Ухвала суду № 46546140, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/38082/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-9957/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва та скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 №0000792330.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року в частині відображення податкових зобов'язань та податкового кредиту в поданій декларації до ДПІ у Голосіївському районі м.Києва за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт №285/1-23-30-35577783 від 07.06.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог п.198.1,п.198.3,п198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України та п.4 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих накладних, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 №969 та зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 29.12.2010 №1401/18696.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.06.2011 №0000792330, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по основному платежу в розмірі 213333 грн., з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 53333 грн., за платежем податок на додану вартість.

Відповідач свої висновки про завищення позивачем податкового кредиту мотивував тим, що фінансово-господарські операції позивача з його контрагентом - ПП «Сіон Пласт» не носили реального характеру, а тому укладені між ними угоди є нікчемними.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі-Закону) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ПП «Сіон пласт» укладений Договір підряду №15/10-10 від 15.10.2010, відповідно до умов якого ПП «Сіон Пласт» зобов'язувалося виконати власними силами за завданням замовника, за його кошти розробку ескізного проекту, деталізація конструкції інтер'єру вхідних груп офісної та торгової частини комплексу, що будується на Площі Спортивній, 1 в м.Києві. За наслідками здійснення вказаних операцій ТОВ «Тісо Аркітект Металл енд Гласс Констракшн» сформувало податковий кредит, в підтвердження правомірності формування якого позивачем надані первинні документи про здійснення господарських операцій зокрема: договір про виконання робіт (надання послуг), акт приймання - передачі виконаних робіт, виписка банку щодо підтвердження здійснення розрахунків між замовником та виконавцем, ескізний проект тощо, що спростовує твердження податкового органу про нікчемність вищезазначених правочинів .

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

Позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано. До того ж, податкова інспекція не довела невиконання, передбачених договорами, робіт.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій свідчать про правильне застосування норм матеріального права. Підстав для скасування судових рішень, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун