Ухвала суду № 46546172, 07.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2015 року м. Київ К/800/34332/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Кошіля В.В.,

Приходько І.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014

у справі № 810/4649/13-а

за позовом Приватного підприємства "РІФ"

до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013 відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 21.10.2013, задоволено позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів від 03.04.2013 №0000752200 та №0000772200, від 18.06.2013 №0002022201.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, складено акт від 20.03.2013 № 201/22-00/32023411, в якому встановлено порушення позивачем: п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 138.1 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 314 819,03 грн.; пп.7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 25 255,00 грн. та встановлено завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість всього в сумі 217 511,00 грн.

На підставі акта перевірки, відповідачем 03.04.2013 були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000762200, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 393 524,00 грн., з них за основним платежем 314 819,00 грн. та за штрафними санкціями - 78 705,00 грн.; № 0000752200, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 31 569,00 грн., з них за основним платежем 25255,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6 314,00 грн.; № 0000772200 про завищення від'ємного значення з податку на додану вартість в сумі 217 511,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень, залишено без змін рішення від 03.04.2013 № 0000752200 та № 0000772200, а податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 № 0000762200 частково скасовано в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 3 558,41 грн., у зв'язку з чим, відповідачем прийнято нове податкове повідомлення рішення від 18.06.2013 року № 0002022201, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 389 966,00 грн., з них за основним платежем 314 819,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 75147,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Сервіс Юніон", ТОВ "Сатурн - КП" та ТОВ "Бізнес сервіс А-Плюс".

Однак, колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про скасування спірних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Аналогічне закріплене і в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та TOB "Компанія Вайліс" 26.08.2010 укладено договір № 2352, відповідно до якого замовник - МПП "РІФ" замовляє, а виконавець - TOB "Компанія "Вайліс" зобов'язується провести розробку дизайну, виготовити та розповсюдити продукцію, а саме: каталог кольоровий, папка з логотипом. Ціна продукції за цим Договором становить 200 000 грн. у тому числі ПДВ - 33 333,33 грн.

На виконання умов даного договору, TOB "Компанія Вайліс" на адресу МПП "РІФ" поставлено послуги, про що виписано акт виконаних робіт та податкову накладну від 30.09.2010 № 300913 на загальну суму 200 000 грн., у тому числі ПДВ 33 333,33 грн.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видом діяльності TOB "Компанія Вайліс" за КВЕД, вказано, зокрема, 74.87.0, а саме: надання інших комерційних послуг. Відповідно до національного класифікатора України класифікація видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005 Держкомстату, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, прийнятого Наказом держспоживстандарту України 26.12.2005 № 375, КВЕД 74.87.0, надання інших комерційних послуг цей підклас включає ще такий вид послуг, як послуги з графічного дизайну, послуги декораторів інтер'єру, художників-оформлювачів, а, отже, ТОВ "Компанія Вайліс" мало право надавати послуги позивачу з розробки дизайну.

Факт здійснення господарських операцій позивача з TOB "Сервіс Юніон", TOB "Сатурн-КП" та TOB "Бізнес Сервіс А-Плюс" підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: договорів, видаткових і податкових накладних, виписок з банківського рахунку тощо.

Транспортування і зберігання товару здійснювалося TOB "Укрлогістика" відповідно до Договору 14.09.2010 № 14/09-10/01, на підтвердження здійснення якого надано акти здачі-прийняття робіт, виписки з банківського рахунку, а також, лист TOB "Укрлогістика" від 09.10.2013, в якому дане товариство зазначає, що здійснювало транспортування і зберігання товару.

Слід зазначити, що на момент здійснення спірних операцій, контрагенти позивача були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Сервіс Юніон", ТОВ "Сатурн - КП" та ТОВ "Бізнес сервіс А-Плюс", що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушень, встановлених проведеною перевіркою позивача, на підставі чого судом правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) В.В. Кошіль (підпис) І.В. Приходько