Ухвала суду № 46546144, 08.07.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

08 липня 2015 року м. Київ К/800/48764/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Логвиненка А.О.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області до Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про визнання дій протиправними та скасування пунктів вимоги, за касаційною скаргою комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2014 року комунальний лікувально-профілактичний заклад «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області звернувся до суду з позовом, у якому з урахування уточнених позовних вимог просив:

визнати протиправним та скасувати пункт 4 вимоги Ніжинської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про усунення виявлених ревізією комунального лікувально-профілактичного закладу № 1-18/590 від 20.03.2014;

визнати протиправним та скасувати пункт 5 вимоги Ніжинської об'єднаної державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Чернігівській області про усунення виявлених ревізією комунального лікувально-профілактичного закладу № 1-18/590 від 20.03.2014 в частині вимог про стягнення коштів в сумі 42077,04 грн. з осіб, винних у зайвих грошових витратах в порядку та розмірах встановлених ст. ст. 132 - 136 КЗпПУ, та в частині вимог про проведення перерахунків та відповідних взаємозвірок щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 15451,72 грн. (зарахування в рахунок майбутніх платежів).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі комунальний лікувально-профілактичний заклад «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що відповідно до пункту 2.5.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Чернігівській області на IV квартал 2013 року, на підставі направлень № 2 від 09.01.2014, № 183 від 28.11.2013, № 185 від 09.12.2013, № 8 від 28.01.2014 та № 4 від 11.01.2014, виданих начальником Ніжинської об'єднаної Державної фінансової інспекції, начальником Савицьким Ю.М., завідувачем сектору Ніжинської об'єднаної Держфінінспекції Дворник Л.А., головним державним фінансовим інспектором Качкардою Н.М., головним державним фінансовим інспектором Соломатіним О.М. та провідним державним фінансовим інспектором Юхименко Ю.О. за період з 01.01.2011 по 30.11.2013 проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області, за результатами якої складено акт № 1-24/2 від 08.02.2014 про виявлені порушення.

На цій підставі відповідачем складено вимогу № 1-18/590 від 20.03.2014, у спірних пунктах 4,5 якої від позивача вимагалось:

4. відобразити дебіторську заборгованість в обліку на суму 48294, 63 грн. Стягнути кошти в сумі 48294, 63 грн. з осіб, які отримали вказані послуги. В іншому випадку стягнути з осіб, які винні у недоотриманні доходів, шкоду у порядку та розмірі, встановленому статтями 130-136 КЗпП України;

5. стягнути кошти в сумі 42077,04 грн. з осіб, винних у зайвих грошових витратах в порядку та розмірах встановлених статтями 132-136 КЗпП України та провести перерахунки та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків до Фонду та повернути зайво сплачені кошти в сумі 15451,72 грн. (з урахуванням уточнених позовних вимог).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з необґрунтованості позовних вимог.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимогу, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог, проте з інших викладених судом касаційної інстанції вище підстав.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, -

ухвалив:

Касаційну скаргу комунального лікувально-профілактичного закладу «Ніжинський міський пологовий будинок» Ніжинської міської ради Чернігівської області відхилити, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2014 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: