ОДПІ в Акті перевірки щодо господарських правовідносин Товариства з ТОВ "ДІТРЕЙД", ТОВ "Ремедія-Україна", ПП "Фінн 9" та ТОВ "ЛІНЕЯ" зазначила, що товарно-транспортна накладна є обов’язковим документом, що підтверджує фактичне перевезення вантажу. Однак надані до перевірки товарно-транспортні накладні оформлені з порушеннями встановленого порядку та не відповідають встановленій формі, а саме: відсутня інформація, яка ідентифікує транспортний засіб (як за маркою так і реєстраційний номер), відсутнє прізвище водія, відсутня інформація щодо довіреності вантажоодержувача або доручення форми М2, вид перевезень, тощо та не підтверджує фактичного перевезення товару, а отже і його придбання.

В ході аналізу та звірки інформації, поданої в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, за періоди липень-серпень 2014 року встановлено, ТОВ "ДІТРЕЙД" у липні-серпні 2014 року та ТОВ "Вебер-Транс" у серпні 2014 року видавали податкові накладні з дробленням суми сформованого податкового кредиту з ПДВ до 10 тисяч гривень, чим сформували податковий кредит з ПДВ ТОВ "Астерс Груп" за відповідні періоди.

Крім того, щодо господарських правовідносин Товариства з ПП "Олів Лайн" ОДПІ зазначила, що відповідно до автоматизованої інформаційної системи Державної фіскальної служби України "Податковий Блок", встановлено розбіжність за серпень 2014 року між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ "Астерс Груп" та сумою задекларованого податкового зобов’язання з податку на додану вартість по операції з ПП "Олів Лайн" (код ЄДРПОУ 31956348) на суму 76004,80 грн.

Згідно податкових декларацій з ПДВ та додатку №5 "Розшифровка податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за серпень 2014 року, поданих ТОВ "Астерс Груп" до ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві, сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Олів Лайн" (код ЄДРПОУ 31956348) за серпень 2014 року склала 77900,80 грн.

Згідно поданого до ДПІ за місцем реєстрації звіту з податку на додану вартість за серпень 2014 року, ПП "Олів Лайн" (код ЄДРПОУ 31956348) не декларувало податкових зобов’язань, не виписувало і не реєструвало податкові накладні та відповідно не відображало у складі податкових зобов’язань додатку 5 до декларації взаємовідносини з ТОВ "Астер Груп".

Також, як вбачається із змісту Акта перевірки, під час аналізу господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "Вебер-Транс" відповідачем був використаний акт ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ТОВ "Вебер-Транс", податковий номер 39267899, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків: ПП "Пром-Тех-Снаб" (податковий номер 38007002), ТОВ "Успіх Юа" (податковий номер 38689971) та ТОВ "Еколайн-СТ" (податковий номер 37882209) за період з 01.08.2014 31.08.2014.

На підставі Акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2014 №0006612201, відповідно до якого позивачеві збільшено грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на загальну суму 1333599,00 грн. (за основним платежем – 889066,00 грн. та за штрафними санкціями – 444533,00 грн.) (Том 1 а.с. 24-25).

12.01.2015 Товариство в порядку адміністративного оскарження звернулось із скаргою до Головного управління ДФС у м. Києві. Проте, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 12.03.2015 №4025/10/26-15-10-05-35 (далі – рішення №4025/10/26-15-10-05-35), податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 №0006612201 – залишено без змін, а скаргу – без задоволення (Том 1 а.с. 27-32).

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням Товариство 27.03.2015 звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою на податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 №0006612201 та на рішення №4025/10/26-15-10-05-35.

08.04.2015 Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015 №0006612201 та рішення №4025/10/26-15-10-05-35 – залишено без змін, а скаргу – без задоволення (Том 1 а.с. 34-37).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Щодо господарських правовідносин між позивачем та ТОВ "ДІТРЕЙД", ТОВ "Ремедія-Україна", ПП "Фінн 9", ТОВ "ЛІНЕЯ" та ТОВ "Вебер-Транс", судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем (покупець) та ТОВ "ДІТРЕЙД" (постачальник) здійснювалися на підставі договору №1І019878 від 17.01.2014 (далі – договір №1І019878) (Том 1 а.с. 158-169).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №1І019878, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №1І019878, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Судом встановлено, що з 01.07.2014 по 31.08.2014 ТОВ "ДІТРЕЙД" поставляло позивачу кондитерські вироби, що підтверджується податковими накладними (Том 1 а.с. 240-250; Том 2 а.с. 1-57), заказами на поставку (Том 7 а.с. 47-82), сертифікатами відповідності (Том 7 а.с. 83-101), висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи (Том 7 а.с. 102-107), звітом про переміщення товарів на складах за період з 01.07.2014 по 31.08.2014 (Том 7 а.с. 108-120).

Також, суд зазначає, що поставка вищезазначеного товару від ТОВ "ДІТРЕЙД" до позивача здійснювалась автомобільним транспортом, на підтвердження чого Товариство надало товарно-транспортні накладні (Том 1 а.с. 170-239).

Факт розрахунку між позивачем та ТОВ "ДІТРЕЙД" за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями (Том 8 а.с. 154-181).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем (покупець) та ТОВ "Ремедія-Україна" (постачальник) здійснювалися на підставі договору №1І019993 від 17.01.2014 (далі – договір №1І019993) (Том 2 а.с. 58-64).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №1І019993, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №1І019993, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Судом встановлено, що з 01.08.2014 по 31.08.2014 ТОВ "Ремедія-Україна" поставляло позивачу каші, кукурудзяний кисіль, виноградний цукор, дитячу питну воду, дитяче печиво, що підтверджується видатковими накладними (Том 2 а.с. 65-68), податковими накладними (Том 2 а.с. 69-72), заказами на поставку (Том 8 а.с. 182-185), сертифікатами відповідності (Том 8 а.с. 186-189), висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи (Том 8 а.с. 190-191), звітом про переміщення товарів на складах за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (Том 8 а.с. 192).

Факт розрахунку між позивачем та ТОВ "Ремедія-Україна" за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями (Том 8 а.с. 196-198).

Також, з матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем (покупець) та ПП "Фінн 9" (постачальник) здійснювалися на підставі договору №1І024457 АГ від 07.03.2014 (далі – договір №1І024457 АГ) (Том 2 а.с. 73-83).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №1І024457 АГ, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №1І024457 АГ, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Судом встановлено, що з 01.08.2014 по 31.08.2014 ПП "Фінн 9" поставляло позивачу крупу гречану, борошно, сіль поварену харчову, макаронні вироби, що підтверджується видатковими накладними (Том 2 а.с. 84-85, 87-91, 94), актами про псування, бій, недовезення та надлишок товару (Том 2 а.с. 86, 92, 95-96), накладною на повернення (Том 2 а.с. 93) та податковими накладними (Том 2 а.с. 100-108), заказами на поставку (Том 8 а.с. 199-210), висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи (Том 8 а.с. 211-212, 214, 218-221), протоколом державної санітарно-епідеміологічної експертизи (Том 8 а.с. 213), посвідченнями якості (Том 8 а.с. 215, 217), експлуатаційним дозволом (Том 8 а.с. 216), звітом про переміщення товарів на складах за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (Том 8 а.с. 222)

Також суд зазначає, що поставка вищезазначеного товару від ПП "Фінн 9" до позивача здійснювалась автомобільним транспортом, на підтвердження чого Товариство надало товарно-транспортні накладні (Том 2 а.с. 97-99).

Факт розрахунку між позивачем та ПП "Фінн 9" за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями (Том 9 а.с. 17-27).

До того, з матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем (покупець) та ТОВ "ЛІНЕЯ" (постачальник) здійснювалися на підставі договору №1І019934 від 17.01.2014 (далі – договір №1І019934) (Том 2 а.с. 109-115).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №1І019934, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №1І019934, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Судом встановлено, що з 01.08.2014 по 31.08.2014 ТОВ "ЛІНЕЯ" поставляло позивачу чай, що підтверджується видатковими накладними (Том 2 а.с. 116-123), податковим накладними (Том 2 а.с. 132-139), заказами на поставку (Том 9 а.с. 28-39), сертифікатом якості (Том 9 а.с. 42-43), висновками державної санітарно-епідеміологічної експертизи (Том 9 а.с. 44-65), звітом про переміщення товарів на складах за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 (Том 9 а.с. 66-70).

Також суд зазначає, що поставка вищезазначеного товару від ТОВ "ЛІНЕЯ" до позивача здійснювалась автомобільним транспортом, на підтвердження чого Товариство надало товарно-транспортні накладні (Том 2 а.с. 124-131).

Факт розрахунку між позивачем та ТОВ "ЛІНЕЯ" за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями (Том 9 а.с. 107-116).

Судом встановлено, що товар, який позивач придбав відповідно до вищезазначених договорів, був використаний у власній господарській діяльності шляхом його поставки (реалізації) ДП "РІТЕЙЛ ВЕСТ", ДП "РІТЕЙЛ ІСТ", ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" та ТОВ "ЕФФІУС ГРУП", відповідно до наступних договорів:

- договір №РВ023670 від 01.02.2014 (далі – договір №РВ023670), укладений між ДП "РІТЕЙЛ ВЕСТ" (далі – покупець) та позивачем (далі – постачальник) (Том 7 а.с. 23-28).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №РВ023670, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №РВ023670, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

- договір №РІ023670 від 01.02.2014 (далі – договір №РІ023670), укладений між ДП "РІТЕЙЛ ІСТ" (далі – покупець) та позивачем (далі – постачальник) (Том 7 а.с. 29-34).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №РІ023670, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №РІ023670, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

- договір №РЦ023662 від 01.02.2014 (далі – договір №РЦ023662), укладений між ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" (далі – покупець) та позивачем (далі – постачальник) (Том 7 а.с. 35-40).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №РЦ023662, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №РЦ023662, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

- договір №ЭГ023670 від 01.02.2014 (далі – договір №ЭГ023670), укладений між ТОВ "ЕФФІУС ГРУП" (далі – покупець) та позивачем (далі – постачальник) (Том 7 а.с. 41-46).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №ЭГ023670, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №ЭГ023670, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

На виконання умов договорів з ДП "РІТЕЙЛ ВЕСТ", ДП "РІТЕЙЛ ІСТ", ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" та ТОВ "ЕФФІУС ГРУП" з питань перевезення товару позивач (далі – клієнт) уклав з ТОВ "Вебер-Транс" (далі – експедитор) договір №2807 надання послуг з організації перевезення вантажу від 28.07.2014, відповідно до якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов’язання за плату і за рахунок клієнта надати або організувати транспортно-експедиційне обслуговування, відповідно до заявок та надавати пов’язанні з транспортуванням допоміжні послуги (Том 2 а.с. 140-144).

Судом встановлено, що з 01.08.2014 по 31.08.2014 ТОВ "Вебер-Транс" надавало позивачу послуги з перевезення товарів для його поставки ДП "РІТЕЙЛ ВЕСТ", ДП "РІТЕЙЛ ІСТ", ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" та ТОВ "ЕФФІУС ГРУП", що підтверджується попередніми заявками (Том 9 а.с. 117-142), актами прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг) (Том 2 а.с. 145, 182, 187, 212, 250; Том 3 а.с. 11, 42, 69, 79, 84, 104, 131, 144, 155, 187, 198, 203, 208, 211, 230; Том 4 а.с. 1, 4, 9, 55, 91, 131, 142, 155, 158, 169, 187, 190, 211, 216; Том 5 а.с. 20, 113, 118, 167, 196, 199, 204, 207, 210, 231, 248; Том 6 а.с. 42, 45, 52, 57, 65, 94, 97, 102, 115, 120, 123, 128, 133, 140), службова записка (Том 3 а.с. 50), повідомлення (Том 3 а.с. 51), податковими накладними (Том 6 а.с. 141-199), товарно-транспортними накладними (Том 2 а.с. 146-181, 182-186, 188-211, 213-249; Том 3 а.с. 1-10, 12-41, 43-49, 52-68, 70-78, 80-83, 85-103, 105-130, 132-143, 145-154, 156-186, 188-197, 199-202, 204-207, 209-210, 212-229, 231-250; Том 4 а.с. 2-3, 5-8, 10-54, 56-90, 92-130, 132-141, 143-154, 156-157, 159-168, 170-186, 188-189, 191-210, 212-215, 217-250; Том 5 а.с. 1-19, 21-112, 114-117, 119-166, 168-195, 197-198, 200-203, 205-206, 208-209, 211-230, 232-247, 249-250; Том 6 а.с. 1-41, 43-44, 46-51, 53-56, 58-64, 66-93, 95-96, 98-101, 103-114, 116-119, 121-122, 124-127, 129-132, 134-139).

Факт розрахунку між позивачем та ТОВ "Вебер-Транс" за вищевказаним договором підтверджується платіжними дорученнями (Том 9 а.с. 143-202).

Крім того, факт руху товарів від Товариства до ДП "РІТЕЙЛ ВЕСТ", ДП "РІТЕЙЛ ІСТ", ДП "РІТЕЙЛ ЦЕНТР" та ТОВ "ЕФФІУС ГРУП" підтверджується звітами про переміщення товарів на складах (Том 7 а.с. 121-250; Том 8 а.с. 1-153, 193-195, 223-250; Том 9 а.с. 1-16, 71-106).

Таким чином, вищезазначені докази підтверджують факт: руху активів у процесі здійснення господарських операцій між Товариством та усіма його контрагентами та наявності господарської мети при виконанні умов вищезазначених договорів.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи викладені положення норм чинного процесуального законодавства, суд вважає, що посилання відповідача в Акті перевірки на акт ДПІ у Солом’янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві по ТОВ "Вебер-Транс", податковий номер 39267899, з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з платниками податків: ПП "Пром-Тех-Снаб" (податковий номер 38007002), ТОВ "Успіх Юа" (податковий номер 38689971) та ТОВ "Еколайн-СТ" (податковий номер 37882209) за період з 01.08.2014 31.08.2014, не може бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про порушення вимог податкового законодавства при формуванні позивачем податкового кредиту, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за результатами господарської діяльності з вказаним контрагентом.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об’єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України.

Пунктом 50.2 статті 50 ПКУ закріплено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПКУ, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Пункт 198.2 статті 198 ПКУ визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Положеннями пункту 201.4 статті 201 ПКУ закріплено, що Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПКУ, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі – Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568 (далі – Правила), товарно-транспортна накладна – єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділ 11 Правил закріплює положення щодо правил оформлення документів на перевезення.

Згідно з пунктом 11.1 розділу 11 Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.

Положеннями пункту 11.3 Правил встановлення, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Пунктом 11.4 Правил закріплено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до пункту 11.5 Правил, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Згідно з пунктом 11.6 Правил, перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що доводи відповідача щодо порушення оформлення товарно-транспортних накладних та невідповідність їх встановленій формі, а також, доводи щодо дроблення суми сформованого податкового кредиту з ПДВ є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому, не можуть бути покладені в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Крім того, частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов’язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв’язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб’єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Вебер-Транс", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Щодо господарських правовідносин між позивачем та ПП "Олів Лайн", судом встановлено наступне.

Товариством 22.09.2015 до ОДПІ було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2014 року (Том 1 а.с. 89-92).

Відповідно до розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5 – додатку 5 до вищезазначеної податкової декларації), Товариством було сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Олів Лайн" (індивідуальний податковий номер: 319563426570) у розмірі 77900,00 грн. (Том 1 а.с. 131-140).

Однак, 20.11.2015 позивачем до ОДПІ було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2014 року, розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість (Д1 – додатку 1 до вищезазначеної податкової декларації) за серпень 2014 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5 – додатку 5 до вищезазначеної податкової декларації) за серпень 2014 року, відповідно до яких Товариство здійснило коригування показників по податковому кредиту, у зв'язку з невірно вказаним контрагентом, а саме: Товариство невірно зазначило своїм контрагентом ПП "Олів Лайн" (індивідуальний податковий номер: 319563426570) замість ТОВ "Олів Лайн" (індивідуальний податковий номер: 392346510133) (Том 1 а.с. 148-158).

В той же час, ОДПІ зазначила, що Товариством в порушення положень пункту 50.20 статті 50 ПКУ під час проведення перевірки було самостійно здійснено коригування з поданням уточнюючого розрахунку до податкової декларації за серпень 2014 року та заміну контрагента.

Позивач на підтвердження правомірності формування податкового кредиту надав суду додаткові докази по взаємовідносинам з ТОВ "Олів Лайн".

З вищезазначених доказів вбачається, що фінансово-господарські відносини між позивачем (покупець) та ТОВ "Олів Лайн" (постачальник) здійснювалися на підставі договору №1І026467 від 01.07.2014 (далі – договір №1І026467).

Відповідно до пункту 1.1 розділу 1 договору №1І026467, постачальник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно з пунктом 3.4 розділу 3 договору №1І026467, пунктом поставки товару за цим договором є склад покупця, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця.

Судом встановлено, що з 01.08.2014 по 31.08.2014 ТОВ "Олів Лайн" поставляло позивачу продукти харчування, що підтверджується податковою накладною №157 від 11.08.2014, рахунком №246 від 14.08.2014, видатковою накладною №OL-000000000182 від 11.08.2014 та актом про псування, бій, недовезення та надлишок товару від 12.08.2014.

Таким чином, вищезазначені докази підтверджують факт: руху активів у процесі здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "Олів Лайн" (код ЄДРПОУ: 39234659) та наявності господарської мети при виконанні умов вищезазначеного договору.

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що дана помилка не впливає на загальні показники податкового кредиту задекларованого в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року Товариства, а тому, доводи податкового органу є безпідставними, а податковий кредит позивача з урахуванням коригування податкового кредиту сформовано правомірно.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення у повному обсязі.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2014 №0006612201 прийняте ОДПІ безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 30.12.2014 №0006612201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Астерс Груп" (08205, Київська область, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 16, кімната 6, ідентифікаційний код: 35995595) судовий збір у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім грн. 20 коп.), відповідно до платіжного доручення №100728615 від 21.04.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.