Ухвала суду № 46546121, 22.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2015 року м. Київ К/9991/55525/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпроптеровській області (правонаступника Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012

у справі № 2а-10897/10/0470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріал Білдінг Компані»

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012, позов задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська №0000922302/0, №0003051701/0 від 18.08.2010. В іншій частині позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові в повному обсязі, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010 валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, про що складено акт перевірки №5826/23-2-17/34885920 від 04.08.2010.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, (далі Закон України № 283), зокрема, заниження податку на прибуток за 2009 рік на суму 11677 грн.; порушення п. 4.9 ст. 4, пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі Закон України № 168), зокрема, заниження податку на додану вартість на суму 166233 грн., в тому числі: за лютий 2010 року 115116 грн., за березень 2010 року 51117 грн.; порушення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі Закон України № 2181), зокрема, не надання ТОВ «ІБК» податкового розрахунку з комунального податку за І квартал 2010 року, внаслідок чого, не включено до об?єкту оподаткування та не сплачено комунальний податок за І квартал 2010 року в сумі 71,40 грн.; порушення п. 19.2 ст. 19. п. 17.2 ст. 17, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (далі Закон України № 889), враховуючи вимоги п. 1.15 ст. 1, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 вказаного Закону, що призвело до несплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб у розмірі 10534175,70 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.08.2010:

- № 0000902302/0 про донарахування зобов?язання з податку на прибуток в сумі 11677 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3503,10 грн.;

-№ 0000912302/0 про донарахування зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 166233 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 13116,50 грн.;

-№ 0000063500/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 70000 грн.;

-№ 0000922302/0 про донарахування зобов?язання з комунального податку в розмірі 340 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71,40 грн.;

-№ 0003051701/0 про донарахування зобов?язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 10534175,70 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21058351,40 грн.

Відповідно до ст.220 КАС України суд касаційної інстанції здійснює перегляд рішень суду першої та апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги. В частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2010 №№ 0000902302/0, 0000912302/0, 0000063500/0 касаційна скарга відповідача заперечень не містить, підстави для перегляду судових рішень в цій частині у суду касаційної інстанції відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0003051701/0 про донарахування зобов?язання по податку з доходів найманих працівників в розмірі 10534175,70 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 21058351,40 грн., то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про його протиправність з огляду на таке.

Між фізичною особою ОСОБА_2 (Продавець) та ТОВ «Індастріал Білдінг Компані»(Покупець) укладено ряд договорів купівлі-продажу об?єктів нерухомості від 14.01.2010 вартістю 210683514 грн., фактична вартість продажу 209848000 грн.

Зазначені договори купівлі-продажу посвідчені приватним нотаріусом Бондар І.М.

На виконання зазначених договорів,позивач платіжними дорученнями № 16 від 14.01.2010 , № 18 від 15.01.2010 перерахував на банківський рахунок фізичної особи ОСОБА_2 кошти в сумі 209848000 грн.

Абзацом 1 пункту 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту «є» пункту 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до доходу з джерелом його походження з України належать, зокрема, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України.

За приписами підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно з пунктом 11.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження об'єктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в статті 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору.

Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією стороною) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом.

Нотаріус, який посвідчив договір відчуження об'єкта нерухомості, зобов'язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за податковою адресою платника податку у строки, встановлені законом для податкового кварталу.

Копії платіжних документів про перерахування податку додаються до примірників посвідчених договорів. Оригінал квитанції «погашається» нотаріусом шляхом проставлення на ній відбитку своєї печатки та підпису. У реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума перерахованого податку, дата та номер платіжного документа.

Пунктом 20.2 ст.20 вказаного Закону фінансову відповідальність за порушення норм цього Закону при порушенні правил нарахування, утримання та сплати до бюджету податку з доходів платника податку, що здійснюються податковими агентами покладено на таких осіб.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, суди попередніх інстанцій правильно застосували норму пункту 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», яка в порівнянні із нормою підпункту 8.1.1 пункту 8.1 ст. 8 цього Закону є спеціальною, у зв'язку з чим зробили правильний висновок про відсутність у позивача обов`язків податкового агента щодо виплаченого доходу фізичній особі ОСОБА_2 внаслідок придбання нерухомого майна.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0000922302/0 про донарахування зобов?язання з комунального податку в розмірі 340 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 71,40 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий розрахунок з комунального податку, у зв?язку з відмовою ДПІ у Красногвардійському районі у їх прийнятті, позивачем було подало до податкового органу за допомогою кур?єрської доставки. Податковим органом не надано доказів отримання позивачем листа від 12.05.2010 за вих. № 14789/10/28-1-13 з повідомленням платника податків про неприйняття його звітності з комунального податку як податкової.

Самостійно нарахована сума комунального податку в розмірі 71,40 грн., щодо розміру якої заперечення відсутні, позивачем сплачено до бюджету, що підтверджуються копією платіжного доручення від 08.04.2010.

Крім того, пп. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачена відповідальність платника податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, у вигляді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 грн.) за кожне таке неподання або її затримку.

Застосування податковим органом відповідальності в розмірі 340 грн. за визначене в акті порушення подання позивачем податкового розрахунку з комунального податку за І квартал 2010 року, тобто за один податковий період, не обґрунтовано.

За встановлених обставин судова колегія не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права на які посилається відповідач, та підстав для їх скасування, з наведених в касаційній скарзі мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпроптеровській області відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун